Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.03.2019 року у справі №910/13840/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/13840/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019

(головуючий - Буравльов С.І., судді Пашкіна С.А., Зубець Л.П.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2018

(суддя Пінчук В.І.)

у справі № 910/13840/18 Господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс", 2. Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед (RENALDA INVESTMENTS LIMITED)

про визнання недійсним договору факторингу № 6Ф від 30.05.2018,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Південний збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "Південний збагачувальний комбінат") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" (далі - ТОВ "Спіріт Фінанс"), Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед (RENALDA INVESTMENTS LIMITED) про визнання договору факторингу №6Ф від 30.05.2018 недійсним.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між відповідачами укладено договір факторингу, відповідно до якого відповідач-2 відступив відповідачу-1 право вимоги до ПАТ "Південний збагачувальний комбінат" щодо отримання грошових коштів у розмірі 1 016,05 грн.

За доводами позивача, договір факторингу №6Ф від 30.05.2018 (далі - Договір факторингу, спірний договір) не відповідає вимогам ст.ст. 228, 515 ЦК України та містить ознаки такого, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. 23 жовтня 2018 року ухвалою Господарського суду міста Києва відмовлено ПАТ "Південний збагачувальний комбінат" у відкритті провадження у справі.

2.2. 14 січня 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

2.3. Зазначені судові рішення мотивовані тим, що у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває зустрічна позовна заява у справі №904/4009/18 із спору між тими самими сторонами (якими є позивач та відповідні сторони договору факторингу), про той самий предмет (недійсність договору факторингу) і з тих самих підстав, що і у справі №910/13840/18. Єдиною відмінністю є лише те, що підстави недійсності правочину (спірного договору факторингу) у зустрічній позовній заяві у справі №904/4009/18 більше деталізовано, від викладених у позовній заяві у цій справі. Разом з тим, це не спростовує того факту, що предмет зустрічної позовної заяви ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у справі №904/4009/18 про визнання недійсними договорів, в т.ч. і спірного договору факторингу, є ідентичним предмету спору у справі №910/13840/18 та обґрунтований тими самими підставами, що і позовна заява у цій справі.

Враховуючи викладене, господарські суди дійшли висновку, що у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4009/18 зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав, що є підставою для відмови у відкритті провадження у цій справі на підставі п.3 ч.1 ст.175 ГПК України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

3.2. ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не погоджується з висновками обох судових інстанцій, що вимоги зустрічної позовної заяви у справі №904/4009/18 базуються на тих самих підставах, що і позовна заява у цій. Позивач наполягає на тому, що справи мають різний предмет спору.

3.2.1. Позивач зазначив, що предметом позовної заяви ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у цій справі є визнання договору факторингу недійсним, а предметом зустрічної позовної заяви ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" по справі №904/4009/18 є визнання договорів факторингу №№1Ф, 2Ф, ЗФ, 4Ф, 5Ф, 6Ф удаваними (фактично агентськими), а агентських договорів - недійсними.

3.2.2. А отже, на думку скаржника, у цьому випадку відсутні тотожні підстави та предмети між двома позовними заявами ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" по справах №904/4009/18, що перебуває у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області, та у справі №910/13840/18.

3.3. у відзивах на касаційну скаргу, поданих ТОВ "Спіріт Фінанс" та Компанією Ренальда Інвестментс Лімітед (RENALDA INVESTMENTS LIMITED) до Верховного Суду, відповідачі посилаються на безпідставність касаційної скарги та просять ухвалусуду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

3.3.1. Відповідачі стверджують про обґрунтованість висновків, зроблених судами першої та апеляційної інстанцій, що предмет зустрічної позовної заяви ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у справі №904/4009/18 про визнання недійсними договорів, включаючи спірний договір факторингу, є ідентичний предмету спору у цій справі та обґрунтований на тих самих підставах, що і позовна заява.

3.3.2. Таким чином, у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області є справа №904/4009/18 зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

3.3.3. При цьому провадження у справі №904/4009/18 було відкрито раніше і в межах справи №904/4009/18 судом розглядається весь спектр спірних правовідносин між сторонами, а не тільки визнання недійсним договору факторингу, а отже, Господарським судом Дніпропетровської області при розгляді справи №904/4009/18 буде надаватися правова оцінка всім доводам ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", якими останній обґрунтовує свої позовні вимоги у справі №910/13840/18.

3.3.4. Наведені обставини, на думку відповідачів, свідчать про неможливість паралельного розгляду судами справ №904/4009/18 та №910/13840/18 із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки це призведе до ухвалення судами двох рішень з того самого спору, що підтверджує наявність у Господарського суду міста Києва передбачених п. 3 ч. 1 ст. 175 ГПК України підстав для відмови у відкритті залишення без розгляду позову ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про відмову у відкриті провадження у справі, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції.

Постановляючи зазначені судові рішення, суди дійшли висновку, що у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4009/18 за первісним позовом ТОВ "Спіріт Фінанс" до ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 1 198 578 593,15 грн та за зустрічним позовом ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до відповідачів про визнання недійсними договорів, в тому числі і спірного договору факторингу.

4.2.2. Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

4.2.3. Верховний Суд констатує, що у цій справі позивач просить визнати договір факторингу недійсним, що становить собою предмет позову.

Підставами позову позивач зазначає, що:

- обов'язок позивача як дебітора при виплаті дивідендів нерозривно пов'язаний з особою кредитора (акціонера, яким є відповідач-2), тому укладений договір факторингу суперечить вимогам ст. 515 ЦК України, якою передбачено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора;

- договір факторингу містить ознаки такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, виходячи з того, що основна частина дивідендів, яку позивач мав виплатити на користь відповідача-2, в результаті буде виплачена на його користь за договором факторингу як оплата за переуступлення права вимоги, а не як дивіденди. При цьому, оскільки при виплаті дивідендів акціонеру-нерезиденту, яким є відповідач-2, позивач є податковим агентом, при виплаті дивідендів позивач має утримувати податок в розмір 15%, натомість за умови виплати вказаних сум за договором факторингу на користь відповідача-1, у позивача обов'язку щодо утримання та перерахування до бюджету податку не виникає, що призводить до збитку державному бюджету та суперечить інтересам держави та ст. 228 ЦК України;

- операція з виплати дивідендів підлягає фінансовому контролю, тобто підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, натомість при оплаті грошових коштів на користь відповідача-1, така операція не підлягає фінансовому моніторингу, тобто на думку позивача метою укладення оспорюваного правочину є виведення операції з-під фінансового моніторингу, слугувало самоусуненню від обов'язку підтвердження права власності на корпоративні права;

- укладаючи договір факторингу, його сторони знали, що він не може бути виконаний, оскільки на договори факторингу розповсюджується заборона на купівлю та перерахування іноземної валюти (тобто відповідач-2 буде позбавлений можливості отримати кошти).

Також позивач з посиланням на ст. 234 ЦК України зазначає про фіктивність укладеного правочину, тобто укладення його без наміру створення правових наслідків, оскільки відповідач-2, укладаючи вказаний договір, відстрочив момент одержання грошових коштів у вигляді дивідендів до 31.12.2019.

4.2.4. Разом з тим, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2018 у справі №904/4009/18 прийнято до розгляду зустрічний позов ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до ТОВ "Спіріт Фінанс" та до компаній-нерезидентів, в тому числі до Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед (RENALDA INVESTMENTS LIMITED).

У зазначеній справі позивач просить визнати договори факторингу №№1Ф, 2Ф, ЗФ, 4Ф, 5Ф, 6Ф від 30.05.2018 удаваними (фактично агентськими договорами), а агентські договори - недійсними, що становить собою предмет позову.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач у справі №904/4009/18 послався на те, що насправді договір факторингу №6Ф від 30.05.2018 є удаваним відповідно до ст. 235 ЦК України. У цьому зв'язку ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" зазначило, що фактично між відповідачами (за зустрічним позовом) укладено договори комерційного посередництва, тобто агентські. В свою чергу, ці агентські договори також не відповідають вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України, тому підлягають визнанню недійсними.

4.2.5. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Верховний Суд вважає, що у цьому випадку господарські суди помилково застосували п. 3 ч. 1 ст.175 ГПК України та відмовили у відкритті провадження у справі з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Отже, у справі №904/4009/18 суд, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин (наприклад, агентський договір як зазначає позивач), та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

4.2.6. В свою чергу у цій справі, суд має на підставі встановлених обставин справи встановити наявність або відсутність підстав для визнання договору факторингу недійсним. А також перевірити твердження позивача щодо фіктивності такого правочину відповідно до ст. 234 ЦК України, тобто укладення його без наміру створення правових наслідків.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що предмет та підстави позовів у справі №904/4009/18 та у справі №910/13840/18 не є повністю ідентичними, як помилково зауважили господарські суди попередніх інстанцій.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі №910/13840/18.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Верховний Суд дійшов висновку, що відмова у відкритті провадження у справі стало наслідком неправильного застосування судами приписів п. 3 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

5.2. Частиною 4 ст. 304 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

5.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, що оскаржуються, скасуванню з передачею справи на розгляд до Господарського суду міста Києва з урахуванням викладеного у цій постанові.

6. Судові витрати

6.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа передається на розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 у справі №910/13840/18 скасувати. Справу №910/13840/18 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко