Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.01.2020 року у справі №910/6611/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/6611/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Аксаітова М.Ю,

відповідача - Тернова В.О.,

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни)

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Чебикіної С. О.

від 05.08.2019 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Дідиченко М. А., Пономаренко Є. Ю., Смірнова Л. Г.

від 02.12.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА"

до Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик"

про визнання зобов`язання припиненим та стягнення 1 558 336,00 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) про: - визнання припиненими зобов`язань за підпунктом 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди № 240-2011; - стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 558 336,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що: позивач виконав умови підпункту 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди № 240-2011 та погасив заборгованість відповідача перед банком, яка складала 9 000 000, 00 грн; договір № 105-2012 про реструктуризацію боргу від 31.05.2012 був укладений на виконання неіснуючого зобов`язання позивача, відтак відповідач не набув право на отримання від позивача грошових коштів за таким договором.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

25.09.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (яке в подальшому змінило свою організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариства "Комерційний банк "Хрещатик") (далі - банк) та Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 17-47/1-09 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику в порядку, передбаченому цим договором, кредит у сумі 2 500 000,00 грн, терміном повернення по 24.09.2010 зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків - 27 % річних. (пункт 1.1 кредитного договору).

В подальшому, до вказаного договору сторонами вносились зміни.

Зокрема, договором про внесення змін № 11 від 24.06.2011 банком та позичальником було внесено зміни до пункту 1.1 кредитного договору № 17-47/1-09 від 25.09.2009, виклавши його в новій редакції: "Банк надає позичальнику в порядку, передбаченому цим договором кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 10 755 000,00 грн, строком на 824 календарних дні, терміном повернення по 27.12.2011 згідно із порядком погашення, зазначеним у пункті 4.5 цього договору, зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків із розрахунку 19,3 % річних за період по 26.07.2011 та 17,5 % річних за період з 27.07.2011 до дати повного повернення кредиту.".

24.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" (далі - орендар) та Комунальним підприємством Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни) (далі - орендодавець) було укладено договір № 240-2011 оренди комплексів будівель, споруд і обладнання, що перебуває в комунальній власності Територіальної громади міста Києва (далі - договір оренди).

Зазначений договір оренди затверджений Рішенням Київської міської ради від 17.02.2011 № 28/5415 та укладений строком на 49 років.

Відповідно до підпункту 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди орендар (позивач) зобов`язався погасити чи реструктуризувати заборгованість орендодавця (Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) перед Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" в сумі 22 465 000,00 грн.

27.12.2011 Публічне акціонерне товариства "Комерційний банк "Хрещатик" та Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) уклали договір про внесення змін № 12 до кредитного договору № 17-47/1-09 від 25.09.2009, яким виклали пункт 1.1 кредитного договору в наступній редакції: "Банк надає позичальнику в порядку, передбаченому цим договором кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 9 000 000,00 грн, строком на 1189 календарних днів, терміном повернення по 27.12.2012 згідно із порядком погашення, зазначеним у пункті 4.5 цього договору, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 17,5 % річних за період по 26.01.2012 та 20,5 % річних за період з 27.01.2012 до дати повного повернення кредиту".

31.05.2012 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №1 (далі - договір про відступлення), згідно із яким кредитор передає, а новий кредитор одержує право вимоги виконання юридичною особою за законодавством України Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) (боржник) зобов`язань щодо повернення заборгованості у сумі 9 000 000,00 грн, а саме зобов`язань за кредитним договором 17-47/1-09 від 25.09.2009, укладеним між кредитором і боржником, щодо повернення кредиту у сумі 9 000 000,00 грн (пункт 1.1 договору відступлення).

Відповідно до пункту 1.3 договору за відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор (позивач) сплачує кредитору (банку) суму в розмірі 9 000 000,00 грн у день укладення цього договору. Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту виконання ним пункту 1.3 цього договору (пункт 1.4. договору відступлення).

Позивачем на користь банку було перераховано 9 000 000,00 грн на виконання вимог договору відступлення, що підтверджується платіжним дорученням № 644 від 31.05.2012.

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" №9-2/3179 від 23.07.2019 станом на 01.06.2012 заборгованість відповідача за кредитним договором №17-47/1-09 від 25.09.2009 відсутня. Станом на 31 травня 2012 року та 01 червня 2012 року заборгованість за будь-якими іншими кредитними договорами, укладеними між відповідачем та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", відсутня.

Тобто, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", як кредитодавець за кредитним договором №17-47/1-09 від 25.09.2009, підтвердило відсутність у відповідача перед банком будь-якої заборгованості по даному кредиту та підтвердив відсутність між відповідачем та третьою особою інших кредитних відносин.

У зв`язку із погашенням позивачем заборгованості відповідача перед банком та отриманням права вимоги до відповідача в розмірі 9 000 000,00 грн, 31.05.2012 між відповідачем та позивачем було укладено договір № 104-2012 про реструктуризацію (погашення) заборгованості.

На підставі угод про залік зустрічних однорідних вимог від 01.10.2012, від 01.11.2012, 01.12.2012, 31.12.2012, відповідачем було погашено перед позивачем заборгованість у розмірі 9 000 000,00 грн, яку останній сплатив банку як кредитну заборгованість по договору №17-47/1-09 від 25.09.2009.

Також, 31.05.2012 між Комунальним підприємством Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" був укладений договір № 105-2012 про реструктуризацію боргу (далі - договір реструктуризації № 105-2012), за яким на виконання зобов`язання за пунктом 4.1.23 пункту 4.1 договору № 240-2011 оренди комплексів будівель, споруд і обладнання, що перебуває в комунальній власності Територіальної громади міста Києва орендар бере на себе зобов`язання реструктуризувати заборгованість орендодавця в порядку і на умовах цього договору.

Пунктом 1.1 договору реструктуризації № 105-2012 орендар реструктуризує борг орендодавця в сумі 13 465 000,00 грн.

Сума 13 465 000,00 грн є різницею між сумою, вказаною в підпункті 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди - 22 465 000,00 грн та сумою, що сплачена позивачем на користь банку - 9 000 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 договору реструктуризації № 105-2012 орендар починаючи з 01.09.2013 був зобов`язаний здійснювати щомісяця сплату боргу рівними частками, без відсотків, до 5 числа місяця, що наступає за звітним, по 24 349,00 грн протягом дії договору оренди.

Позивачем на рахунок відповідача на підставі договору реструктуризації № 105-2012 було перераховано 1 558 336,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками за період з травня 2012 року по травень 2019 року, та зокрема, не заперечується відповідачем.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019, визнано припиненими зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" за підпунктом 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди комплексів будівель, споруд і обладнання, що перебуває в комунальній власності Територіальної громади міста Києва №240-2011, укладеного з Комунальним підприємством Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни). Стягнуто з Комунального підприємства Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" 1 558 336, 00 грн.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що:

- позивачем були виконанні зобов`язання, передбачені підпунктом 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди, а саме реструктуризовано та погашено фактичну суму кредитної заборгованості відповідача перед банком;

- у відповідача, після сплати позивачем 31.05.2012 боргу по кредитному договору, була відсутня будь-яка заборгованість по кредиту перед банком у сумі 13 465 000,00 грн;

- матеріали справи не містять доказів того, що кошти, які були сплачені позивачем на підставі договору про реструктуризацію № 105-2012, в подальшому перераховувались відповідачем на погашення кредитної заборгованості, як це було передбачено підпунктом 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди;

- договір реструктуризації № 105-2012 був укладений сторонами на виконання неіснуючого зобов`язання;

- оскільки зобов`язання позивача (орендаря) передбачене підпунктом 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди №240-2011 є припиненим (а саме було виконано позивачем 31.05.2012), доказів наявності іншої кредитної заборгованості у спірній сумі матеріали справи не містять, підстави для набуття (збереження) відповідачем спірних грошових коштів у розмірі 1 558 336,00 грн відсутні.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у даній справі, та прийняти нове рішення про відмову у позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- при винесенні постанови суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 11, 257, 261, 267, 525, 526, 509, 626, 627, 1212 Цивільного кодексу України, статей 174, 181, 193 Господарського кодексу України, та порушив норми статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України;

- висновки апеляційного господарського суду суперечать правовим позиція викладеним в постановах Верховного Суду та Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13, від 24.06.2015 у справі № 904/5381/14, від 21.12.2016 у справі № 905/2187/13, від 29.01.2018 у справі № 910/12574/17, від 14.05.2019 у справі № 910/7394/17, від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18, від 18.12.2019 у справі № 916/1806/18.

