Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2019 року

Київ

справа №708/24/17

провадження №К/9901/23284/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 708/24/17

за позовом Чигиринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про оскарження дій та рішення державного виконавця, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Чигиринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 19 січня 2017 року (суддя Івахненко О. Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (судді Парінов А. Б., Беспалов О. О., Губська О. А.),

в с т а н о в и в :

10 січня 2017 року Чигиринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - Чигиринське ОУПФУ) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ), в якому просило:

визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Яжука Сергія Сергійовича щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 708/740/16-а від 24 червня 2016 року про зобов'язання Чигиринського ОУПФУ щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії державного службовця ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, призначеної в розмірі 86% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, починаючи з 01 червня 2016 року, у зв'язку з підвищенням з 01 грудня 2015 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 заробітної плати головному спеціалісту Управління соціального захисту населення Чигиринської РДА та щодо стягнення з Чигиринського ОУПФУ виконавчого збору в сумі 5800,00 грн.;

скасувати постанову старшого державного виконавця Яжука С.С. від 25 листопада 2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 52964028 про примусове виконання виконавчого листа № 708/740/16-а від 24 червня 2016 року та про стягнення з Чигиринського ОУПФУ виконавчого збору в сумі 5800,00 грн.

Водночас позивач просив поновити строк звернення до суду з цим позовом, мотивуючи це тим, що довідавшись про відкриття виконавчого провадження (згідно з постановою від 25 листопада 2016 року) він на підставі статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ зі скаргою від 30 листопада 2016 року з вимогою скасувати постанову державного виконавця Яжука С. С. від 25 листопада 2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 52964028 про примусове виконання виконавчого листа № 708/740/16-а від 24 червня 2016 року.

За результатами розгляду вказаного звернення начальник ВПВР УДВС ГТУЮ листом від 21 грудня 2016 року відмовив у задоволенні вимог Чигиринського ОУПФУ. Цей лист надійшов на адресу позивача 28 грудня 2016 року.

Після цього Чигиринське ОУПФУ вирішило звернутися з цим позовом до суду і десятиденний строк для оскарження постанови державного виконавця від 25 листопада 2016 року обчислювало від дати отримання відмови начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у задоволенні згаданої скарги на спірну постанову про відкриття виконавчого провадження (тобто з 28 грудня 2016 року). Останній день цього строку випав на 07 січня 2017 року (святковий день), тому зазначений позов Чигиринське ОУПФУ подало 10 січня 2017 року.

Ухвалою від 19 січня 2017 року Чигиринський районний суд Черкаської області залишив зазначену позовну заяву без розгляду з підстави, визначеної пунктом 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року.

Таке рішення мотивував тим, що оскаржену постанову державного виконавця Яжука С.С. від 25 листопада 2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 52964028 про примусове виконання виконавчого листа № 708/740/16-а від 24 червня 2016 року та про стягнення виконавчого збору в сумі 5800,00 грн. позивач отримав 30 листопада 2016 року, свідчення чого є штамп з вхідним №1349/04 від 30 листопада 2016 року. На цій підставі суд першої інстанції констатував, що саме 30 листопада 2016 року позивач дізнався про порушення, як він зазначає, своїх законних прав та інтересів, відповідно з цієї дати брав відлік десятиденний строк на оскарження постанови державного виконавця.

Втім, з цим позовом його автор звернувся 10 січня 2017 року, тобто поза межами визначеного процесуальним законом строку (за частиною другою статті 181 КАС (у попередній редакції) такий становить десять днів), і мотиви, якими позивач доводить поважність причин його пропуску, на думку суду першої інстанції, не дають достатніх підстав для його поновлення.

Поряд з тим, з приводу доводів позивача щодо звернення зі скаргою до начальника ВПВР УДВС ГТУЮ про скасування згаданої постанови від 25 листопада 2016 року суд першої інстанції зауважив, що позаяк позивач є боржником у виконавчому провадженні ВП № 52964028, то позбавлений права оспорювати рішення державного виконавця у досудовому порядку.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 лютого 2017 року залишив вказану ухвалу суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі Чигиринське ОУПФУ, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їхні судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Мотиви, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, за змістом аналогічні тим, які він навів, коли обґрунтовував клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. Окрім того, позивач зазначив також про те, що спірну постанову від 25 листопада 2016 року державний виконавець виніс неправомірно і підстав стягувати виконавчий збір після того, як виконавчий документ вже виконано, немає.

Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких серед іншого зазначив про те, що оскаржені судові рішення законні, підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом відсутні, позивач безпідставно подав скаргу на згадану постанову державного виконавця від 25 листопада 2016 року до начальника ВПВР УДВС ГТУЮ, оскільки за правилами статті 74 Закону № 1404-VIII він як боржник у виконавчому провадженні не може оскаржувати рішень/дій державного виконавця у позасудовому порядку.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 березня 2017 року відкрив провадження за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 327 КАС судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 181 КАС (у попередній редакції) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Згідно з частиною другою цієї статті позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною третьою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 КАС суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З огляду на наведене, зважаючи на те, що у виконавчому провадженні № 52964028 (щодо примусового виконання виконавчого листа суду від 24 червня 2016 року № 708/740/16-а) позивач мав правовий статус боржника, оскаржувати постанову державного виконавця (яка є предметом оскрарження в цій справі) до начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, Чигиринське ОУПФУ не могло і таку скаргу розглядати по суті її адресат не мав законних підстав.

Власне з таких мотивів позивачу й було відмовлено у розгляді його скарги від 30 листопада 2016 року, про що зазначено в листі від 21 грудня 2016 року, який позивач, своєю чергою, отримав 28 грудня 2016 року.

З огляду на те, що про ухвалення спірної постанови Чигиринському ОУПФУ було відомо ще 30 листопада 2016 року, десятиденний строк на її оскарження станом на дату звернення до суду вже завершився.

Звернення зі скаргою до начальника ВПВР УДВС ГТУЮ за описаних вище обставин і правового регулювання цих правовідносин не дають достатніх підстав вважати, що причини пропуску цього строку були поважними.

Тож з урахуванням наведеного, висновки судів попередніх інстанцій в цій справі правильні та обґрунтовані, доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС (у чинній редакції) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Чигиринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області залишити без задоволення.

Ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 19 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Н. А. Данилевич