Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.06.2019 року у справі №855/167/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2019 року

Київ

справа №855/167/19

адміністративне провадження №А/9901/123/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Носадчої О.Е.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2 .

представника відповідача - Ющенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови та зобов`язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (колегія суддів у складі: Ключковича В.Ю., Парінова А.Б., Беспалова О.О.)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

24 червня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов адміністративний позов кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії (далі - відповідач, ЦВК, Комісія), в якому позивач просив:

- скасувати постанову ЦВК № 1193 від 23 червня 2019 року про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 122 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року;

- зобов`язати відповідача винести на засідання ЦВК розгляд заяви про самовисування ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 122 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року;

- зобов`язати ЦВК зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом в народні депутати України, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 122 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова ЦВК № 1193 від 23 червня 2019 року підлягає скасуванню, оскільки статтями 55, 56 Закону України «Про вибори народних депутатів України» не передбачено внесення грошових коштів як заставу особисто кандидатом у народні депутати України, крім того, внесення грошової застави було здійснено ОСОБА_5 , який є помічником ОСОБА_1 , та, здійснюючи внесення грошової застави, діяв на підставі довіреності.

Таким чином, позивач зазначає, що грошова застава внесена ним, а його представник ОСОБА_5 виконав лише технічну функцію, сплативши в касі банку його особисті кошти як заставу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у задоволенні адміністративного позову кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 до ЦВК про скасування постанови № 1193 від 23 червня 2019 року, зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що ЦВК правомірно відмовила в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 122 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, про що прийнято постанову № 1193 від 23 червня 2019 року, оскільки документа про внесення грошової застави кандидатом у народні депутати України відповідно до статті 56 Закону України «Про вибори народних депутатів України» ЦВК не надано, а тому, така не підлягає скасуванню та позовна вимога не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ЦВК винести на засідання Комісії розгляд заяви про самовисування ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 122 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року та зобов`язання ЦВК зареєструвати позивача кандидатом в народні депутати України, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 122 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, то суд зазначив, що такі вимоги не можуть бути задоволені, оскільки вони є похідними від першої вимоги позивача, яка не підлягає до задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи скаржника та виклад позиції інших учасників справи

Позивач подав апеляційну скаргу на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, в якій просить оскаржуване судове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду не прийняла до уваги факти та обставини, якими обґрунтував позивач свої вимоги, а саме: покази свідка ОСОБА_5 , який є його представником та помічником, не взяли до уваги документи, які складені та посвідчені у відповідності до законодавства України.

Наголошує на тому, що цивільне законодавство встановлює наступні обов`язкові вимоги щодо довіреності (в простій письмовій формі) це дата та місце складання та посвідчення підпису, але Цивільний кодекс України та підзаконні нормативні акти не встановлюють обов`язкових вимог щодо місця розташування по тексту дати, місця складання та способу нанесення цих та інших реквізитів. В довіреності, виданою ним ОСОБА_5 зазначена дата « 22.05.2019», тією ж самою датою, яка і є дата складання/підписання/підтвердження підпису та вчинення довіреності.

Зазначає, що грошова застава внесена ним, а його представник ОСОБА_5 виконав лише технічну функцію, сплативши в касі банку його особисті кошти як заставу, передбачену Законом України «Про вибори народних депутатів України». Окрім того, у ЦВК зауважень до інших документів не було. Тому вважає, що він виконав всі вимоги, передбачені Законом України «Про вибори народних депутатів України» як кандидат в народні депутати.

Стверджує, що суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, передбачений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та вийшов за межі заявлених ним позовних вимог, визнавши довіреність, яку він надав ОСОБА_5 , нікчемною.

Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги та не зазначив будь-якої інформації про те, що його не було повідомлено про дату, час та місце засідання ЦВК.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову та просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Рух адміністративної справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 29 червня 2019 року о 15:00 год.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в позовній заяві та в апеляційній скарзі, просили скасувати рішення суду першої інстанції, позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив відмовити в її задоволенні.

Фактичні обставини справи

19 червня 2019 року (о 15 год. 54 хв.) ОСОБА_1 подано до ЦВК заяву про самовисування разом з іншими документами щодо його реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 122 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

23 червня 2019 року ЦВК винесено постанову № 1193 про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 122 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Підставою для такої відмови та прийняття оскаржуваної постанови слугувало те, що до заяви про самовисування ОСОБА_1 додано квитанцію АТ КБ «Приватбанк» від 18 червня 2019 року про переказ у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії коштів у розмірі 41 730,00 грн., внесених ОСОБА_5 , а в призначенні платежу вказано: «грошова застава кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 ».

Таким чином, ЦВК дійшла висновку, що грошову заставу внесено неналежною особою, а отже, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» документа про внесення грошової застави кандидатом у народні депутати України відповідно до статті 56 цього Закону не додано.

Позивач, вважаючи, що постанова № 1193 від 23 червня 2019 року підлягає скасуванню, у зв`язку з чим ЦВК має зареєструвати його кандидатом в народні депутати України, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 122 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, звернувся з даним позовом до суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України від 17.11.2011 № 4061-VI «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон № 4061-VI), Законом України від 30.06.2004 №1932-IV «Про Центральну виборчу комісію» (далі - Закон № 1932-IV), в редакціях, що були чинними на момент виникнення цих правовідносин, та підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на їх виконання.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини другої статті 76 Конституції України народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Згідно з частиною третьою статті 77 Конституції України, порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1932-IV ЦВК є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Статтею 2 Закону № 1932-IV встановлено, що Комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад виборчого процесу, реалізацію виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі, однакове застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України. Комісія будує свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, об`єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обґрунтованості прийнятих рішень, відкритості і публічності.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 1932-IV Комісія та її члени зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно з пунктом 6 статті 19 Закону № 1932-IV комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

Тобто, саме на ЦВК покладено обов`язок неухильного забезпечення реалізації виборчих прав громадян України, а діяльність комісії направлена на дотримання конституційних та законодавчих засад виборчого процесу.

Загальними повноваженнями ЦВК є здійснення контролю за додержанням вимог законодавства України про вибори і референдуми та забезпечення однакового застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 4061-VI кандидати у депутати в одномандатних округах реєструються ЦВК за умови подання їй документів, передбачених статтею 55 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 4061-VI ЦВК реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею, зокрема, документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону.

Відповідно до пунктів 1, 1-2 Роз`яснення щодо застосування деяких положень Закону № 4061-VI під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, затвердженого постановою ЦВК від 29.05.2019 № 909 Комісія реєструє кандидата в депутати за умови отримання документів, передбачених частиною першою статті 54, частинами першою, другою статті 55 Закону, які обов`язково повинні містити відомості, зазначені у наведених нормах Закону. При цьому документ вважається таким, що не поданий для реєстрації кандидатом у депутати, в разі відсутності в ньому відомостей, які обов`язково повинні міститися у такому документі. Відповідно до частини другої статті 55 Закону ЦВК реєструє кандидата в депутати, який балотується в одномандатному виборчому окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто документа, який підтверджує особу та громадянство України, а саме паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України (для осіб, недавно прийнятих до громадянства України), та за умови отримання документів, визначених у вказаній нормі Закону.

Згідно з частиною другою статті 56 Закону № 4061-VI партія, яка висунула кандидата в депутати в одномандатному окрузі, кандидат у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, після початку виборчого процесу та до подання документів ЦВК для реєстрації вносить на спеціальний рахунок ЦВК грошову заставу в розмірі десяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, внесення у встановленому Законом № 1932-IV розмірі та порядку грошової застави є однією з умов реєстрації особи кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону № 4061-VI, у разі прийняття ЦВК рішення про відмову в реєстрації кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, внесена грошова застава повертається у п`ятиденний строк після прийняття відповідного рішення на визначений відповідним кандидатом у депутати рахунок.

Частиною шостою зазначеної статті встановлено, що грошова застава, внесена кандидатом у депутати, який балотувався в одномандатному окрузі в порядку самовисування, повертається у разі, якщо за підсумками виборів кандидат визнаний обраним в одномандатному окрузі, у восьмиденний строк з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів на рахунок, вказаний у заяві, поданій до ЦВК обраним народним депутатом.

З системного аналізу статті 56 Закону № 4061-VI вбачається, що документ про внесення грошової застави має відображати: здійснення оплати грошової застави саме кандидатом, який балотується в одномандатному виборчому окрузі та подає документи для реєстрації; здійснення оплати кандидатом до подання документів до Комісії для реєстрації; здійснення оплати на спеціальний рахунок ЦВК, відкритий для зарахування грошової застави; внесення грошових коштів в розмірі десяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346-III) платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що до заяви про самовисування ОСОБА_1 додано квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» від 18 червня 2019 року № 0.0.1384852632.1 про переказ у безготівковому порядку на спеціальний рахунок ЦВК коштів у розмірі 41 730,00 грн., внесених ОСОБА_5 , відповідно до якої в графі «призначення платежу» вказано: «грошова застава кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 », однак, в усіх графах «ПІБ» зазначено: « ОСОБА_5 », що в даному випадку ідентифікує його як платника.

Крім того, у квитанції від 18 червня 2019 року № 0.0.1384852632.2 у графі «призначення платежу» зазначено «комісія з платника», а оскільки у графі «ПІБ» в такій квитанції зазначено також « ОСОБА_5 », то таке свідчить, що комісію стягнуто з ОСОБА_5 як платника за такими квитанціями.

Також, факт надходження відповідних коштів до ЦВК саме від ОСОБА_5 підтверджується і довідкою від 24 червня 2019 року № 86, підписаною завідувачем відділу бухгалтерського обліку та звітності Секретаріату Комісії - головним бухгалтером ЦВК Гуліновою O.A., та копією витягу з виписки Державної казначейської служби України за 18 червня 2019 року зі спеціального рахунку ЦВК, відкритого для зарахування грошової застави.

Отже, з наданих доказів та інших матеріалів справи, не встановлено надходження на спеціальний рахунок ЦВК коштів від ОСОБА_1

Твердження позивача про те, що Законом 4061-VI чітко не встановлено, що внесення грошових коштів (заставу) має бути здійснено особисто кандидатом у народні депутати України, колегія суддів відхиляє, оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, платником у документі про внесення грошової застави має бути зазначена саме особа, яка подає документи до ЦВК для реєстрації як кандидат у народні депутати України, оскільки частиною другою статті 56 Закону № 4061-VI передбачає, що саме кандидат у депутати вносить грошову заставу.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному поданні щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 43 Закону № 4061-VI в Рішенні від 30.01.2002 № 2-рп/2002 (справа про виборчу заставу) зазначив, що виборчий ценз і грошова (виборча) застава мають різну правову природу. Грошова застава використовується у світовій практиці не як майновий ценз, а як одна з умов реєстрації кандидатів для участі у виборах. Виборчий ценз є кваліфікаційною умовою щодо наявності виборчого права, а виборча застава - лише умовою реєстрації кандидата у депутати. Майновий виборчий ценз безпосередньо пов`язаний із майновим станом особи, тобто характеризується сукупністю рухомого та нерухомого майна, певним рівнем річного доходу громадянина, які визначають його як власника. Метою грошової (виборчої) застави є обмеження чи усунення зловживання громадянином виборчим правом, передусім за рахунок платників податків. Із системного тлумачення положень Закону випливає, що грошова застава застосовується з метою забезпечення відповідального ставлення громадян як ймовірних кандидатів у депутати до їх участі у виборах, сприяє прийняттю виважених рішень кандидатом у депутати, якого висунуто в одномандатному окрузі, та кандидатами у депутати, включеними до виборчих списків у багатомандатних округах, щодо реалізації їх пасивного виборчого права, а також упереджує можливі невиправдані витрати з державних фондів. До того ж відповідно до частини п`ятої статті 43 Закону грошова застава повертається партіям (блокам), які взяли участь у розподілі депутатських мандатів, та депутатам, обраним в одномандатних округах.

Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявна копія довіреності, згідно якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_5 бути представником ОСОБА_1 , зокрема, в банківських та кредитних установах, установах, державних та інших компетентних органах та організаціях, з усіма правами, для чого надано ОСОБА_5 право, зокрема, сплачувати необхідні платежі від імені ОСОБА_1

В судовому засіданні першої інстанції було допитано в якості свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що ОСОБА_1 передав йому кошти у сумі 41 730,00 грн., які він у подальшому через касу банку вніс на відповідний рахунок ЦВК в якості грошової застави за ОСОБА_1 як кандидата у народні депутати України.

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який правомірно звернув увагу на таке.

Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Частиною четвертою статті 245 ЦК України передбачено, що довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, з наданої позивачем копії довіреності на підтвердження повноважень ОСОБА_5 вбачається, що така засвідчена керівником Управління кадрів апарату Верховної Ради України, на що також звертав увагу позивач та його представник.

Проте дана довіреність не є за формою та обсягом зазначених в ній повноважень довіреністю, передбаченою частиною четвертою статті 245 ЦК України, саме на одержання будь-яких платежів та поштової кореспонденції, тобто посвідчення такої керівником Управління кадрів апарату Верховної Ради України не узгоджується з приписами частини четвертої статті 245 ЦК України.

Як вже зазначалось вище, за змістом частини другої статті 56 Закону № 4061-VI суб`єктом внесення грошової застави є суб`єкт висування кандидата у народні депутати - партія, яка висуває кандидатів, або ж особа, яка висувається кандидатом в одномандатному виборчому окрузі в порядку самовисування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що сплата грошової застави саме особою, яка висувається кандидатом в народні депутати України шляхом самовисування спрямована на дотримання ідеї чесних виборів та чистоти «політичних коштів». Натомість, сплата такої грошової застави іншою особою буде суперечити вищевказаному.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що грошову заставу внесено не позивачем, а іншою особою, з платіжного документа не можливо зробити висновок що платіж вносився від імені позивача, а отже, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI документа про внесення грошової застави кандидатом у народні депутати України відповідно до статті 56 Закону № 4061-VI ЦВК не надано.

Крім того, суд апеляційної інстанції, враховує те, що на момент прийняття оскаржуваного в судовому порядку рішення відповідача, в переліку документів наданих останньому для прийняття рішення про реєстрацію кандидата в народні депутати України в частині документа про внесення грошової застави, містилася лише квитанція банківської установи від 18.06.2019, де платником зазначено ОСОБА_5 .

Отже, ЦВК правомірно відмовила в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 122 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, про що прийнято постанову № 1193 від 23 червня 2019 року, оскільки документа про внесення грошової застави кандидатом у народні депутати України відповідно до статті 56 Закону № 4061-VI ЦВК не надано, а тому, така не підлягає скасуванню та позовна вимога не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ЦВК винести на засідання Комісії розгляд заяви про самовисування ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 122 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року та зобов`язання ЦВК зареєструвати позивача кандидатом в народні депутати України, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 122 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі вимоги не можуть бути задоволені, оскільки вони є похідними від першої вимоги позивача, яка не підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого та законного висновку про правомірність спірної постанови відповідача та відсутність підстав для її скасування.

Твердження позивача про те, що відповідач не надав буд-якої інформації, обґрунтування чи підстави не направлення йому запрошення на участь у засіданні ЦВК, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідно до частини другої, третьої статті 4 Закону № 1932-IV на засіданні Комісії мають право бути присутніми без дозволу чи запрошення Комісії, зокрема, кандидати в народні депутати України, заявники при розгляді їх заяв. Крім того, Суд звертає увагу на відсутність нормативного акту, який би зобов`язував Комісію повідомляти кожного кандидата про участь у засіданні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції, яке є предметом перегляду в цій справі, законне та обґрунтоване, висновки цього суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду відсутні.

Крім того, при поданні апеляційної скарги в цій справі позивачем не сплачено судового збору, тому з урахуванням вимог частини дев`ятої статті 273 КАС України питання про його стягнення суд вирішує цією постановою.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З матеріалів апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що позивач є фізичною особою, звернувся до суду в 2019 році та заявив позовну вимогу немайнового характеру.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць станом на 1 січня 2019 року - 1921 грн. 00 коп.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, судовий збір, який підлягає сплаті, становить 1152,60 грн. (768,4х150%).

Керуючись статтями 272, 273, 278, 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1152 (одну тисячу сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: Ж.М. Мельник-Томенко

Судді: А.В. Жук

Н.М. Мартинюк