Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №826/1142/17

касаційне провадження №К/9901/32922/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люміна Лайт» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2017 (суддя Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 (головуючий суддя - Літвіна Н.М., судді: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі № 826/1142/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люміна Лайт» до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люміна Лайт» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2017 №2062615147, №1135140303 та №2052615147.

Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 18.01.2017 позовну заяву залишив без руху.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.03.2017 залишив ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2017 без змін.

Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 26.04.2017 позовну заяву повернув заявнику.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.09.2017 залишив ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2017 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люміна Лайт» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, частини першої статті 88, статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій).

Зокрема, позивач вказує на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову позивачу у відстроченні сплати судового збору та про повернення позовної заяви, не надав належної оцінки рівню доходів заявника, порівнявши його з розміром установленого законом судового збору, у контексті балансу публічних і приватних інтересів. Крім того, позивач вказує на долучення ним до позовної заяви документів, які підтверджують обставини на обґрунтування позовних вимог, а тому залишення позовної заяви без руху з підстав ненадання таких документів (частина друга статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій) та, відповідно, повернення позовної заяви з підстав неусунення таких недоліків, є необґрунтованим.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люміна Лайт» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2017 №2062615147 про визначення грошового зобов'язання в загальній сумі 5986797,5грн., №1135140303 про визначення грошового зобов'язання в загальній сумі 2350грн. та №2052615147 про визначення грошового зобов'язання в загальній сумі 4214197,75грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 18.01.2017 позовну заяву залишив без руху, у зв'язку з невиконанням вимог частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення ухвали), а саме:

ненадання копій всіх долучених до позовної заяви документів для відповідача;

ненадання документу про сплату судового збору в установленому порядку та розмірі (до позовної заяви долучено документ про сплату судового збору у меншому розмірі (1600грн.), ніж встановлено законом (15305,18грн.)). Судом здійснено обчислення суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання позовної заяви у цій справі, виходячи з такого розрахунку: 10203345,25грн. (ціна позову - загальна оспорювана сума за оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями) х 1,5% (ставка судового збору за подання позовної заяви відповідно до абзацу 3 підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом)) = 15305,18грн., правильність якого не заперечується позивачем.

Цією ж ухвалою суд першої інстанції встановив позивачу строк у п'ять днів з дня набрання цією ухвалою законної сили для усунення недоліків такої позовної заяви.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію вказаної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2017 було отримано позивачем 02.02.2017.

За результатами апеляційного оскарження позивачем ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2017 Київський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 29.03.2017 про залишення вказаного судового рішення без змін.

На адресу суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з важким фінансовим становищем, що підтверджено довідкою АТ «БМ БАНК» про стан рахунку та випискою по розрахунковому рахунку АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ».

При цьому документів на виконання вимог ухвали від 18.01.2017 в частині надання копій документів, долучених до позовної заяви, для відповідача, від позивача на адресу суду не надходило.

Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 26.04.2017 клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору залишив без задоволення, а позовну заяву повернув заявнику, у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали).

Ухвала суду першої інстанції щодо відмови у відстроченні сплати судового збору мотивована відсутністю достатніх підстав для застосування такого процесуального інституту.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.09.2017 залишив ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2017 без змін.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій) одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах визначено рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій).

Враховуючи викладене, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права, свободи або інтереси особи, останній гарантується право на звернення до адміністративного суду з відповідним позовом, яке повинно бути реалізоване у встановленому процесуальним законом порядку.

Статтями 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій) встановлено порядок пред'явлення адміністративного позову, форму і зміст позову та вимоги до позовної заяви.

Відповідно до частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій) до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Статтею 107 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій) передбачено питання, які підлягають з'ясуванню судом після одержання позовної заяви, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене, вимогами для реалізації права на звернення до суду з позовом особою, яка не є суб'єктом владних повноважень, є надання копій всіх документів, що приєднуються до позовної заяви, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, а також надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Невиконання таких вимог є підставою для ухвалення судового рішення про залишення позову без руху зі встановленням способу і достатнього строку для вчинення відповідних процесуальних дій з усунення таких недоліків.

Як зазначено вище, суд першої інстанції ухвалою від 18.01.2017 залишив позовну заяву без руху саме з підстав недотримання вимог частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій) щодо надання копій всіх долучених до позовної заяви документів для відповідача та документу про сплату судового збору в повному розмірі, встановленому законодавством, а не з підстав недотримання вимог частини другої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій) щодо надання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, як помилково вказує позивач у касаційній скарзі.

Враховуючи положення частини третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій), за змістом яких у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2017 набрала законної сили 29.03.2017 (дата набрання законної сили ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 за наслідками апеляційного перегляду ухвали).

Таким чином, встановлений ухвалою від 18.01.2017 строк для усунення недоліків позовної заяви (5 днів з дня набрання ухвалою законної сили) сплинув 03.04.2017.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення процесуального закону кореспондуються з положеннями частини першої статті 8 Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ.

Враховуючи викладене, суд може відтермінувати особі, яка звертається до суду з позовом виконання обов'язку щодо сплати судового збору на певний строк, у разі наявності в такої особи станом на момент звернення до суду об'єктивних перешкод фінансового (матеріального) характеру.

Порушуючи питання про відстрочення сплати судового збору, заявник повинен надати суду показники фінансових ресурсів у всіх джерелах акумулювання коштів станом на момент звернення до суду з відповідною заявою.

Своєю чергою, при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору, суд повинен врахувати обставини, які б вказували на можливість виконання особою, якою заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, процесуального обов'язку щодо сплати такого збору у певний строк.

Порушуючи питання про відстрочення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, позивач не надав доказів відсутності коштів у всіх джерелах акумулювання фінансових ресурсів та не посилався на обставини, які б давали підстави для висновку, що ним вчиняються дії з метою усунення перешкод фінансового (матеріального) характеру з метою сплати судового збору.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для висновку про неправомірність відмови судом першої інстанції у відстроченні сплати судового збору позивачу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Таким чином, невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, яка набрала законної сили, є безумовною підставою для повернення такої позовної заяви.

Суд першої інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина шоста статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій).

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Люміна Лайт» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люміна Лайт» залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 у справі № 826/1142/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева І.Я. Олендер