Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2019 року

Київ

справа №820/1095/18

адміністративне провадження №К/9901/66501/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 (суддя Єрьомкіна К.І.)

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 (головуючий суддя - Бартош Н.С., судді - Мінаєва О.М., Макаренко Я.М.)

у справі № 820/1095/18

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2017 № 0000031314, №0000011314, № 0000021314.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що контролюючий орган за результатами проведеної перевірки дійшов помилкового висновку про отримання ним додаткового блага в розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та про виникнення у зв'язку з цим обов'язку сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 09.06.2017 № 0000011314, № 0000031314 та № 0000021314.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 28.07.2014 між позивачем (позичальник) та ОСОБА_3 (позикодавець) укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в розмірі 670000 доларів США.

Того ж дня між Публічним акціонерним товариством «Автрамат» (далі - ПАТ «Автрамат»; поручитель) та ОСОБА_3 (кредитор) укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ОСОБА_2 щодо виконання зобов'язань за договором позики.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 01.12.2014 у справі №643/11995/14-ц задоволено позов ОСОБА_3 та стягнуто з ПАТ «Автрамат» та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 631 000 доларів США, що станом на день ухвалення судового рішення становить 9 445 608,74 грн. за офіційним курсом Національного банку України.

За наслідками проведеної ГУ ДФС у Харківській області документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на доходи фізичних, військового збору платником податків ОСОБА_2 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 складено акт від 26.04.2017 № 3171/20-40-13-14/НОМЕР_4.

У вказаному акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:

- пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 49.1, п. 49.2, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме - неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік, в якій не визначено та не сплачено у строки, встановлені законодавством, суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у результаті отримання доходу у вигляді додаткового блага;

- п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме - несплата суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму - 1 888 512,75 грн.;

- п. 16-1 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору за 2015 рік на суму 141 684,13 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Харківській області 09.06.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000031314, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з військового збору у розмірі 177 105,16 грн. ( у т.ч. за податковим зобов'язанням у розмірі 141 684,13 грн., штрафні санкції - 35 421,03 грн.);

- № 0000011314, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 360 640,94 грн. (у т.ч. за податковим зобов'язанням у розмірі 1 888 512,75 грн., штрафні санкції - 472 128,19 грн.);

- № 0000021314, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн.

Свої дії щодо прийняття податкового повідомлення-рішення відповідач обґрунтовує тим, що борг у сумі 9 445 608,74 грн., який стягнуто рішенням суду солідарно зі ОСОБА_2 та ПАТ «Автрамат», сплачений ПАТ «Автрамат», яке не зверталось до позивача з вимогами щодо відшкодування цієї суми. Відтак, позивачем отримано додаткове благо у вигляді прощеної ПАТ «Автрамат» суми боргу, яка підлягає оподаткуванню.

Задовольнивши адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем додаткового блага у вигляді прощеного боргу. Крім того, ГУ ДФС у Харківській області проведено перевірку з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки платника податків не було належним чином повідомлено про початок перевірки шляхом вручення копії наказу про призначення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності тверджень контролюючого органу про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу 2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Положеннями підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Так, за змістом підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема:

ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);

д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Відтак, предметом доказування у справі, що розглядається, є факт отримання доходу платником податку у вигляді додаткового блага в розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та розмір такого доходу.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Автрамат» не повідомляло позивача про прощення (анулювання) суми боргу у розмірі 5 883 686,74 грн., сплаченого ОСОБА_3 на виконання рішення суду.

Відсутні у матеріалах справи і докази щодо надання ПАТ «Автрамат» ОСОБА_2 безповоротної фінансової допомоги.

Разом із тим, позивачем надано розписку від 15.04.2015, що складена та підписана ОСОБА_3, відповідно до якої осатаній отримав від ОСОБА_2 200 000 доларів США, що на день повернення боргу складає 4 584 000 грн.

З огляду на це, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що в порушення приписів частини другої статті 77 КАС України відповідач не довів належними та беззаперечними доказами ані отримання позивачем від ПАТ «Автрамат» доходу у вигляді додаткового блага, ані розміру такого доходу.

Доводи касаційної скарги ГУ ДФС у Харківській області не спростовують правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентують спірні правовідносини, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова