Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 грудня 2018 року

Київ

справа №803/791/16

адміністративне провадження №К/9901/39483/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 (суддя Ковальчук В.Д.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 (судді Святецький В.В., Гудим Л.Я., Довгополов О.М.)

у справі № 803/791/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області), в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.02.2016 № 0000312204 та № 0000322204.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.02.2016 № 0000312204. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції переглядалося в межах апеляційної скарги щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2016 № 0000312204.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відомість про залишки товарно-матеріальних цінностей підписані барменом ОСОБА_3 без зауважень. Перевірка здійснювалася щодо господарської одиниці дискоклубу «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться на 5 та 6 поверхах, а не ресторану-караоке «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться на 4 поверсі. Інвентаризаційний опис, на який посилаються суди попередніх інстанцій, складений вже після проведення перевірки та не відповідає формі, затвердженій Наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2015 № 572. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що за відсутності облікованих товарів їх реалізація є неможливою, оскільки накладні на алкогольні напої є в наявності, а фактично відсутні, отже реалізовані без застосування РРО.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадові особи Головного управління ДФС у Волинській у період з 30 листопада 2015 року по 07 грудня 2015 року провели фактичну перевірки господарської одиниці дискоклубу «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2

За наслідками перевірки складено акт фактичної перевірки № 3432/03/20/22/НОМЕР_1 від 07.12.2015 року, в якому вказано, що контролюючий орган встановив порушення позивачем пунктів 9, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-BP «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, а саме: нероздрукування щоденних фіскальних звітів по РРО р.н. 0318010750 за 15.04.2015 та за 14.09.2015, а також за 06.05.2015 по РРО р.н. 3000002450; несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у відповідному розділі книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) №0318010750-р/6: готівкова виручка за 15.04.2015 в сумі 2015,00 грн. була оприбуткована 16.04.2015 згідно Z-звіту №1467 від 16.04.2015; у КОРО №0318010750-р/7 готівкова виручка за 14.09.2015 в сумі 135,00 грн була оприбуткована 15.09.2015 згідно Z-звіту №1617 від 15.09.2015; у КОРО №3000002450-р/2 готівкова виручка за 06.05.2015 в сумі 355,00 грн була оприбуткована 07.05.2015 згідно Z-звіту № 0535 від 07.05.2015. Загальна сума несвоєчасно оприбуткованої готівкової виручки у КОРО становить 2505,00 грн; порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 198490,00 грн.

Дане порушення виявлено за період діяльності закладу в жовтні-листопаді 2015 року в ході співставлення пред'явлених накладних на пред'явлені товари (алкогольні напої) з фактичними залишками товарних запасів на час проведення перевірки (згідно додатку №3 до акту перевірки про залишки товарно-матеріальних цінностей) та проведення аналізу чекової інформації баз СЗЗД РРО.

На підставі висновків акта перевірки Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0000312204 від 02.02.2016 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 396 980,00 грн та № 0000322204 від 02.02.2016 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 12525,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 341 суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

З аналізу вказаних норм слідує, що підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром), позаяк за відсутності облікованих товарів їх реалізація є неможливою та не відбувається.

Під час перевірки посадові особи відповідача виявили нестачу облікованих товарів, а саме алкогольних напоїв на загальну суму 198490,00 грн., які по бухгалтерському обліку рахувались в наявності, а фактично були відсутні на місці їх реалізації в диско - клубі «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Під час перевірки податковими інспекторами були досліджені видаткові накладні на придбані алкогольні напої за період жовтень-листопад 2015 року, на підставі яких було здійснено співставлення фактичних залишків товарних запасів на 5-му та 6-му поверхах приміщення, яке орендує позивач. Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 орендує приміщення за вказаною адресою на 4-му, 5-му та 6-му поверхах, про що зазначено в пункті 1.1.1 договору оренди нерухомого майна №16/01-02 від 01.02.2016.

Факт нестачі частини алкогольних напоїв на місці їх реалізації в диско-клубі «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивач пояснив тим, що всі отримані алкогольні напої зберігаються в приміщенні, яке знаходиться на 4-му поверсі будівлі за адресою АДРЕСА_1 . По мірі необхідності ці алкогольні напої видаються на бар дискоклубу «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований на 5-му та 6-му поверхах вказаної будівлі, а також на бар ресторану-караоке «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований на 4-му поверсі цієї ж будівлі. Під час перевірки посадові особи відповідача місце зберігання алкогольних напоїв на 4-му поверсі не перевіряли.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій відносно того, що оскільки у справі, що розглядається, суди встановили, що позивач мав всі первинні документи на товари, що реалізовувались, а облік товарних запасів вівся відповідно до вимог чинного законодавства, проте податковим органом не було доведено протилежного, відтак судова колегія касаційної інстанції погоджується з їх висновками, не спростованими доводами касаційної скарги.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі № 803/791/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко