Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/7737/18 810/1304/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/1304/16

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у Київській області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду, прийняту 26 липня 2016 року у складі судді Панової Г.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 11 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Федотова І.В., суддів: Ісаєнко Ю.А., Сорочка Є.О.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Київської області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 02.07.2015 по 14.12.2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 44 920 грн. 82 коп.; стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 44 920 грн. 82 коп. за період з 02.07.2015 по 14.12.2015 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу прокурора Київської області від 11.12.2015 № 2205к його з 14.12.2015 було звільнено з посади виконувача обов'язків заступника Броварського міжрайонного прокурора Київської області у зв'язку з реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів прокуратури Київської області. Разом з тим, на думку позивача, за час проходження ним служби в органах прокуратури з 02.07.2015 по 14.12.2015 року Прокуратурою Київської області були порушені його права у частині належної оплати праці, оскільки заробітна плата виплачувалась без врахування положень частини 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 31.05.2012 р. №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників органів прокуратури, не внесено, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" не передбачено, а отже відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач направив до суду письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року - без змін.

23 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи відсутність клопотань усіх сторін про розгляд цієї справи за їх участі, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач наказом від 24.12.2014 року № 2114к був призначений прокурором Броварської міжрайонної прокуратури, а наказом від 01.09.2015 № 1921к призначений виконувачем обов'язків заступника Броварського міжрайонного прокурора, що підтверджується копією трудової книжки позивача серія НОМЕР_1.

02.10.2015 прокуратура Київської області попередила позивача про звільнення із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури (пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру") у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14.12.2016.

Наказом прокурора Київської області № 2205к від 11.12.2015 радника юстиції ОСОБА_1 було звільнено з посади виконувача обов'язків заступника Броварського міжрайонного прокурора Київської області з 14.12.2015 року у зв'язку з реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів прокуратури Київської області відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 статті 40 КЗпП України та наказано виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.

Згідно розрахункового листа про нараховану позивачу заробітну плату, за період з січня 2015 року по грудень 2015 рік, Прокуратурою Київської області заробітна плата позивачу нараховувалась виходячи з посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Вважаючи, що прокуратурою Київської області на момент звільнення позивача не виплачена в повному обсязі заробітна плата, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Згідно з частиною 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

У свою чергу, частиною 9 статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно статті 89 Закону № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (стаття 90 Закону № 1697-VII).

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік», норми і положення частини 2 статті 33, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (із внесеними до неї змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 763) затверджено схему посадових окладів працівників органів прокуратури.

Оскільки Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 505 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників органів прокуратури, не вносились, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень статті 81 Закону «№ 1697-VII не передбачено, то прокуратура Київської області не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості (збільшення видатків з Державного бюджету України), здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

За таких обставин, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у Київській області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх