Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/999/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

прокурора - Клюге Л.М.

позивача - адвокат Васильцов В.М.

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вант" ЛТД

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 (головуючий суддя Россолов В.В., судді Гетьман Р.А., Тихий П.В.)

у справі № 920/999/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вант" ЛТД

до Приватного підприємства "Тера"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство "Шосткінське лісове господарство"

за участю прокуратури Сумської області

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вант" ЛТД (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Сумської області з позовом до Приватного підприємства "Тера" (далі - Відповідач) про визнання права власності на майно за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 08.09.2003 ТОВ "Вант" ЛТД придбало у Відповідача нерухоме майно, яким Позивач добросовісно, відкрито, безперервно володіє на протязі більше 13 років, що підтверджується актом прийому-передачі майна. У зв'язку з цим, Позивач заявляє про давність володіння майном і вважає, що в нього є законні підстави бути визнаним власником майна за набувальною давністю на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суд Сумської області від 10.11.2016 (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено. Визнано за Позивачем право власності за набувальною давністю на двоповерховий цегляний будинок відпочинку, площею 165,6 кв.м, який знаходиться на земельній ділянці Собицького лісництва Шосткинського району Сумської області, квартал №1.

Рішення суду мотивоване тим, що Позивач протягом більше 13 років добросовісно, відкрито, безперервно володіє вказаним нерухомим майном, та, зважаючи на недійсність договору купівлі-продажу від 08.09.2003, є підстави для визнання за Позивачем права власності на вказане нерухоме майно за набувальною давністю на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що у Позивача наявні підстави для володіння майном і набуття права власності та наявність волі попереднього власника (Відповідача) на володіння, оскільки вказане нерухоме майно було придбано ним за договором купівлі-продажу, що підтверджується прибутковим касовим ордером, а факт передачі оформлено актом прийому-передачі, а отже вказані обставини унеможливлюють визнання за особою права власності на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України.

Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції ст.ст. 220, 344 Цивільного кодексу України. Зокрема, скаржник посилається на те, що договір купівлі-продажу будинку є нікчемним та таким, що не створює правових наслідків для сторін, отже Позивач на підставі цього договору не став законним володільцем спірного будинку, та, як наслідок, мав право звертатися до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю. Скаржник зазначає, що за договором купівлі-продажу право власності переходить до покупця безстроково, отже до такого договору не застосовується ч. 3 ст. 344 Цивільного кодексу України. Також скаржник посилається на невірне встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи, а також на порушенням норм процесуального права, з огляду на неправомірне залучення до участі у справі третьої особи на стадії розгляду справи по суті.

У доповненнях до касаційної скарги Позивач посилається на те, що без рішення суду про визнання права власності він позбавлений можливості здійснювати повноваження власника у повному обсязі, а також посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо принципу мирного володіння майном.

18.04.2018 Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, який відповідно до ст.118 Господарського процесуального кодексу України залишається без розгляду, оскільки поданий за межами строку встановленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження без обґрунтування поважності пропуску такого строку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заслухавши пояснення Прокурора та Позивача, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 275 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Згідно зі статтею 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з вступної частини із зазначенням: найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується, дати ухвалення рішення, прізвища та ініціалів судді (суддів); часу і місця його ухвалення, дати складання повного тексту рішення; резолютивної частини із зазначенням: висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з вступної частини оскаржуваної постанови, суд розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 10.11.2016 у справі №920/999/16.

Водночас, з резолютивної частини оскаржуваної постанови вбачається, що суд, керуючись статтями 275, 276 ГПК України, апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області задовольнив, проте, скасував рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2017 у справі №920/999/16 і прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги скасував рішення іншого суду - Господарського суду Харківської області від 09.10.2017, в той час, як перегляду підлягало рішення Господарського суду Сумської області від 10.11.2016.

Отже, судом апеляційної інстанції не здійснено апеляційного перегляду рішення Господарського суду Сумської області від 10.11.2016 у даній справі, про що просив прокурор в апеляційній скарзі.

Відповідно до частин 1, 4 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 310 ГПК України визначено підстави для повного або часткового скасування судом касаційної інстанції рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції, в порушення ст. 275, п. "а" ч. 4 ст. 282 ГПК України, за результатом розгляду апеляційної скарги, не ухвалив рішення щодо оскаржуваного судового акта, а саме рішення Господарського суду Сумської області від 10.11.2016 у справі №920/999/16, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги по суті розгляду справи, то вони не можуть бути розглянуті судом касаційної інстанції, з огляду на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливлює розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вант" ЛТД - задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі №920/999/16 - скасувати.

3. Справу №920/999/16 направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.