6. Доводи інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" подало відзив на касаційну скаргу Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни), в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Крім того, у відзиві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 63 000 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором, згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підпунктом 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди на позивача (орендаря) було покладено зобов`язання погасити чи реструктуризувати заборгованість орендодавця (Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) перед Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" в сумі 22 465 000,00 грн. При цьому, зазначеним підпунктом договору оренди не встановлено порядок погашення заборгованості, з яких кредитних зобов`язань вона виникла, яким чином відбувається реструктуризація кредитної заборгованості відповідача, на який рахунок вона перераховується.

Доказів того, що станом на 24.06.2011 у відповідача була наявна кредитна заборгованість за договором № 17-47/1-09 від 25.09.2009 у сумі 22 465 000,00 грн, матеріали справи не містять та відповідачем не підтверджено.

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" №9-2/3179 від 23.07.2019, яка надана на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 10.07.2019, станом на 31.05.2012 заборгованість відповідача за кредитним договором №17-47/1-09 від 25.09.2009, складала: строкова заборгованість за кредитом - 9 000 000,00 грн.; строкова заборгованість за відсотками - відсутня.

Позивачем було сплачено банку 9 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 644 від 31.05.2012.

Довідкою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" №9-2/3179 від 23.07.2019 підтверджується, що станом на 01.06.2012 заборгованість відповідача за кредитним договором №17-47/1-09 від 25.09.2009 відсутня. Станом на 31 травня 2012 року та 01 червня 2012 року заборгованість за будь-якими іншими кредитними договорами, укладеними між відповідачем та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", відсутня. Тобто, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", як кредитодавець за кредитним договором №17-47/1-09 від 25.09.2009, підтвердив відсутність у відповідача перед банком будь-якої заборгованості по даному кредиту та підтвердив відсутність між відповідачем та третьою особою інших кредитних відносин.

В подальшому, у зв`язку з погашенням позивачем заборгованості відповідача перед банком та отриманням права вимоги до відповідача в розмірі 9 000 000,00 грн, 31.05.2012 між відповідачем та позивачем було укладено договір № 104-2012 про реструктуризацію (погашення) заборгованості.

Умовами цього договору передбачено, що він укладений на виконання пункту 4.1.23 додатку 2 до рішення Київської міської ради від 17.02.2011 №28/5415 та сторонами була погоджена реструктуризація відступленого боргу відповідно до визначеного сторонами графіку погашення боргу.

На підставі угод про залік зустрічних однорідних вимог від 1 жовтня 2012 року, від 1 листопада 2012 року, 1 грудня 2012 року, 31 грудня 2012 року, відповідачем було погашено перед позивачем заборгованість у розмірі 9 000 000,00 грн, яку останній сплатив банку як кредитну заборгованість по договору №17-47/1-09 від 25.09.2009.

Враховуючи наведене, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були виконані зобов`язання, передбачені підпунктом 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди, а саме реструктуризовано та погашено фактичну суму кредитної заборгованості відповідача перед Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик".

Згідно із статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині визнання припиненими зобов`язання позивача (орендаря) за підпунктом 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди комплексів будівель, споруд і обладнання, що перебуває в комунальній власності Територіальної громади міста Києва №240-2011, укладеного з Комунальним підприємством Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 558 336,00 грн Суд зазначає наступне.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

З огляду на викладене Суд вважає правильними аргументи відповідача про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів), що виключає можливість застосування до відповідних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Водночас Суд звертає увагу, що сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 920/169/18, від 15.05.2019 у справі № 924/811/18.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлені до стягнення кошти позивачем перераховано на підставі договору № 105-2012 про реструктуризацію боргу.

В свою чергу, договір про реструктуризацію боргу № 105-2012 був укладений на виконання підпункту 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди.

Пунктом 1.1 договору реструктуризації № 105-2012 орендар реструктуризує борг орендодавця в сумі 13 465 000,00 грн.

Сума 13 465 000,00 грн є різницею між сумою, вказаною в підпункті 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди - 22 465 000,00 грн та сумою, що сплачена позивачем на користь банку - 9 000 000,00 грн.

Водночас, судами встановлено, що доказів наявності станом на 24.06.2011 (дата укладення договору оренди) у відповідача кредитної заборгованості за договором № 17-47/1-09 від 25.09.2009 в сумі 22 465 000,00 грн, яка передбачена підпунктом 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що в день укладення договору № 105-2012 про реструктуризацію боргу від 31.05.2012 позивачем була повністю погашена заборгованість відповідача перед банком за договором № 17-47/1-09 від 25.09.2009. Станом на 31 травня 2012 року та 01 червня 2012 року заборгованість за будь-якими іншими кредитними договорами, укладеними між відповідачем та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", відсутня. Тобто, як вже було зазначено вище, позивачем були виконані зобов`язання, передбачені підпунктом 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір реструктуризації № 105-2012 був укладений сторонами на виконання неіснуючого зобов`язання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 1 558 336,00 грн.

Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

З огляду на те, що за змістом частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд вважає неприйнятними доводи касаційної скарги, спрямовані на встановлення інших обставин стосовно початку перебігу позовної давності, ніж ті, які встановили суди першої й апеляційної інстанцій (така ж правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Посилання скаржника, у касаційній скарзі, на те, що сума у розмірі 60 698,00 грн не перераховувалась позивачем на рахунок відповідача, а щодо зазначеної суми між сторонами були укладені угоди про залік зустрічних однорідних вимог, також відхиляються колегією суддів з огляду на положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, оскільки про вказані обставини скаржник не зазначав як у відзиві на позовну заяву, відповідно до вимог статей 161, 165 Господарського процесуального кодексу України, так і в апеляційній скарзі відповідно до вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України. Тобто, дані обставини не були предметом оцінки судів попередніх інстанцій.

Аргументи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно прийнято до розгляду позовну заяву з огляду на те, що при зверненні з позовом позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 25296,04 грн, а фактично ним сплачено лише 23375,05 грн, визнаються Судом безпідставними, оскільки як вбачається із матеріалів справи позивачем до позовної заяви додано два платіжних доручення №№8605, 8606 від 16.05.2019 (т. 1 а. с. 22, 23) про сплату судового збору у розмірі 25296,05 грн.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду та Верховного Суду України є неприйнятними з огляду на те, що такі постанови прийнято судами касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідних справах, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених у справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Щодо клопотання позивача, викладеного у відзиві на касаційну скаргу, про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" у суді касаційної інстанції у розмірі 63 000 грн, Верховний Суд зазначає таке.

Частинами 1 та 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Водночас, згідно із частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" у суді касаційної інстанції позивачем надано: лист про завдання № 2 від 11.02.2020 до договору про надання правової допомоги № 15/01/20 від 15.01.2020; рахунок на оплату № 8 від 11.02.2020; платіжне доручення № 12089 від 12.02.2020 про сплату 65 000 грн; ордер, виписаний на підставі договору про надання правової допомоги № 15/01/20 від 15.01.2020; довіреність від 16.01.2020; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; Витяг з єдиного реєстру адвокатів України.

Разом з тим, до відзиву на касаційну скаргу позивачем не надано ані договору про надання правової допомоги, на підставі якого надаються адвокатські послуги, ані детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

При цьому, позивачем також не подано і заяву, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, про надання зазначених доказів протягом п`яти днів після ухвалення постанови Верховного Суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" у суді касаційної інстанції у розмірі 63 000 грн.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 910/6611/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець