Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №804/3744/16

адміністративне провадження №К/9901/4545/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства "Нікопольської міської ради" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2016 (суддя - Турова О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 (судді - Олефіренко Н.А., Шальєва В.А., Білак С.В.) у справі за позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДФС) до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства "Нікопольської міської ради" (далі - КП "НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ") про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року ДФС звернулась до суду з позовом про стягнення з КП "НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ" податкового боргу у сумі 1 002 195,38 грн.

На обґрунтування позовних вимог контролюючий орган зазначив, що станом на 31.05.2016 позивач має податковий борг по платежам в бюджет, зокрема, з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності - 74 162,14 грн (в тому числі пеня), з частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, - 71 600,40 грн (пеня), податок на додану вартість (далі - ПДВ) - 856 432,84 грн (в тому числі пеня/відсоток за користування розрочення платежу). Крім того, ДФС посилається на обставини про безперервність податкового боргу у відповідача, який виник ще у 2004 році, та про вжиті податковим органом з метою стягнення цього боргу заходи шляхом направлення платнику податків податкових вимог від 24.02.2004 № 1/183 та від 29.03.2004 № 2/294 до позитивного результату не призвели - КП "НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ" податковий борг не сплатив.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 06.10.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, позов задовольнив: стягнув з КП "НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ" в дохід бюджету податковий борг у сумі 1 002 195,38 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості вимог ДФС, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань та узгоджених в адміністративному порядку, порушив терміни сплати розстроченого податкового боргу, а вжиті податковим органом до підприємства заходи стягнення не призвели до погашення боргу.

КП "НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на неповне з'ясування судами обставин справи, зокрема, що суди не прийняли до уваги наявність укладеного між підприємством і контролюючим органом договору про розстрочення податкового боргу від 29.01.2016 № 4, умови якого підприємством виконуються належним чином; несвоєчасне надходження субвенцій з державного бюджету по відшкодуванню пільг та субсидій для населення за надані послуги водопостачання та водовідведення на рахунок підприємства, а також недотримання зобов'язань щодо взаєморозрахунків з боку державних органів, що призводить до нестачі оборотних коштів; необхідність здійснення в першочерговому порядку оплати праці працівників підприємства. Крім того, на обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі позивача незважаючи на його клопотання, подане до суду 20.09.2017 електронною поштою, про перенесення розгляду справи на більш пізній строк.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою КП "НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ" та ухвалою від 26.07.2018 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін на 31.07.2018.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі, здійсненого у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Хохуляка В.В., визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Ханова Р.Ф, Шипуліна Т.М.

Заперечуючи у відзиві проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив аргументи, викладені в касаційній скарзі, відзиві на касаційну скаргу та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Перелік підстав, за наявності яких суд обов'язково відкладає розгляд справи, наведений у частині першій статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи), встановлені для розгляду справи судом першої інстанції.

Перегляд справи в апеляційному провадженні здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, установлених главою, яка регламентує апеляційне провадження.

Наслідки неявки у судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді справи, при розгляді справи в апеляційному порядку передбачені статтею 196 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи).

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Відтак, підставами для безумовного відкладення розгляду справи в апеляційному порядку є: неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки; якщо суд визнав обов'язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула.

Неявка у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Встановивши на підставі наявних у матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (судової повістки) (а.с. 112-113), що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду не прибув у судові засідання, суд апеляційної інстанції застосував наведені норми процесуального права та переглянув справу в апеляційному порядку.

При цьому аргументи відповідача про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання підприємства про відкладення розгляду справи, яке було подано 20.09.2017 електронною поштою, не підтверджуються матеріалами справи - в матеріалах справи відсутнє зазначене клопотання.

З огляду на зазначене, наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі підлягають відхиленню.

Стосовно розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що податковий борг, заявлений до стягнення у цій справі, утворився внаслідок: часткової несплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток, ПДВ та частини прибутку (доходу) комунальних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, за лютий - квітень 2016 року; несплати грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у сумі 30 662,61 грн; порушення підприємством умов погашення розстроченого податкового боргу з ПДВ та пені згідно з договором про розстрочення податкового боргу від 29.01.2016 № 4 - не сплачено відповідні суми податкового боргу по терміну сплати до 21.03.2016, до 20.04.2016, до 20.05.2016 та відсотки за користування розтрочення; несплати нарахованої пені впродовж березня - грудня 2014 року, січня - грудня 2015 року, лютого 2016 року внаслідок погашення підприємством узгоджених грошових зобов'язань зі сплати вказаних вище податків після закінчення встановлених Податковим кодексом України.

Також суди встановили обставини щодо безперервності податкового боргу з податку на прибуток, ПДВ, податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності з 2004 року, дотримання контролюючим вимог податкового законодавства щодо процедури, яка передує зверненню до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу, - з метою погашення податкового боргу було сформовано перша та друга податкові вимоги від 16 грудня 2014 року № 6459-25, яка були отримані боржником, проте зазначені заходи не призвели до задовільного результату - сума боргу відповідачем погашена не була.

Зазначені обставини відповідачем під час розгляду справи не спростовані.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) містить визначення податкового обов'язку: податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором; податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом; виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента; відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Отже, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (частина перша).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання протягом установленого строку.

Для випадків адміністративного порядку узгодження суми грошового зобов'язання платника податків строк сплати визначається пунктом 57.3 статті 57 ПК України.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.

Відповідно до положень пункту 95.1, пункту 95.2 статті 95 ПК України погашення податкового боргу здійснюється контролюючим органом шляхом стягнення коштів, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час подання позовної заяви) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 цієї статті передбачає можливість встановлення іншими законами строків звернення до суду з адміністративним позовом.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункту 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, визначене контролюючим органом грошове зобов'язання (незалежно від того, на який з 1095 днів припаде відповідне визначення) в разі його несплати платником податків набуде статусу податкового боргу. З дня виникнення податкового боргу починається відлік строку тривалістю 1095 днів для звернення податкового органу до суду з вимогою, пов'язаною зі стягненням такого боргу.

Встановивши обставини щодо виникнення податкового боргу та його суму, дотримання контролюючим органом порядку, зокрема вручення відповідачу податкових вимог, які не спростовані відповідачем, суди не звернули уваги на дотримання контролюючим органом строку звернення про стягнення з підприємства суми податкового боргу до бюджету, що унеможливлює висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства "Нікопольської міської ради" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Т.М. Шипуліна