Історія справи

Постанова КАС ВП від 30.11.2023 року у справі №640/23123/20
Постанова КАС ВП від 30.11.2023 року у справі №640/23123/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 640/23123/20

адміністративне провадження № К/990/1527/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року (суддя: Скочок Т.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року (судді: Губська Л.В., Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, третя особа: Криворізька місцева прокуратура №3 Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішення і наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області (далі - третя особа), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 20 серпня 2020 року № 194дп-20 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності;

визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 27 серпня 2020 року №222к про звільнення його з посади керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності;

визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 07 вересня 2020 року № 238к, яким його вважається звільненим з посади в органах прокуратури з 07 вересня 2020 року;

поновити його на посаді керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області;

стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 вересня 2020 року по день постановлення рішення судом;

стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь 100 000,00 грн моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване рішення кадрової комісії ґрунтується, зокрема, на постанові Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392, яку визнано неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020. Також позивач уважав, що комісією надано неправильну оцінку обставинам, які стали підставою для дисциплінарного провадження та вказував, що під час розгляду дисциплінарної скарги комісією порушено процедуру дисциплінарного провадження в частині строків повідомлення про призначення засідання, направлення всіх матеріалів скарги, забезпечення рівності учасників провадження. Позивач звертав увагу на те, що у рішенні комісії не вказано, які саме дії позивача є одноразовим грубим порушенням правил прокурорської етики, не враховано його позитивну характеристику. Крім того, позивач зазначив, що наказ Генерального прокурора від 27 серпня 2020 року № 222к про звільнення його з посади у перший робочий день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності виданий на підставі незаконного рішення кадрової комісії, а також у період його тимчасової непрацездатності, що суперечить вимогам частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що певні процедурні порушення під час прийняття оскаржуваних рішень самі по собі не свідчать про їх протиправність. При цьому судами попередніх інстанцій критично оцінено доводи позивача щодо позбавлення його права на участь у розгляді кадровою комісією висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора, зазначивши про те, що у кадрової комісії були законодавчо мотивовані підстави для розгляду такого висновку за відсутності позивача.

Судами попередніх інстанцій звернуто увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 лише закрито конституційне провадження у справі щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) положень підпунктами 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20 травня 2020 року № 392 у зв`язку з втратою чинності актом, щодо якого порушено питання відповідності Конституції України.

Водночас судами попередніх інстанцій вказано на те, що доказів, які б вказували на безпідставність висновків кадрової комісії, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення та накази, матеріали справи не містять, а іншого суду не доведено.

Також судами попередніх інстанцій визнано безпідставними доводи позивача щодо його звільнення у період тимчасової непрацездатності, оскільки відповідачем спершу було видано наказ від 27 серпня 2020 року № 222к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності та лише після закінчення періоду непрацездатності, коли позивач мав приступити до роботи 05 вересня 2020 року, винесено наказ від 07 вересня 2020 року № 238к, яким його визнано звільненим з посади в органах прокуратури з 07 вересня 2020 року (перший робочий день після завершення лікарняного).

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , покликаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд.

Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Стосовно пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як підстави для касаційного оскарження, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду

викладені у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 819/936/16, згідно з якими правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися насамперед в тому, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням;

викладені у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 360/4790/19, згідно з якими при притягненні до дисциплінарної відповідальності необхідно враховувати особу працівника; те, ким був виявлений проступок, те, що обставини проступку не набули широкого громадського резонансу; чи була проступком завдана шкода, в т.ч. репутації чи авторитету правоохоронного органу, те, що зайняття позивачем керівної посади не свідчить про обов`язковість застосування до нього одразу стягнення у вигляді звільнення зі служби, а навпаки, законодавством передбачена можливість звільнення з посади; те, що відповідачем не обґрунтовано необхідність застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби, а також неможливість накладення одного з інших видів дисциплінарного стягнення, які наведені у статті 13 Дисциплінарного статуту.

У контексті наведених постанов Верховного Суду скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не перевірено врахування кадровою комісією даних про особу позивача, його професійні заслуги та позитивну характеристику, не звернуто увагу на те, що позивачем особисто та невідкладно було докладено прокурору Дніпропетровської області про надзвичайну подію, не з`ясовано, в чому проявився широкий резонанс та чи мав він місце щодо вчинків позивача, чи була завдана шкода саме діями позивача та в чому вона проявилася, не проаналізовано мотиви застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення та неможливість застосування іншого.

Стосовно пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підстави для касаційного оскарження, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази, зокрема:

лист ТОВ «Векторлайн», згідно з яким в готельно-ресторанному комплексі «Україночка» з 21 травня 2020 року почав функціонувати літній майданчик;

постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 серпня 2020 року, якою закрито провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44-3 КУпАП ОСОБА_2 (директором ТОВ «Векторлайн») за відсутністю складу вказаного правопорушення;

відеозаписи, що відображають поведінку позивача з врахуванням хвилювань за життя постраждалого, які надавалися не як прокурором, а як пересічним громадянином.

Окрім цього, скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено клопотання позивача про витребування доказів та виклик свідків.

Також скаржник стверджує, що судом першої інстанції безпідставно розглянуто цю справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки така справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції встановлено обставини справи на підставі недопустимих доказів, оскільки відповідач 1 не направляв позивачу відзив з доданими документами.

Позиція інших учасників справи

Від відповідачів відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі № 640/23123/20.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 29 листопада 2023 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що до кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора (далі - кадрова комісія) надійшла дисциплінарна скарга, подана виконуючим обов`язки прокурора Дніпропетровської області, про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

За цією скаргою член кадрової комісії ОСОБА_3 рішенням від 13 липня 2020 року №07/3/2-679дс-197дп-20 відкрив дисциплінарне провадження стосовно керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_1 , а рішенням від 23 липня 2020 року № 164дп-20 це дисциплінарне провадження було об`єднано з дисциплінарним провадженням № 07/3/2-678дс-196дп-20 відносно керівника Криворізької місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_4 і присвоєно № 07/3/2-678дс-196дп-20.

За результатами розгляду дисциплінарного провадження № 07/3/2-678дс-196дп-20 кадровою комісією прийнято рішення від 20 серпня 2020 року № 194дп-20«Про накладення на керівників Криворізької місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_4 та Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення», яким, зокрема, вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпровської області ОСОБА_1 та накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.

На підставі висновку кадрової комісії Офісом Генерального прокурора прийнято наказ від 27 серпня 2020 року № 222к, яким керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпровської області ОСОБА_1 звільнено у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, а також вчинення втручання та будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність службових, посадових осіб, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності, при цьому, ознак адміністративного чи кримінального правопорушення (пункти 5, 6, 8 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру»).

У подальшому, наказом Офісу Генерального прокурора від 07 вересня 2020 року № 238к ОСОБА_1 визнано таким, що звільнений з посади в органах прокуратури з 07 вересня 2020 року.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідачів, уважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про прокуратуру» » від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ) визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статі 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до пунктів 5, 6, 8 частини першої статті 43 цього Закону прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, за систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, за втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.

За правилами частини першої статті 44 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку (частина перша статті 45 вказаного Закону).

Наказом Генерального прокурора від 04 листопада 2019 року № 266 затверджено Порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження (далі - Порядок №266), який визначає процедуру розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження, прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України «Про прокуратуру», про накладення на прокурора Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласної (регіональної), окружної (місцевої), військової прокуратури дисциплінарного стягнення або прийняття рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

Пунктом 16 Розділу І Порядку № 266 встановлено, що після відкриття дисциплінарного провадження член кадрової комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена кадрової комісії за результатами перевірки.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІІ Порядку № 266 під час здійснення перевірки дисциплінарної скарги член кадрової комісії має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об`єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.

За результатами перевірки член кадрової комісії готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член кадрової комісії встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена кадрової комісії щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 266).

Відповідно до пункту 15 розділу ІІІ Порядку № 266 після розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, за результатами дисциплінарного провадження кадрова комісія приймає одне з таких рішень: про накладення дисциплінарного стягнення; про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора; про закриття дисциплінарного провадження.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Порядку № 266 при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, а також інші обставини, що мають значення для прийняття рішення.

Види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора за вчинення ним дисциплінарного проступку, закріплені у частині першій статті 49 Закону України «Про прокуратуру». До таких стягнень належать: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

За правилами частини першої статті 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс) при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність.

У статті 21 Кодексу передбачено, що прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.

Відповідно до частини другої статті 31 Кодексу у відносинах з громадянами поза службою працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 2012 року працював в органах прокуратури Запорізької області на різних посадах.

07 липня 2020 року до кадрової комісії надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов`язків прокурора Дніпропетровської області Біжка С.В. про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Як підставу для притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарній скарзі зазначено пункти 5, 6, 8 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.

Рішенням кадрової комісії від 20 серпня 2020 року № 194дп-20 ОСОБА_1 , керівника Криворізької місцевої прокуратур № 2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у мотивувальній частині спірного рішення кадрової комісії зазначено, що за інформацією із засобів масової інформації в мережі Інтернет, в ресторані готельного комплексу «Україночка», який знаходиться поблизу адміністративної будівлі Криворізької місцевої прокуратури № 3, 21 травня 2020 року у вечірній час відбувалося святкування дня народження одного з керівників правоохоронних органів м. Кривий Ріг. На святкуванні серед інших були присутні керівник Криворізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_4 , керівник Криворізької місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_5 , прокурори місцевої прокуратури ОСОБА_6 , ОСОБА_8, ОСОБА_9 та начальник Софіївського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури ОСОБА_12.

У поясненнях, наданих ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування, останній повідомив, що 21 травня 2020 року, приблизно о 19:00 год, разом із колегами по роботі, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , поїхали повечеряти до готельно-ресторанного комплексу « Україночка », розташованого за адресою вул. Гетьманська, 80, в місті Кривий Ріг . Прибувши до комплексу, обрали місця на літньому майданчику на задньому дворі та зробили замовлення. Приблизно о 23 год. до них підійшла знайома ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_10 з невідомим чоловіком, яка запросила ОСОБА_6 вийти для розмови. Після цього, приблизно через 5-10 хв, знаходячись на задньому дворі, вони почули два гучних звуки, схожі на постріли, та почули крики персоналу про те, що поранили чоловіка. Зайшовши до приміщення готельного комплексу, вони побачили ОСОБА_6 , який знаходився у конференц-залі, сидячи на стільці, та помітили в нижній лівій частині його живота плями крові. Одразу після цього хтось з присутніх викликав швидку медичну допомогу та працівників поліції. До приїзду швидкої медичної допомоги надавали першу медичну допомогу ОСОБА_6 , а після її приїзду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 допомагали працівникам медичної допомоги доставити ОСОБА_6 до карети швидкої допомоги. Аналогічні пояснення щодо обставин подій надали прокурори Криворізької місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та начальник Софіївського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури ОСОБА_12.

Разом з тим, у ході службового розслідування встановлено суттєві розбіжності між викладенням обставин події у поясненнях ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та обставинами, які підтверджуються відеозаписами та іншими матеріалами, дослідженими в ході службового розслідування. Зокрема, пояснення про перебування на літньому майданчику готельно-ресторанного комплексу «Україночка» суперечать відеозаписам, на яких зафіксовано, що всі учасники події знаходились у приміщенні банкетного залу закладу, в якому розбірливо видно стіл сервірований на більше ніж 10 осіб, за яким знаходились всі учасники події.

Також допитана як підозрювана ОСОБА_13 пояснила, що вона спільно проживала з потерпілим ОСОБА_6 . До закладу «Україночка», де повинен був знаходитися ОСОБА_6 вона з друзями приїхала приблизно о 23:00 годині. Зайшовши в приміщення, вона підійшла до столика, де сидів ОСОБА_6 зі своїми друзями. Вийшовши в коридор з ОСОБА_6 вона почала з`ясовувати чому у нього відключений телефон, на що ОСОБА_6 , перебуваючи у стані сильного алкогольного сп`яніння, почав вести себе агресивно.

Крім того, членом комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_14 здійснено виїзд до м. Кривий Ріг та встановлено, що станом на 26 травня 2020 року літній майданчик у готельно-ресторанному комплексі «Україночка» взагалі відсутній. У дворі закладу знаходиться майданчик для стоянки автомобілів, підвісне крісло та стіл з двома стільцями, за яким фізично не могли розміщуватись всі особи, які були свідками події.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території України з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року встановлено карантин та заборонено роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнесцентрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім діяльності з надання послуг громадського харчування на відкритих (літніх) майданчиках, у тому числі під тентами, на верандах, за умови забезпечення дотримання відстані не менш як 1,5 метра між місцями для сидіння за сусідніми столами та розміщення не більш як чотирьох осіб за одним столом (без урахування дітей віком до 14 років), та за умови забезпечення персоналу засобами індивідуального захисту (зокрема, захист обличчя, очей, рук) і перебування відвідувачів, крім часу приймання їжі, у засобах індивідуального захисту, зокрема респіраторах або захисних масках, у тому числі виготовлених самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Отже, 21 травня 2020 року в готельно-ресторанному комплексі «Україночка» ТОВ «Векторлайн» відвідувачі, у тому числі працівники прокуратури, перебували всупереч забороні, запровадженій постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Згідно з висновком службового розслідування, комісія прокуратури Дніпропетровської області вважала встановленим той факт, що 21 травня 2020 року, приблизно о 23 год. 30 хв., керівник Криворізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_1 , перебуваючи в публічному місці - приміщенні ресторану готельного комплексу «Україночка» на вулиці Гетьманській, 80 у м. Кривому Розі , - демонструючи нехтування вимогами законодавства у присутності працівників установи, підлеглих прокурорів Криворізької місцевої прокуратури №3, працівників поліції, а також медичних працівників свідомо порушили передбачені законодавством заборони і обмеження перебування у закладі громадського харчування під час карантину, дотримання дистанції 1,5 метра, перебування у засобах індивідуального захисту, що викликало негативний суспільний резонанс у засобах масової інформації та підірвало авторитет органів прокуратури.

Крім того, кадровою комісією встановлено, що ОСОБА_1 , фактично будучи свідком події, висловлював заступнику начальника відділу поліції - начальнику відділу кримінальної поліції Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_16 своє невдоволення діями працівників поліції, їх непрофесійністю, а саме щодо не затримання всіх учасників події в порядку статті 208 КПК України.

Також ОСОБА_1 неправомірно надавав працівникам поліції усні вказівки, у тому числі щодо вилучення транспортних засобів осіб, які не були учасниками події.

У подальшому, слідчим на місці події прийнято рішення про перегляд та вилучення відеозапису з камер внутрішнього та зовнішнього відеоспостереження, які розташовані у готельно-ресторанному комплексі «Україночка».

Водночас, ОСОБА_1 вимагав від всіх працівників поліції залишити рецепцію готелю, де, з його слів, він особисто намагався переглянути відеозапис, тому що це приватна власність та без санкціонованого обшуку переглянути та вилучити відеозапис вони не можуть.

Отже, ОСОБА_1 , використовуючи свій службовий статус з метою впливу на працівників поліції, які 21 травня 2020 року приблизно о 23 год 40 хв прибули до ресторану готельного комплексу «Україночка» на вул. Гетьманській, 80 у м. Кривому Розі за викликом про поранення спеціальним засобом прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_6 , перешкоджав їхній законній діяльності.

Такі дії позивача кадрова комісія, звернувши увагу на їх етичну складову, розцінила як дисциплінарний проступок, кваліфікувала його за пунктами 5, 6, 8 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», і з урахуванням характеру самого діяння, відомостей про особу ОСОБА_1 обрала один із видів стягнення, передбачений частиною першою статті 49 цього Закону.

При цьому визначаючи вид стягнення, кадрова комісія взяла до уваги, що дії керівника місцевої прокуратури ОСОБА_1 сформували суспільне уявлення про прокурорів у вкрай негативному світлі, про що свідчить значний суспільний резонанс цих подій та їх висвітлення в засобах масової інформації, зокрема, на сайті YouTube «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_6», «ІНФОРМАЦІЯ_7», у інтернет-публікації «ІНФОРМАЦІЯ_8» тощо.

Також кадрова комісія врахувала, що грубий характер дисциплінарного стягнення є очевидним, оскільки недотримання прокурорами правил прокурорської етики та поведінки не може бути виправдано жодними обставинами, є несумісним із подальшим заняттям ОСОБА_1 будь-якої посади в органах прокуратури.

Висновки кадрової комісії, з якими погодилися суди попередніх інстанцій, про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку ґрунтуються на матеріалах службового розслідування за інформацією керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 про отримання тілесних ушкоджень прокурором вказаної прокуратури ОСОБА_6 , у тому числі поясненнях працівників поліції ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , матеріалах кримінального провадження №12020040230000967, а також матеріалах дисциплінарного провадженнями та доданих до дисциплінарної скарги відеозаписах подій, оглянутих судом апеляційної інстанції.

З огляду на наведене доводи скаржника про те, що висновки кадрової комісії про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку грунтуються на припущеннях, спростовуються матеріалами справи.

Заперечуючи проти наведених висновків кадрової комісії, позивач з посиланням на лист ТОВ «Векторлайн» вказував на той факт, що він 21 травня 2020 року перебував на літньому майданчику готельно-ресторанного комплексу «Україночка», а тому не порушував заборон, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Верховний Суд звертає увагу, що ці доводи суперечать відеозаписам події, дослідженим кадровою комісією, судом апеляційної інстанції, поясненням підозрюваної ОСОБА_22 , а також висновкам члена комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_14 за результатами виїзду на місце події, що ставить під сумнів їх достовірність.

У касаційній скарзі також послався на обставини закриття Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44-3 КУпАП, ОСОБА_2 (директор ТОВ «Векторлайн») у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та неврахування їх судами попередніх інстанцій, проте посилання не заслуговують на увагу, оскільки мотивами для прийняття такого рішення слугували висновки суду про те, що ОСОБА_2 не є суб`єктом господарської діяльності та немає будь-якого відношення до діяльності ресторану, розташованого на території готельно-ресторанного комплексу «Україночка», а не висновки щодо відсутності порушень правил карантину, як про це стверджує скаржник.

Оцінюючи дії, що ставляться в провину позивачу в аспекті встановлених судами обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики та втручання та будь-який інший вплив прокурора у випадку та порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність службових, посадових осіб, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення, а відтак і наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.

Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, не застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 819/936/16 та від 10 вересня 2020 року у справі №360/4790/19, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20, пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо визначення подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність варто також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У справі № 819/936/16 ОСОБА_23 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, прокуратури Тернопільської області, зокрема з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора України від 15 липня 2016 року № 13-дк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення ОСОБА_23 з посади керівника Тернопільської місцевої прокуратури та з органів прокуратури з позбавленням класного чину «старший радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25 червня 2012 року № 751-к.

Згідно з установленими обставинами справи № 819/936/16 підставою для звільнення ОСОБА_23 слугував висновок службового розслідування, що було розпочате у зв`язку з проведенням досудового розслідування в межах кримінального провадження за фактами причетності керівника Тернопільської місцевої прокуратури Тернопільської області ОСОБА_23 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 819/936/16, з урахуванням обставин у цій справі, дійшов висновків, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів прокуратури до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою питання про те, чи досліджував відповідач-2 в рамках службового розслідування ще інші документи/докази, окрім як письмового повідомлення про підозру з посиланням на матеріали, зібрані в рамках кримінального провадження, і які в своїй сукупності доводять наявність в діях позивача склад саме дисциплінарного проступку, та не досліджували обставини встановлені у висновку службового розслідування, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У справі № 360/4790/19 ОСОБА_24 звернувся до суду з позовом про оскарження наказів Головного управління Національної поліції в Луганській області від 04 жовтня 2019 року №2621 «Про покарання начальника Міловського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_24» про звільнення зі служби в поліції, від 04 жовтня 2019 року № 946 о/с «По особовому складу» та від 12 грудня 2019 року № 1225 о/с «По особовому складу».

Судами попередніх інстанцій у справі № 819/936/16 встановлено, що ОСОБА_24 звільнено за висновком відповідача «за факт грубого порушення начальником Міловського ВП ГУНП в Луганській області підполковником поліції ОСОБА_24 службової дисципліни, що виразилося у самоусуненні від виконання своїх службових обов`язків під час несення служби із забезпечення публічної безпеки та порядку 03 жовтня 2019 року на відділенні ТОВ «Нова пошта» №9 в м. Сєвєродонецьку Луганської області, в частині проведення заходів щодо виявлення та вилучення з незаконного обігу зброї та боєприпасів, а також недопущення їх пересилання до інших регіонів держави, а також внесення до контрольних (звітних) документів недостовірних відомостей про здійснення перевірки громадян, які відвідують відділення ТОВ «Нова пошта» за наявними інформаційними базами ГУНП та обліками МВС України».

Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 360/4790/19 зазначив, що обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення (звільнення зі служби в поліції) є найсуворішим. У цьому випадку обов`язком Головного управління Національної поліції в Луганській області за правилами статті 19 Дисциплінарного статуту врахувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. З урахуванням обставин у цій справі, Верховний Суд дійшов висновків, що відповідачем не обґрунтовано необхідність застосування відносно ОСОБА_24 найсуворішого дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби, а також неможливість накладення одного з інших видів дисциплінарного стягнення, які наведені у статті 13 Дисциплінарного статуту.

Верховний Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Дослідивши зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності з урахуванням обставин кожної зазначеної справи, Суд дійшов висновку про помилковість доводів касаційної скарги в цій частині, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними, а тому не повинні були застосовуватися судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Щодо аргументів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які виявилися у тому, що він помилково розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, Суд уважає за необхідне зазначити таке.

Спір у цій справі є спором з приводу проходження публічної служби.

За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.

Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

У цій справі суд першої інстанції не відносив цю справу до категорії справ незначної складності однак, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як вважає позивач, немає. За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).

Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 460/6542/20, від 07 жовтня 2021 року у справі № 640/23517/20, від 30 червня 2022 року у справі № 640/27145/20, від 22 листопада 2022 року у справі № 320/8522/20.

Таким чином, доводи скаржника щодо безпідставного розгляду судом першої інстанції цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, є помилковими.

Необґрунтованими Суд уважає й зазначені скаржником аргументи про те, що судом першої інстанції розглянуто справу на підставі недопустимих доказів, оскільки відповідач 1 не направляв позивачу копію відзиву з долученими до нього доказами.

Приписами статті 162 КАС України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву, зокрема, додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Серед доданих до відзиву документів відповідач 1 зазначив, зокрема «докази направлення копії відзиву іншим учасникам процесу - всього на 6 арк», «копії матеріалів дисциплінарного провадження № 07/3/2-678дс/196дп-20 в 4-х томах».

Доказом направлення копії відзиву позивачу вказано фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 26 березня 2021 року про направлення поштового відправлення рекомендованим листом.

Щодо надсилання позивачу копій матеріалів дисциплінарного провадження № 07/3/2-678дс/196дп-20 в 4-х томах відповідач 1 в тексті відзиву з покликанням на частину дев`яту статті 79 КАС України зазначив, що у зв`язку з надмірним обсягом відповідні документи подаються лише до суду та не надсилаються позивачу.

За таких обставин Верховний Суд уважає, що судом першої інстанції правомірно враховано поданий відповідачем 1 відзив на позов з долученими до нього доказами та досліджено їх при прийнятті рішення у цій справі, та не допущено порушень норм процесуального права в цій частині.

Стосовно посилань скаржника у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено клопотання позивача про витребування доказів та виклик свідків, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга статті 76 КАС України).

За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто положення зазначеної статті зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення конкретного спору.

Згідно зі статтею 65 КАС України свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання. Свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У разі неможливості прибуття до суду та участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов`язаний завчасно повідомити про це суд.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про витребування доказів, зокрема від кадрової комісії, що стосуються обставин розгляду висновку про наявність в діях прокурора дисциплінарного проступку та прийняття оскаржуваного рішення комісії, від прокуратури Дніпропетровської області, що стосуються проведення службового розслідування, за результатами якого направлено скаргу до кадрової комісії щодо позивача, від Департаменту охорони здоровя Запорізької міської ради, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10», КНП «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради, що стосуються проходження лікування позивачем в 2020 році.

Також позивач подав заяву про виклик свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на підтвердження обставин перебування ОСОБА_1 21 травня 2020 року на літньому майданчику готельно-ресторанного комплексу «Україночка», а не в приміщенні цього закладу.

Суд першої інстанції ухвалою від 19 жовтня 2020 року витребував від відповідач 1 та третьої особи докази з власної ініціативи, зокрема від відповідачів: копії оспорюваних рішення кадрової комісії та наказів Генерального прокурора з доказами ознайомлення позивача зі змістом цих рішення, наказів; засвічені копії дисциплінарної скарги, матеріалів дисциплінарного провадження в частині, що стосується особи позивача, а також інших документів, матеріалів, що були предметом дослідження кадрової комісії під час прийняття оскаржуваного рішення; засвідчені копії всіх наявних в Офісі Генерального прокурора документів і матеріалів, що були враховані Генеральним прокурором під час прийняття оспорюваних наказів з питання звільнення позивача з посади; письмові пояснення про дату та обставини отримання органом прокуратури листка непрацездатності серії АДУ №789801; витребувано від третьої особи: засвідчену копію матеріалів особової справи позивача; довідку про розмір середньомісячної заробітної плати позивача за два місяця, що передували місяцю звільнення з посади.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що питання про необхідність витребування додаткових доказів від учасників справи та виклику свідків будуть вирішені судом за наслідками отримання відзивів від відповідачів.

Згодом, у зв`язку з відсутністю витребуваних доказів у третьої особи, суд першої інстанції ухвалою від 02 грудня 2020 витребував такі докази від Дніпропетровської обласної прокуратури.

На виконання вимог ухвал суду від 19 жовтня 2020 року та від 02 грудня 2020 року до суду надійшли витребувані докази.

Уважаючи наявні у матеріалах справи докази достатніми для встановлення усіх обставин справи та правильного вирішення цього спору, суд першої інстанції 05 листопада 2021 року розглянув справу по суті та прийняв оскаржуване рішення.

В апеляційній скарзі позивач в якості підстав оскарження посилався на те, що у справі не було витребувано докази, які б підтвердили позицію позивача та не було розглянуто клопотання про виклик свідків. Крім того, позивач повторно подав клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати вказані вище докази від кадрової комісії та прокуратури Дніпропетровської області.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції у судовому засіданні 15 червня 2022 року поставив на обговорення клопотання позивача про витребування доказів.

Із звукозапису судового засідання убачається, що позивач підтримав заявлене клопотання про витребування доказів лише в частині витребування від кадрової комісії протоколу та відео-звукозапису засідання кадрової комісії щодо розгляду висновку про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. В решті зазначених у клопотанні доказів позивач заявив, що не наполягає на їх витребувані.

З огляду на позицію позивача, а також уважаючи, що матеріали справи містять усі необхідні докази для вирішення даної справи по суті, а інші наведені позивачем докази не стосуються предмета доказування у цій справі, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення клопотання про витребування доказів.

Також суд апеляційної інстанції з власної ініціативи витребував від представника кадрової комісії письмові пояснення щодо обставин, на підставі яких комісія дійшла висновку про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Після надходження до суду витребуваних доказів та письмових пояснень, суд апеляційної інстанції 06 липня 2020 року переглянув в межах доводів та вимог апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, залишивши його без змін.

Отже, суд апеляційної інстанції надавши оцінку доводам апеляційної скарги виправив допущене судом першої інстанції порушення щодо розгляду клопотання позивача про витребування доказів. Стосовно тверджень скаржника про безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції клопотання позивача про витребування доказів, Суд звертає увагу, що позивачем було підтримано вказане клопотання лише в частині. Крім того, позивачем не обґрунтовано, яким чином вказані докази можуть підтвердити твердження позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення кадрової комісії, а отже не вбачається необґрунтованість відхилення клопотання про витребування доказів.

При цьому Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції дійсно оминув увагою клопотання позивача про виклик свідків, а суд апеляційної інстанції цей недолік не усунув.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що обставини, які могли б бути підтверджені чи спростовані відповідними показаннями свідків ( ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ) стосуються перебування позивача 21 травня 2020 року в готельно-ресторанному комплексі «Україночка».

З цього приводу суди попередніх інстанцій, на підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, дійшли висновку про підтвердження факту перебування позивача на літньому майданчику готельно-ресторанного комплексу «Україночка», а не в приміщенні цього закладу, чому оцінку надано судами на підставі інших зібраних доказів.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Наявність таких порушень встановлюється судом касаційної інстанції незалежно від доводів касаційної скарги, однак визначальним є те, що наявність встановлення такого роду порушень може бути підставою для скасування рішення суду виключно за умови, що таке порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, суд касаційної інстанції у кожному конкретному випадку повинен встановити не тільки сам факт наявності порушення норм процесуального права, а й вплив такого порушення на ухвалення судового рішення, тобто те, що саме це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У цьому разі доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права шляхом не розгляду клопотання позивача про виклик свідків знайшли своє підтвердження, проте таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Верховний Суд наголошує, відповідно до положень частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Стосовно решти доводів касаційної скарги, то такі висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій справі - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №640/23123/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов