Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №192/5/17

адміністративне провадження №К/9901/43112/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гриціва М.І., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Стрельникова О.О. від 02.02.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Юрко І.В., Гімона М.М., Чумака С.Ю. від 16.03.2017 у справі №192/5/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області про перерахунок пенсії,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області (надалі - відповідач) щодо припинення виплати пенсії по інвалідності, передбаченої ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01.06.2015;

- зобов'язати відповідача поновити з 01.06.2015 виплату пенсії як інваліду 3 групи, передбаченої відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання неправомірних дій управління Пенсійного Фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії по інвалідності за період з 01 червня 2015 року по 29 червня 2016 року та зобов'язання управління Пенсійного Фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області поновити з 01 червня 2015 року виплату призначеної ОСОБА_2 пенсії, як інваліду 3 групи загального захворювання.

Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги вказав, що враховуючи той факт, що з 01.06.2015 для позивача, як державного службовця скасовано норми, що передбачають право на призначення йому пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", відсутні правові підстави для призначення виплати позивачу пенсії по інвалідності. Крім того, на думку позивача, норма ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не повинна бути застосована до виплати його пенсії, оскільки вказана норма розповсюджується на осіб, яким пенсія призначена відповідно до Законів України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідачем відзиву на касаційну скаргу до суду не подано.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У ході розгляду справи судами встановлено, що з 14 лютого 2014 року позивачу за рішенням відповідача було призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується відповідачем.

Позивач з 02 листопада 1998 року по теперішній час працює на посаді начальника управління соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та відповідно до Закону України «Про державну службу», посада відноситься до державної служби.

Відповідачем з 01 квітня 2015 року було припинено виплату пенсії по інвалідності позивачу, що була йому призначена 14 лютого 2014 року згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується відповідачем.

10 жовтня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії з 01 червня 2015 року, яку отримував як інвалід третьої групи загального захворювання.

Згідно листа Управління пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року №3687/03/11 позивач отримав відповідь про відмову у поновленні виплати такої пенсії.

Не погоджуючись з відмовою відповідача в поновлені виплати пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд вказав, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 29 червня 2016 року є правомірними, оскільки він працює на посаді, що віднесена до категорії "Б" державної служби, у зв'язку з чим на нього розповсюджуються обмеження встановлені ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи те, що ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 01 червня 2015 року по 29 червня 2016 року, і вказана ухвала не оскаржується, суд перевіряє правомірність дій відповідача щодо невиплати пенсії ОСОБА_2, починаючи з 30 червня 2016 року.

Згідно п.6 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 24.12.2015 № 911, який набрав чинності з 01.01.2016, ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено у новій редакції, зокрема передбачено, що тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Таким чином, законодавець з 01.01.2016 по 31.12.2016 тимчасово обмежив виплату пенсії особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно до змін до ст.47 ч.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підставою для тимчасової невиплати пенсії є період роботи на посадах та на умовах передбачених серед іншого Законом України "Про державну службу".

Вказані норми Закону на час виникнення спірних правовідносин були діючими, рішенням Конституційного Суду України чи іншим законом скасовані не були, а отже підлягали обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

Крім того, у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 25 січня 2012 року № 3рп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Оскільки, позивач працює на посаді та умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами у період служби в органах державної влади поширюється на нього в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для поновлення виплати пенсії позивачу починаючи з 30 червня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Солонянського районного суду дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.І. Гриців

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду