ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1498/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шпорт В.В.,

представників учасників справи:

позивача - Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - Хрущ Є.І., (в порядку самопредставництва),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Аустер» - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Харківської міської ради - Хрущ Є.І. (в порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

на рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2019 (суддя Аюпова Р.М.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (колегія суддів: Шевель О.В. (головуючий), Крестьянінов О.О., Плахов О.В.)

зі справи № 922/1498/19

за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Департамент)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Аустер» (далі -ТОВ «Аустер»),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Харківська міська рада (далі - Рада),

про визнання договору укладеним.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Департамент звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Аустер» про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова в редакції, наведеній позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив реконструкцію нежитлових приміщень першого поверху №№ 18 -:- 22, 30, 31, другого поверху № 1 -:- 14, № 22-1-:-22-4 в житловому будинку літ. «А-2» під житлові квартири за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 6, проте безпідставно ухиляється від укладення з Департаментом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова на виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2019, зокрема, відкрито провадження у справі № 922/1498/19, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Раду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.09.2019 зі справи № 922/1498/19, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю, з посилання на те, що проведені відповідачем роботи хоч і мають ознаки внутрішньої реконструкції та входять у загальне поняття будівельних робіт за класифікаторами видів будівельних робіт, проте не є саме такими роботами, за якими, виходячи з цільового тлумачення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», може бути передбачено обов`язок укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Департамент, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення та постанову зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Судом апеляційної інстанції неправильно застосовані приписи статей 1, 2, 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, який затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради.

Апеляційним господарським судом застосовано норму права (статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12.12.2019 зі справи № 922/3627/18, від 05.12.2019 зі справи № 922/4250/17, від 27.11.2019 зі справи № 903/539/18, від 04.06.2018 зі справи № 908/6331/15, від 25.05.2018 зі справи № 903/736/17, від 07.05.2018 зі справи № 908/6328/15, від 28.10.2019 зі справи № 352/1129/16-ц, від 15.04.2019 зі справи № 642/3423/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 зі справи № 911/594/18.

Доводи інших учасників справи

Третя особа - Рада у письмових поясненнях просила задовольнити касаційну скаргу Департаменту, скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Від ТОВ «Аустер» відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Розгляд клопотань учасників справи

За клопотанням Департаменту (вих. від 26.06.2020 № 4998/9-20), яке надійшло до суду 30.06.2020, останнє приймало участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

01.07.2020 від ТОВ «Аустер» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника Товариства 02.07.2020 в інших судових засіданнях у м. Харкові. Крім того, назване Товариство повідомило Суд, що не отримувало копії касаційної скарги та не ознайомлене з її змістом, у зв`язку з чим просило направити копію касаційної скарги на його адресу.

У судовому засіданні 02.07.2020 Суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Аустер», оскільки участь представників учасників справи у судовому засіданні не визнавалася обов`язковою; назване Товариство не скористалося правом на участь у судовому засіданні в суді касаційної інстанції в режимі відеоконференції, у тому числі, поза межами суду. Стосовно копії касаційної скарги та її направлення на адресу Товариства, то до касаційної скарги додані докази направлення її копій на адреси інших учасників справи, при цьому Господарським процесуальним кодексом України на Cуд не покладається обов`язок направлення копій касаційної скарги учасникам справи. Товариство до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи (у тому числі, у дистанційному режимі) не зверталося.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), зареєстрованого 30.11.2017 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаментом територіального контролю Харківської міської ради за № ХК061173332259, ТОВ «Аустер» є замовником реконструкції нежитлових приміщень першого поверху №№ 18 -:- 22, 30, 31, другого поверху № 1 -:- 14, № 22-1-:-22-4 в житловому будинку літ. «А-2» під житлові квартири за адресою: м. Харків, Харківська набережна, буд. 6 (індекс 61050). Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 97 000,00 грн.

У вказаному повідомленні зазначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не потрібні на підставі пункту 25 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109. Також відповідно до вказаного повідомлення реконструкція об`єкта будівництва здійснюється без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані.

У декларації про початок будівельних робіт також міститься відмітка про те, що інформація про підстави використання земельної ділянки: «Не зазначається у разі реконструкції, реставрації або капітального ремонту будівель без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані (пункт 4 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно з декларацією, зареєстрованою Інспекцією ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради 09.02.2018 за № ХК 141180391381, ТОВ «Аустер» проведено реконструкцію нежитлових приміщень першого поверху №№ 18 -:- 22, 30, 31, другого поверху № 1 -:- 14, № 22-1-:-22-4 в житловому будинку літ. «А-2» під житлові квартири за адресою: м. Харків, Харківська набережна, буд. 6; об`єкт готовий до експлуатації.

Департамент листом від 03.04.2018 № 488/0/124-18 проінформував ТОВ «Аустер» про необхідність звернення до виконавчих органів міської ради для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та 22.05.2018 листом № 774/0/124-18 направив відповідачу для розгляду і підписання два оригінали договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

ТОВ «Аустер» не надало відповіді на вказані листи.

З посиланням на те, що відповідач своєю відмовою від укладення договору про пайову участь порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова на отримання коштів пайової участі на створення розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова, Департамент звернувся з даним позовом до суду.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):

частини перша, друга статті 16:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;

- суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Господарський кодекс України (далі - ГК України):

частина третя статті 179:

- укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування;

стаття 187:

- спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору;

- день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):

стаття 1:

- інженерно-транспортна інфраструктура - комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій;

- замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;

частина перша статті 2:

- планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає:

1) прогнозування розвитку територій;

2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій;

3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням;

4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій;

5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів;

6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності;

7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів;

8) реконструкцію існуючої забудови та територій;

9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень;

10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури;

101) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення;

11) проведення моніторингу забудови;

12) ведення містобудівного кадастру;

13) здійснення контролю у сфері містобудування;

частини перша, друга, третя, п`ята - одинадцята статті 40:

- порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону;

- замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті;

- пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури;

- величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності;

- встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

- органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону;

- розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь;

- договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є:

1) розмір пайової участі;

2) строк (графік) сплати пайової участі;

3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором;

- кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту:

- інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»:

частина перша статті 73:

- акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», які затверджені наказом від 04.06.2014 № 163 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово -комунального господарства України:

- нове будівництво - будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва;

- реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 (зі змінами):

пункт 1.6:

- будівництво - нове будівництво, реконструкція, реабілітація, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва;

- замовник будівництва - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку (ділянки) та яка має намір здійснити будівництво або змінити об`єкт будівництва, у тому числі, під час проведення будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів та фундаментів у плані об`єкта будівництва.

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України в редакції, чинній з 08.02.2020):

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 2 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково та передати справу повністю або частково на новий розгляд, у тому числі за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова в редакції, наведеній позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що у випадку встановлення обставин відсутності пов`язаності робіт з реконструкції з частиною території, як земної поверхні (щодо об`єкта права власності, який не прив`язаний до фундаменту будівлі) Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов`язкових правил щодо участі таких осіб у перерахуванні коштів пайової участі на створення інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури. Проведені відповідачем роботи хоч і мають ознаки внутрішньої реконструкції та входять у загальне поняття будівельних робіт за класифікаторами видів будівельних робіт, проте не є саме такими роботами, за якими, виходячи з цільового тлумачення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», може бути передбачений обов`язок укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, оскільки відповідачем здійснено будівництво шляхом реконструкції об`єкта в його внутрішніх розмірах, без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів і не пов`язане з частиною території, як земної поверхні.

Так, норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не поширюють участь замовників у розвитку інфраструктури на всі без винятку випадки здійснення будівельних робіт, а охоплюють випадки забудови у розумінні статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 зі справи № 911/594/18).

Частиною першою статті 2 названого закону передбачено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

З огляду на викладене, слушними є доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, про те, що судами у розгляді справи не враховано, що реконструкція охоплюється законодавчим визначенням забудови (існуючої забудови та територій), а особа, що її здійснює є замовником, а, отже, за встановлених обставин здійснення відповідачем реконструкції нежитлових приміщень під житлові квартири, наявні визначені статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підстави виникнення у відповідача обов`язку укласти договір про пайову участь та сплатити відповідні грошові кошти. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду від 05.12.2019 зі справи № 922/4250/17, від 12.12.2019 зі справи № 922/3627/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 зі справи № 922/3049/18; у постановах Касаційного цивільного суду від 15.04.2019 зі справи № 642/3423/17, від 28.10.2019 зі справи № 352/1129/16-ц.

Водночас посилання скаржника на правові позиції, викладені у постановах Касаційного господарського суду від 04.06.2018 зі справи № 908/6331/15, від 25.05.2018 зі справи № 903/736/17, від 07.05.2018 зі справи № 908/6328/15 Верховний Суд вважає помилковим, з огляду на те, що у вказаних справах предметом позову було стягнення завданих збитків внаслідок ухилення замовників будівництва від укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, відповідно, до предмета доказування належало доведення обставин щодо наявності підстав для їх стягнення, у той час як предметом спору у справі № 922/1498/19 є спонукання до укладення такого договору, а, отже, до предмета доказування належить доведення обставин, пов`язаних з наявністю підстав для укладення такого правочину. З огляду на викладене, правовідносини у справах № 908/6331/15, № 903/736/17, № 908/6328/15 та у справі № 922/1498/19 не можна вважати подібними.

За змістом статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в наведених у цьому законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону. Строк, визначений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» для укладення договору про пайову участь, - встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов`язку замовника та не звільняє замовника від обов`язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 зі справи № 911/594/18.

З огляду на викладене, враховуючи наявність визначених законом підстав та обов`язку у відповідача для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, у розгляді справи № 922/1498/19 судам належало: дослідити зміст запропонованого позивачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова; з`ясувати, чи відповідають його істотні умови вимогам статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; перевірити обґрунтованість та арифметичну правильність здійсненого Департаментом розрахунку пайової участі.

Проте, дослідження наведених обставин залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

При цьому, суди попередніх інстанцій, посилаючись на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 зі справи № 911/594/18 викладено позицію, згідно з якою, за відсутності факту здійснення особою забудови земельної ділянки в розумінні законодавства, яке регулює визначення та справляння пайової участі, норми статті 40 названого Закону до особи забудовника не підлягають застосуванню, - не врахували дійсного змісту такої постанови та встановлених у справі № 911/594/18 обставин здійснення на об`єкті будівництва капітального ремонту (утеплення стін та даху без зміни площі та конфігурації забудови), що, у свою чергу, виключає виникнення в особи обов`язку укласти договір про пайову участь та сплатити відповідні кошти.

Водночас за змістом названої постанови Великої Палати Верховного Суду норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не поширюють участь замовників у розвитку інфраструктури на всі без винятку випадки здійснення будівельних робіт, а охоплюють випадки забудови у розумінні статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (реконструкція існуючої забудови та територій відноситься до випадків забудови у розумінні статті 2 Закону).

З огляду на наведене Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення зі справи підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

З наведених у постанові мотивів відсутні підстави для висновку про правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, у тому числі, приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи Департаменту про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Департаменту задовольнити частково, оскаржувані судові акти зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Судові витрати

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 зі справи № 922/1498/19 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова