Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.02.2018 року у справі №904/5700/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/5700/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Петриківського районного центру зайнятості

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Рудовська І.А.)

від 22.06.2017,

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

(головуючий - Широкобокова Л.П., судді - Кузнецова І.Л., Дармін М.О.)

від 02.10.2017,

за позовом Петриківського районного центру зайнятості,

до селянського (фермерського) господарства "Зоря",

про стягнення 330 377,09 грн,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Петриківський районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення із СФГ "Зоря" збитків в розмірі 330 377,09 грн. Просив визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити її.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що СФГ "Зоря" незаконно відшкодовано дотації на створення додаткових місць для працевлаштування безробітних, які були виплачені йому в період із лютого 2008 року по лютий 2010 року після порушення відповідачем п. 17 Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001 № 1. Такими протиправними діями відповідача Петриківському районному центру зайнятості були завдані збитки в сумі 330 377,09 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 у задоволені позову відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 залишено без змін. Переглядаючи справу, апеляційний суд вказав, що відмовити у задоволенні позову необхідно з огляду на недоведеність позовних вимог та складу цивільного правопорушення у діях відповідача.

Петриківський районний центр зайнятості подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Скаржник вважає, що судом необґрунтовано не застосовано п. 3 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яким передбачено, що у разі подання недостовірних відомостей, використання роботодавцем коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду. На думку позивача строк позовної давності не сплив, оскільки його початок необхідно обраховувати із 06.04.2012 (дата акту перевірки Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області, яким встановлено незаконне відшкодування дотацій), а також позовна давність переривалась пред'явленням позову в порядку адміністративного судочинства.

У відзиві на касаційну скаргу СФГ "Зоря" вважає судові рішення обґрунтованими, прийнятими із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. На думку відповідача спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень. Вказує, що надання відповідачу дотацій в сумі 330 377,07 грн після факту використання дотацій з порушенням законодавства стало наслідком нездійснення саме Петриківським районним центром зайнятості контролю за дотримання роботодавцем порядку використання дотації та законодавства. Зазначив про безпідставність позовних вимог, з огляду на відсутність порушень законодавства з його боку та постійні щоквартальні перевірки, які проводилися фахівцями центру зайнятості щодо законності використання дотацій на для створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.

Під час касаційного провадження до Верховного Суду надійшов лист № 275 від 15.12.2018 Кам"янського міського центру зайнятості із повідомленням, що на підставі наказу Державної служби зайнятості від 18.10.2016 № 190 "Про реорганізацію Петриківського районного центру зайнятості", наказу Дніпропетровського обласного центру зайнятості № 240 від 17.10.2017 "Про реорганізацію Петриківського районного центру зайнятості" Кам"янський міський центр зайнятості є правонаступником майна, прав та обов'язків Петриківського районного центру зайнятості. До вказаного листа додано копії наказів Державної служби зайнятості від 18.10.2016 № 190, Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 17.10.2017 № 240, передавального акту (реорганізація Петриківського районного центру зайнятості Дніпропетровської області шляхом приєднання до Кам"янського міського центру зайнятості) від 31.01.2018, виписка із ЄДРПОУ на Кам"янський міський центр зайнятості.

На підставі вищевикладеного Кам"янський міський центр зайнятості просив замінити учасника справи.

Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст.104 ЦК України).

На час перегляду справи в касаційному провадженні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запису про припинення Петриківського районного центру зайнятості, вказаний орган державної влади перебуває в стані припинення.

В порушення ст. 91 ГПК України до листа Кам"янського міського центру зайнятості № 275 від 15.12.2018 додані копії не засвідчені належним чином (відсутні назва посади, особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, дата засвідчення копії), як того вимагає пункт 5.27 Уніфікованої системи організаційно розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року N 5.

Враховуючи викладене та приписи ст.ст. 52, 91 ГПК України, відсутні підстави для заміни учасника справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Предметом спору у цій справі є вимога Петриківського районного центру зайнятості про стягнення із СФГ "Зоря" сум дотацій для створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних у розмірі 330 377,07 грн, які були виплачені йому в період із лютого 2008 року по лютий 2010 року після порушення відповідачем п. 17 Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001 № 1 щодо недотримання строків працевлаштування безробітного ОСОБА_2

Господарськими судами встановлено, що 28.08.2006 між Петриківським районним центром зайнятості та СФГ "Зоря" був укладений договір №0050, за умовами якого відповідач зобов'язався працевлаштувати на постійну роботу на строк не менше двох років за направленням центру зайнятості безробітного ОСОБА_2, а позивач - надати дотацію для покриття витрат на заробітну плату вказаної особи.

ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до СФГ "Зоря" на посаду тракториста-машиніста за вищевказаним договором 30.08.2006, що підтверджується копією трудової книжки останнього (а.с. 121-123, т.1) та пропрацював на вказаній посаді менше двох років (був звільнений за згодою сторін).

Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області 06.04.2012 проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Петриківського районного центру зайнятості, за результатами якої встановлено порушення відповідачем п. 15 Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних від 10.01.2001 № 1 в частині забезпечення гарантій зайнятості осіб (розірвання трудового договору з працівником, працевлаштованим за направленням державної служби зайнятості, до закінчення 2 років з дня працевлаштування), у зв'язку із звільненням 31.01.2008 працівника ОСОБА_2

СФГ "Зоря" як роботодавець продовжував отримувати в період із лютого 2008 року по лютий 2010 року дотації на створення додаткових місць для працевлаштування безробітних в сумі 355 920,12 грн.

На думку позивача СФГ "Зоря" незаконно відшкодовано дотації на створення додаткових місць для працевлаштування безробітних у сумі 355 920,12 грн, з яких виплати на працевлаштування ОСОБА_2 складають 25 543,05 грн. Перерахування вказаних коштів відповідачу підтверджується договорами на працевлаштування, листами відповідача про відшкодування витрат з розрахунками та копіями платіжних доручень про перерахування коштів (а.с. 2-186, т.2).

29.05.2012 СФГ "Зоря" повернуло Петриківському районному центру зайнятості дотації для працевлаштування ОСОБА_2 у сумі 25 543,05 грн (платіжне доручення №1 від 29.05.2012 (а.с. 129, т.1). Посилаючись на відсутність порушень законодавства з його боку, відповідач не повернув решту коштів дотацій для працевлаштування інших осіб в сумі 330 377,09 грн, що і стало підставою виникнення судового спору.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права щодо обґрунтованості відмови в задоволенні позову Верховний Суд зазначає таке.

На час виникнення спірних правовідносин ч. 2 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачала, що видами соціальних послуг за цим законом та Законом України "Про зайнятість населення" є, зокрема, пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.

Умови, механізм надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та відповідальність за порушення умов порядку її надання та використання регулювалися Порядком надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001 № 1.

Пунктами 3, 4, 7, 8, 10, 12 вказаного порядку №1 від 10.01.2001 встановлено, що дотація - це кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття для покриття витрат на заробітну плату осіб, працевлаштованих за направленням державної служби зайнятості, надані роботодавцю, що створює додаткові робочі місця для працевлаштування безробітних. Дотація може надаватися роботодавцю за умови працевлаштування на строк понад два роки безробітних, які перебували на обліку в державній службі зайнятості як безробітні не менше 6 місяців. Дотація надається щомісячно протягом року в розмірі фактичних витрат на заробітну плату, прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб.

Дотація надається за умови, що трудовий договір з цим працівником не буде розірвано у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату, за угодою сторін протягом двох років.

Відповідно до п. 11 порядку №1 від 10.01.2001 рішення про надання роботодавцю дотації приймається директорами районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості.

У разі розірвання трудового договору з працівником, працевлаштованим за направленням державної служби зайнятості, до закінчення двох років з дня працевлаштування у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату, за угодою сторін, надана дотація має бути повернена в повному обсязі з урахуванням індексу зростання цін на споживчі товари за період від місяця початку отримання дотації до місяця, що передує місяцю її повернення.

Як визначено пунктами 14, 15 порядку №1 від 10.01.2001, відповідальність за порушення умов та порядку надання дотації несе керівник центру зайнятості, а роботодавець несе відповідальність за забезпечення гарантії зайнятості осіб, прийнятих на роботу з наданням роботодавцю дотації, достовірність даних, що є підставою для визначення розміру дотації, та використання дотації.

У разі недостовірності поданих роботодавцем даних, використання дотації з порушенням законодавства та перешкоджання роботодавцем проведенню перевірки, центр зайнятості припиняє виплату дотації. Роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодовувати Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття заподіяну шкоду.

Відповідно до п. 17 порядку №1 від 10.01.2001 у разі порушення гарантій зайнятості осіб, прийнятих на роботу з наданням дотації, та використання дотації з порушенням законодавства, дотація не може надаватися протягом трьох років з дня отримання останньої суми коштів.

Правовідносини щодо надання дотацій на працевлаштування ОСОБА_2 були врегульовані сторонами у договорі №0050 від 28.08.2006.

Відповідач зобов'язався повернути позивачу суму одержаної дотації з урахуванням індексації на рівень інфляції протягом 5 днів з дня звільнення ОСОБА_2 у разі такого звільнення до закінчення двох років з дня працевлаштування, в тому числі за угодою сторін, а також інформувати центр зайнятості протягом 5 днів про зміну обставин, які суттєво впливають на умови договору (пункти 2.3.4 та 2.3.5 договору №0050 від 28.08.2006).

Верховний Суд погоджується із висновками господарських судів, що звільнення ОСОБА_2 відбулося з порушенням вимог п. 7 порядку №1 від 10.01.2001 та умов договору №0050 від 28.08.2006 до закінчення двох років з дня його працевлаштування. Відповідачем здійснено правомірні дії щодо повернення дотацій для працевлаштування ОСОБА_2 у сумі 25 543,05 грн.

Позивач у касаційній скарзі стверджує, що у зв'язку з неповідомленням Петриківського районного центру зайнятості про звільнення за угодою сторін ОСОБА_2, відповідач в порушення п. 17 порядку №1 від 10.01.2001 в період із лютого 2008 року по лютий 2010 року продовжував отримувати дотацію для створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, тому саме сума вказаних дотацій є сумою завданої шкоди і складає 330 377,07 грн.

Проте, аргументи скаржника про необхідність відшкодувати шкоду завдану Петриківському районному центру зайнятості незаконним отриманням відповідачем коштів в період із лютого 2008 року по лютий 2010 року на створення дотаційних робочих місць через зазначене вище порушення Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

За змістом ст.ст. 224, 225, 193 Господарського кодексу України, ст. 22, 623, 611 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідним є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Як встановлено господарськими судами про звільнення ОСОБА_2 СВГ "Зоря" направило позивачу лист від 01.02.2008 із копією наказу про таке звільнення (а.с. 125, т. 1). Позивачу було відомо про звільнення ОСОБА_2 у березні 2008 року, про що свідчить видача директором Петриківського районного центру зайнятості наказу від 19.03.2008 про надання ОСОБА_2 статусу безробітного, яке відбулося після його звільнення 31.01.2008 (про вказане здійснено запис до трудової книжки № 27).

Виходячи із приписів порядку №1 від 10.01.2001, у разі порушення гарантій зайнятості осіб, прийнятих на роботу з наданням дотації, та використання дотації з порушенням законодавства, обов'язок здійснити заходи по припиненню надання дотацій на підставі п. 17 порядку покладається на відповідні центри зайнятості.

Такі повноваження центру зайнятості визначенні у п. 2.2 договору №0050 від 28.08.2006 щодо працевлаштування ОСОБА_2 та у договорах про працевлаштування інших безробітних (а.с. 2-112, т. 2).

До суду не було надано доказів на підтвердження здійснення Петриківським районним центром зайнятості дій щодо розірвання договорів на працевлаштування безробітних ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, правовідносини із виконання яких існували між сторонами в період отримання дотацій у 2008 - 2010 роки.

Апеляційний суд зробив правильний висновок, що у цьому випадку надання відповідачу дотацій в сумі 330 377,07 грн після факту використання дотації з порушенням законодавства стало наслідком нездійснення саме Петриківським районним центром зайнятості контролю за дотриманням роботодавцем порядку використання дотації та законодавства.

Позивачем не надано інших доказів та не вказано інших обґрунтувань порушення законодавства з боку відповідача з виконання договорів на працевлаштування безробітних (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_23.) в спірний період отримання коштів.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність вини відповідача в перерахуванні Петриківським районним центром зайнятості на користь СФГ "Зоря" дотацій в період із лютого 2008 року по лютий 2010 року в сумі 330 377,09 грн.

Щодо посилань скаржника на акт позапланової ревізії Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 06.04.2012, то він не містить відомостей про належні докази спричинення збитків саме відповідачем. Акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, не є актом індивідуальної дії та, відповідно, не є документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання. Окрім того, висновки органу державного фінансового контролю викладені у акті перевірки не є беззаперечною підставою для стягнення збитків, оскільки наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про їх стягнення.

Під час судового розгляду СФГ "Зоря" подала заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 50, т. 1), яка була прийнята до уваги господарським судом першої інстанції і в задоволенні позову було відмовлено з підстав спливу строку позовної давності.

Проте, як зазначено у ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності.

Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду, що відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності суд першої інстанції належно не дослідив правомірність заявлених позовних вимог. Підстави для стягнення з відповідача збитків у сумі 330 377,09 грн відсутні, з огляду на відсутність складу цивільного правопорушення. У задоволенні позову слід відмовити з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про визнання поважними причин пропуску та поновлення позовної давності Верховний Суд зазначає, що враховуючи відсутність складу цивільного правопорушення підстав для задоволення такої вимоги немає. Окрім того, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути поновлена. Частина 5 ст. 267 ЦК України передбачає можливість захисту порушеного права, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.

Посилання скаржника у поданій касаційній скарзі на листи СФГ "Зоря" від 01.02.2008, від 01.12.2008, як на сумнівні докази, стосується оцінки доказів у справі, однак повторна оцінка доказів, на підставі яких господарські суди дійшли висновків про встановлення тих чи інших обставин справи, за приписами статті 300 ГПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції. Норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційним судом до встановлених обставин застосовані правильно.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень. Проте погодитись із такими твердженнями не можливо, оскільки юридична природа спору, що виник між сторонами, не є публічно-правовою.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає. Судом першої інстанції правильно вирішено спір по суті, резолютивна частина є правомірною. Тому, підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а Петриківський районний центр зайнятості було звільнено від сплати судового збору то згідно з вимогами ст. 129 ГПК України судовий збір не стягується.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Петриківського районного центру зайнятості залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 у справі за № 904/5700/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач