Історія справи

Постанова КАС ВП від 31.10.2023 року у справі №160/16888/20
Постанова КАС ВП від 31.10.2023 року у справі №160/16888/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 160/16888/20

адміністративне провадження № К/990/20756/22

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 (суддя - Сліпець Н.Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.03.2022 (головуючий суддя - Чумак С.Ю., судді: Чабаненко С.В., Юрко І.В.) у справі №160/16888/20.

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод» (далі - ПрАТ «Дніпропетровський металургійний завод») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МГУ ДПС) від 09.12.2020 № 00002145009.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.03.2022, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Східне МГУ ДПС звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Східне МГУ ДПС зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на ненадання належним чином первинної документації, порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «Дніпропетровський металургійний завод» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Офісом великих платників податків Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100000 грн по декларації з податку на додану вартість за серпень 2020 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами проведеної перевірки Офісом великих платників податків Державної податкової служби складено акт від 19.11.2020 № 429/28-10-50-00-05393056, в якому відображено висновки про порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту «а» пункту 198.1 статті 198, абзаців 1-3 пункту 198.2, абзаців 1-2 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту, що призвело до завищення суми податкового кредиту у серпні 2020 року на 295379 грн, що призвело до порушення пункту 200.1, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 295379 грн.

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на відсутність у контрагентів позивача в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань; оскільки під час перевірки не встановлено рух товару від виробника або від первісного продавця чи імпортера, яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення господарських операцій. Вважає, що встановлені перевіркою факти у сукупності та взаємозв`язку вказують на неправомірність документального оформлення позивачем операцій, з метою введення в обіг (легалізації) товарів, робіт (послуг), законне джерело походження та виконавці яких не встановлені, при складанні паперів за формою первинних документів, що виключає їх відображення в обліку підприємства й підстави для формування податкового кредиту за такими відносинами.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2020 № 00002145009, згідно з яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 295379 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судами встановлено, у періоді, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини з контрагентами-постачальниками ТОВ «Крона Імпульс», ТОВ «Металл Прогресс», ТОВ «ВКФ «НАЙС», ТОВ «Стронг-Прайд», ТОВ «Укрмашпоставка», ТОВ «Компанія ДІОМ».

Так, 01.06.2020 між позивачем (покупець) та ТОВ «Крона Імпульс» (постачальник) укладено договір поставки № 373/2020.

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується у встановлений термін поставити та передати у власність покупцю лом периклазовуглецевих виробів марки ЛМ, а покупець зобов`язується приймати товар та сплачувати його вартість на умовах даного договору.

У зв`язку з виявленням частини неякісного товару, придбаного у ТОВ «Крона Імпульс» складено акт від 25.08.2020 № 28 приймання продукції (товарів) по якості. Неякісний товар було повернуто постачальнику, що на підтвердження чого, в матеріалах справи наявні копії накладної на повернення товару від 26.08.2020 № ВН-0000001, відвесний про зважування на автовагах від 26.08.2020 № 138/08, накладної від 26.08.2020 № 004827 на відпуск матеріалів. На неякісний товар, у зв`язку з поверненням постачальнику було складено та зареєстровано в ЄРПН розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 26.08.2020 № 1 до податкової накладної від 20.08.2020 № 102.

01.06.2020 між позивачем (покупець) та ТОВ «Металл Прогресс» (постачальник) укладено договір поставки № 371/2020.

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується у встановлений термін поставити та передати у власність покупцю лом магнезіальних виробів марки ЛМ, а покупець зобов`язується приймати товар та сплачувати його вартість на умовах даного договору.

01.03.2015 між позивачем (абонент) та ТОВ «ВКФ «НАЙС» (власник) укладено договір з прийому до гідротехнічної споруди № 1 та транспортуванню до р. Дніпро дренажних, зливових, стічних та зворотних вод № 285/2015.

Вказана споруда зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за ТОВ «ВКФ «НАЙС».

Необхідність у використанні зазначеної гідротехнічної споруди підтверджується наявними у позивача дозволом на спеціальне водокористування.

09.10.2018 між позивачем (покупець) та ТОВ «Стронг-Прайд» (постачальник) укладено договір поставки № 1643/2018.

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується у встановлений термін поставити та передати у власність покупцю плавиковошпатовий концентрат, а покупець зобов`язується приймати товар та сплачувати його вартість на умовах цього договору.

01.06.2020 між позивачем (замовник) та ТОВ «Укрмашпоставка» (виконавець) укладено договір № 383/2020.

Відповідно до умов договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по нарізці зубців дисків гарячого різання згідно з креслення № 81065 та № 82065, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору згідно акту прийому-передачі виконаних робіт.

28.07.2020 між позивачем та ТОВ «Компанія ДІОМ» підписано договірний лист щодо поставки товару № 609/2020.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: копії видаткових накладних, прибуткових ордерів, податкових накладних, банківських виписок, документів про відвантаження по автомобільних вагах, рахунків фактур, акту здачі-прийняття виконаних робіт, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників, рапортами перевантажування на автомобільних вагах, видача товару у виробництво підтверджується накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПрАТ «Дніпропетровський металургійний завод» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ Східне МГУ ДПС під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Доводи відповідача про не встановлення руху товарів цілком об`єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб та дослідження первинних документів.

Контролюючий орган у касаційній скарзі та у додаткових поясненнях до касаційної скарги посилався на наявність кримінальних проваджень щодо деяких контрагентів позивача.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 зазначила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Відповідачем не надано доказів наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно посадових чи будь-яких інших осіб контрагента позивача, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо протиправної діяльності господарюючого суб`єкту.

Як слідує у цій справі відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності. Таким чином, суди дійшли висновку, що факт існування реальних господарських правовідносин позивача з контрагентом підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.03.2022 у справі №160/16888/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева І.Я.Олендер