Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.03.2018 року у справі №910/15373/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/15373/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Іваницької Т.Б.,

відповідача - Приходько А.О.,

третьої особи - Костюченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства фінансів України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 (судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.) та рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 (суддя Літвінова М.Є.) у справі

за позовом Міністерства фінансів України

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової І.О.,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про поновлення строку для включення до реєстру кредиторів,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Міністерство фінансів України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової І.О. (далі - Уповноважена особа Фонду ПАТ "КБ "Надра" відповідно) про поновлення строку для включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра".

Позовні вимоги обґрунтовано неможливістю вчасного звернення позивача із заявою про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів і наявністю у зв'язку із цим підстав для поновлення такого строку у судовому порядку.

У відзиві на позов Уповноважена особа Фонду просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у листі від 11.06.2015 № 1-4-14696 Уповноважена особа Фонду повідомляла позивачеві про початок процедури ліквідації банку; відомості про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" опубліковано 12.06.2015 у газеті "Голос України" № 103 (6107); до реєстру акцептованих вимог кредиторів підлягають включенню лише ті вимоги, які заявлено у межах 30-денного строку, визначеного статтею 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проте позивач у встановлений законом строк своїх кредиторських вимог не заявив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що передбачений імперативними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлений 30-денний строк на прийняття вимог кредиторів банку є присічним, а тому поновленню чи продовженню не підлягає, а вимоги, заявлені після спливу такого строку, вважаються погашеними в будь-якому випадку, незалежно від існування поважності причин такого пропуску.

Водночас суди установили, що заявлений Міністерством фінансів України позов про поновлення строку пред'явлення кредиторських вимог є неефективним способом захисту в розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2015 залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, Міністерство фінансів України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Підставами для скасування судових рішень у справі скаржник вважає неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, посилаючись на необізнаність про початок ліквідації ПАТ "КБ "Надра" у зв'язку з неотриманням від відповідача повідомлення про початок процедури ліквідації та з огляду на те, що посадовими особами відповідальних структурних підрозділів позивача не було забезпечено дієвого внутрішнього контролю за супроводженням окремих кредитних договорів і були допущенні суттєві порушення виконавчої дисципліни.

Скаржник вважає, що у цьому випадку є підстави для поновлення строку для включення до реєстру кредиторів та акцентує на непогашенні суми позики у рамках спірного кредитного договору.

Уповноважена особа Фонду Стрюкова І.О. у відзиві на касаційну скаргу просила відмовити в її задоволенні, а оскаржені постанову та рішення у справі залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги та акцентуючи, що строк пред'явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується, є присічним; Уповноваженою особою Фонду було дотримано встановленого законом порядку повідомлення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на касаційну скаргу також просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржені постанову та рішення у справі залишити без змін, як законні та обґрунтовані. Зокрема, Фонд зазначав, що строк пред'явлення кредиторських вимог до банку, який ліквідується, є присічним, поновленню та продовженню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи, приписам чинного законодавства і не спростовують обґрунтованих висновків судів, зважаючи на таке.

Довід касаційної скарги про необізнаність позивача про початок процедури ліквідації банку визнається необґрунтованим, оскільки судами було установлено дотримання відповідачем порядку повідомлення позивача про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, передбаченого Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Як установлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, 12.06.2015 у газеті "Голос України" (№ 103 (6107) було опубліковано оголошення про ліквідацію ПАТ "КБ "Надра"; таке ж оголошення про початок ліквідації ПАТ "КБ "Надра" було розміщено на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "КБ "Надра"; листом від 11.06.2015 №1-4-14696 Уповноважена особа Фонду повідомила Міністерство фінансів України про початок процедури ліквідації банку.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзивах на касаційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених судами обставинах справи та відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають залишенню без змін із таких підстав.

Відмовляючи у позові, господарські суди попередніх інстанцій виходили із того, що спеціальним законом, який регулює правовідносини сторін у процедурі виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", частиною 1 статті 49 якого визначено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, а будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними; при цьому заявником пропущено 30-денний строк на пред'явлення кредиторських вимог, який поновленню не підлягає.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, 05.02.2015 на виконання постанови Правління Національного банку України № 83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12 та статтею 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 № 26 у ПАТ "КБ "Надра" з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці.

Уповноваженою особою Фонду призначено Стрюкову І.О.

23.04.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 85 про продовження строку здійснення тимчасової адміністрації до 05.06.2015.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 № 113 на підставі постанови Правління НБУ від 04.06.2015 № 356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" розпочато ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" та призначено Стрюкову І.О. Уповноваженою особою Фонду строком на 1 рік з 05.06.2015 по 04.06.2016 включно.

12.06.2015 у газеті "Голос України" (№ 103 (6107) було опубліковано оголошення про ліквідацію ПАТ "КБ "Надра".

Оголошення такого самого змісту про початок ліквідації ПАТ "КБ "Надра" було розміщено і на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "КБ "Надра".

Крім того, Уповноважена особа Фонду у листі від 11.06.2015 № 1-4-14696 повідомила Міністерство фінансів України про початок процедури ліквідації банку.

Отже, суди установили, що строком пред'явлення кредиторських вимог до ПАТ "КБ "Надра" у процесі ліквідації банку є період із 12.06.2015 по 13.07.2015.

Однак позивач не звертався до відповідача із заявою про включення до реєстру вимог кредиторів за кредитним договором від 22.06.2007 № 28000004/99.

Господарський суд першої та апеляційної інстанцій встановили, що 15.06.2015 Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, у якого обліковуються невиконані фінансові зобов'язання перед бюджетом, звернулося до Уповноваженої особи Фонду із заявою № 14921/10/28-10-2316 про кредиторські вимоги в розмірі 66 558 691,15 грн, у тому числі за кредитним договором від 22.06.2007 № 28000-04/99 у розмірі 24 156 289,49 грн.

Вказана заява була задоволена Уповноваженою особою Фонду та кредиторські вимоги Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків у розмірі 66 558 691,15 грн були включені до реєстру кредиторів Банку.

У подальшому, а саме 25.02.2016 Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків звернулось до Уповноваженої особи із заявою № 4153/10/28-10-23-26 щодо доповнення заяви про кредиторські вимоги на суму 16 349 383,09 грн. Втім, у листі Уповноваженої особи Фонду від 18.03.2016 № 26-5-3234 Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників податків відмовлено у задоволенні заяви про доповнення кредиторських вимог від 25.02.2016 з огляду на те, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає доповнень до заяв про кредиторські вимоги та заявником пропущений 30-денний строк на направлення кредиторських вимог Уповноваженій особі Фонду, передбачений статтею 45 цього Закону.

Суди також установили, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 № 616 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "КБ "Надра" на два роки до 04.06.2018 з відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду.

03.11.2016 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2342 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "КБ "Надра" на два роки з 04.06.2018 до 03.06.2020 із відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до частин 4, 5 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 44 названого Закону (у редакції, чинній на момент прийняття постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 № 356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Надра") Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом. Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідній редакції) Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Господарські суди попередніх інстанцій, урахувавши вимоги наведених норм, встановивши дотримання у цьому випадку визначеної законом процедури повідомлення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, та обізнаність позивача про початок процедури ліквідації банку і незвернення його із заявою про включення позивача до реєстру вимог кредиторів за кредитним договором у встановлені законом строки, та зважаючи на те, що цей строк (на прийняття вимог кредиторів банку), відповідно до приписів наведеного законодавства, поновленню не підлягає, дійшли правомірного висновку про відмову у позові.

Колегія суддів зазначає, що за змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час звернення із позовом, правом на звернення до суду за захистом наділена кожна особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

В силу наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд з прав людини указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

Урахувавши наведені положення та практику ЄСПЛ, суди установили, що заявлена Міністерством фінансів України вимога про поновлення строку пред'явлення кредиторських вимог є неефективним способом захисту у розумінні наведених приписів та не призводить до відновлення прав позивача у обраний ним спосіб.

За таких обставин господарські суди дійшли законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про поновлення строку для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та задоволення касаційної скарги скаржника немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/15373/17

залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак