Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/4511/18 816/3082/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року (Удовіченко С.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року (Бершова Г.Є, Катунова В.В., Ральченко І.М.) у справі № 816/3082/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтавахіммаш» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавахіммаш» (далі - позивач, ТОВ «Полтавахіммаш») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною відмови відповідача щодо визнання неподатковою звітністю уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яка була викладена в листі від 02 липня 2014 року №13298/10/28-03-46 та зобов'язання відповідача прийняти подані 25 червня 2014 року уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з обов'язковими додатками за липень 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність невизнання контролюючим органом уточнюючих розрахунків, як податкової звітності, оскільки остання оформлена відповідно до вимог податкового законодавства та була прийнята відповідачем, про що свідчить електронна квитанція.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року, задоволено позовні вимоги. Визнано протиправною відмову відповідача щодо визнання неподатковою звітністю уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з обов'язковими додатками за липень 2013 року (реєстраційний №9036324820 від 25 червня 2014 року), за серпень 2013 року (реєстраційний №9036325074 від 25 червня 2014 року), за вересень 2013 року (реєстраційний №9036325278 від 25 червня 2014 року), за лютий 2014 року (реєстраційний №9036332633 від 25 червня 2014 року), за березень 2014 року (реєстраційний №9036332921 від 25 червня 2014), за травень 2014 року (реєстраційний №9036333177 від 25 червня 2014 року), яка була викладена в листі від 02 липня 2014 року №13298/10/28-03-46. Зобов'язати відповідача прийняти подані 25 червня 2014 року уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з обов'язковими додатками за липень 2013 року (реєстраційний №9036324820 від 25 червня 2014 року), за серпень 2013 року (реєстраційний №9036325074 від 25 червня 2014 року), за вересень 2013 року (реєстраційний № 9036325278 від 25 червня 2014 року), за лютий 2014 року (реєстраційний №9036332633 від 25 червня 2014 року), за березень 2014 року (реєстраційний №9036332921 від 25 червня 2014), за травень 2014 року (реєстраційний №9036333177 від 25 червня 2014 року). Стягнено з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 73,08 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідачем не доведено правомірності відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності позивача, зважаючи на її відповідність вимогам пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, у відповідача були відсутні підстави для відмови у прийнятті такої звітності.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Полтавахіммаш» .

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій обставинам справи, зважаючи на те, що електронна квитанція про отримання контролюючим органом податкової звітності до бази даних не є підтвердженням визнання податкової звітності контролюючим органом як такої, що подана з додержанням вимог податкового законодавства, натомість доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права не наводить.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 25 червня 2014 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок: за липень 2013 року реєстраційний №9036324820 від 25 червня 2014 року, за серпень 2013 року реєстраційний №9036325074 від 25 червня 2014 року, за вересень 2013 року реєстраційний № 9036325278 від 25 червня 2014 року, за лютий 2014 року реєстраційний №9036332633 від 25 червня 2014 року, за березень 2014 року реєстраційний №9036332921 від 25 червня 2014, за травень 2014 року реєстраційний №9036333177 від 25 червня 2014 року.

Факт надіслання позивачем та отримання контролюючим органом даних документів підтверджується відповідними електронними квитанціями.

В свою чергу, відповідач листом №13298/10/28-03-46 від 02 квітня 2014 року повідомив позивача, що в порушення пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України підприємством не вірно зазначено обов'язкові реквізити в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з чим, подані уточнюючі розрахунки визнано як неподаткова звітність (код причини « 101»).

Так, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ппідпункту16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з підпунктами 48.1, 48.3, 48.4, 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків; місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Як передбачено абзацом 1 пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Підпунктом 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання податкової декларації, надісланої платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог підпунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати цьому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.15 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм підпунктів.48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Відтак, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, у зв'язку з чим, платника податків письмово повідомляють про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Так, податкова звітність позивача не була визнана контролюючим органом податковою звітністю так як в ній не вірно зазначені обов'язкові реквізити, без уточнення виявлених контролюючим органом порушень.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що подані уточнюючі розрахунки містять всі необхідні реквізити, передбачені статтею 48 Податкового кодексу України.

Крім того, на кожний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок видано квитанцію №2 із зазначенням - прийнято.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зазначені уточнюючі розрахунки відповідають вимогам податкового законодавства, а отже відсутні підстави не вважати їх податковою звітністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року слід залишити без задоволення.

Виходячи з приписів статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із залишенням без змін судових рішень першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів приходить до висновку про поновлення виконання судових рішень у справі, виконання яких було зупинено за клопотанням сторони у справі під час відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, 375 пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі №816/3082/14 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі №816/3082/14 у частині стягнення з Державного бюджету України в особі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на користь Публічного акціонерного товариства «Полтавахіммаш» судових витрат, понесених у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 73, 08 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова