Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.01.2019 року у справі №812/1147/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

29 січня 2019 року

справа №812/1147/16

адміністративне провадження №К/9901/41481/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у складі судді Шамбелян В.С.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у складі суддів Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.

у справі №812/1147/16

за позовом Апеляційного суду Луганської області

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецька Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправним та скасування рішення від 31 серпня 2016 року №0009111302 «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску»,

У С Т А Н О В И В :

26 вересня 2016 року Апеляційний суд Луганської області (далі - платник єдиного внеску, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецька Головного управління ДФС у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення від 31 серпня 2016 року №0009111302 «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску» за період з 21 січня 2014 року по 07 червня 2016 року в сумі 3799045 грн. 49 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

26 січня 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою від 11 жовтня 2017 року Донецького апеляційного адміністративного суду, частково задоволено позов Апеляційного суду Луганської області, визнане протиправним та скасоване рішення від 31 серпня 2016 року № 0009111302 «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 3798887,30 грн.», з мотивів наявності обставин, які унеможливлюють застосування фінансових санкцій податковим органом. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

06 листопада 2017 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме невірне застосування положень статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2014 року №2464, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

24 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Луганського окружного адміністративного суду справу №812/1147/16.

12 січня 2018 року справа №812/1147/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа №812/1147/16 та матеріали касаційного провадження К/9901/41481/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Апеляційний суд Луганської області є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за кодом 02890564, юридична адреса: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, бульвар Дружби народів, будинок 16, з 24 травня 2000 року перебувало на обліку у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, після переміщення установи на підконтрольну Україні територію, як платник єдиного соціального внеску перебуває на обліку у Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, визначеного переліком (переліками) зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до поданих звітів з нарахування єдиного внеску позивач повинен сплатити єдиний внесок за період грудень 2013 року в загальній сумі 979616,29 грн., за липень 2014 року - грудень 2014 року в загальній сумі - 4359401,91 грн., за січень 2015 року - грудень 2015 року у загальній сумі 10894575,20 грн., за січень 2016 року - квітень 2016 року в загальній сумі 1359692,34 грн. Перерахування коштів зі сплати єдиного внеску підтверджено платіжними дорученнями.

31 серпня 2016 року рішенням в.о. керівника податкового органу № 0009111302 на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) застосований до позивача штраф у розмірі 10% за період до 01 січня 2015 року в сумі 280485,55 грн.; у розмірі 20% за період з 21 січня 2014 року по 26 червня 2015 року у сумі 1791800,98 грн. та нарахована пеня в розмірі 0,1% суми недоїмки за період з 21 січня 2015 року по 07 червня 2016 року в сумі 1726758,96 грн., загальна сума до сплати 3799045,49 грн.

Правопорушення покладене в основу застосування штрафних (фінансових) санкцій полягає у простроченні позивачем терміну сплати зобов'язання зі сплати єдиного внеску, з 20 січня 2014 року по 21 січня 2014 року на суму 1566,18 грн. (1 день прострочення), за який нарахована штрафна санкція в сумі 156,62 грн. та пеня в сумі 1,57 грн., прострочення сплати за наступні періоди мають місце з 21 серпня 2014 року по 07 червня 2016 року.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій визнали правомірним застосування фінансових санкцій за період з 20 січня 2014 року по 21 січня 2014 року за прострочення позивачем сплати зобов'язання за грудень 2013 року на суму 1566,18 грн., за період до проведення антитерористичної операції.

Позивач не погодився з оскаржуваним рішенням відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яка застосована у період після початку проведення антитерористичної операції, саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи, Суд виходить з того, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

Місто Сєвєродонецьк Луганської області, на території якого розташована Державна податкова інспекція у місті Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, та яка прийняла спірне рішення, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населенного пункту, де проводилася така операція.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення податкового органу прийняте 31 серпня 2016 року відповідно до частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VІ, яка передбачає накладення штрафу та нарахування пені зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

У межах спірних відносин накладення штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску відбулося зокрема за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій в період проведення АТО та застосування фінансових санкцій за період її проведення є протиправним.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі №812/1147/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер