Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №826/19639/14

адміністративне провадження №К/9901/19910/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2015 (суддя - Келеберда В.І.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 (судді - Федотов І.В., Губська Л.В., Ісаєнко Ю.А.)

у справі № 826/19639/14

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Дочірне підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі ДФС) від 24.09.2014.

Позов мотивовано помилковістю висновків ДФС про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.09.2014 № 0000324050.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Агрофірма Сокільське», ТОВ «Алген», ТОВ «Агро-Самара», ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ фірма «Агропроменерго» ЛТД, ТОВ «Фоліант Груп», ТОВ «Дельта В.В.В.», ТОВ «Вента-Трейд», ТОВ «Станколідер», ТОВ «КЛМ Транс», ТОВ «ТС «Реальто», ТОВ «Астер Груп», ПП «Джерел Стайл», ТОВ «Ель Лібро», ТОВ «Ліа Компані», ТОВ «Цетеріс», ТОВ «Юдіс Інвест», ТОВ «Люкс-Спецторг», ТОВ «Пактор-А», ТОВ «Геліос-Груп», ТОВ «Вектор Ц», ПП «Компанія Інвестиційні технології», ПП «Буд-Владлена» ФГ «Литвин Іван Віталійович», ТОВ «Центуріон ЛТД», ТОВ «Зерно Дім» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 складно акт від 11.09.2014.

В акті викладено висновки ДФС про виявлення під час перевірки порушень п. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат у 2012 році витрат пов'язаних з придбанням товарів у ТОВ «Агрофірма Сокільське», ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Дельта В.В.В.», ТОВ «Центуріон-ЛТД», які не спричиняють реального настання правових наслідків в результаті чого позивачем завищено витрати на загальну суму 62 080 366 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивує тим, що перевіркою встановлено відсутність доказів реального виконання укладених між позивачем та його контрагентами договорів поставки, а первинні документи не підтверджують фактичне виконання цих угод.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статей 14, 44, 138 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДФС щодо порушення Підприємством вимог податкового законодавства та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» спростовано під час розгляду справи.

Так, залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено реальність виконання укладених між позивачем та ТОВ «Агрофірма Сокільське», ТОВ «Центуріон-ЛТД», ТОВ «Грінтур-Екс», ПП «Агрофірма Хлібодар», ТОВ «Дельта В.В.В.» договорів поставки сільськогосподарської продукції та того, що отриману за вказаними договорами продукцію Підприємство використовувало у своїй господарській діяльності.

Матеріалами справи також підтверджено фактичне отримання позивачем сільськогосподарської продукції на елеваторі ТОВ «Павлоградзернопродукт» та у Миколаївському морському торгівельному порту.

При цьому судами дано належну оцінку вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області щодо директора ТОВ «Агрофірма Сокільське» та матеріалами досудового розслідування щодо керівника ТОВ «Центуріон-ЛТД» та враховано, що вирок та матеріали кримінальної справи не спростовують фактів отримання позивачем сільськогосподарської продукції на підставі відповідних договорів купівлі-продажу.

З огляду на це, судами обґрунтовано зроблено висновок про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов'язань з урахуванням результатів здійснення вищезгаданих господарських операцій.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Відтак, касаційна скарга ДФС не спростовує правильність доводів якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова