Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №822/3475/17

адміністративне провадження №К/9901/49604/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Білої Л.М., Гонтарука В.М., Граб Л.С. від 12 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області, в якому просив: визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850), у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що Міністерство внутрішніх справ України протиправно повернуло матеріали на призначення одноразової грошової допомоги без права на виплату, посилаючись на те, що призначення та виплата вказаної допомоги повинна здійснюватись за останнім місцем служби поліцейського, а саме Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області у відповідності до Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, зокрема: визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів (висновку) на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 за його заявою, зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку із встановленням II групи інвалідності та прийняти рішення відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ), а також Порядку № 850, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що оскаржувані дії відповідача за своїм змістом не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати повторно розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності та прийняти рішення відповідно до статті 23 Закону № 565-ХІІ, а також Порядку № 850.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задоволено частково, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року скасувано в частині зобов'язання Міністерствa внутрішніх справ України прийняти рішення відповідно до статті 23 Закону № 565-ХІІ, а також Порядку № 850; у цій частині прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, в решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року залишено без змін.

Частково задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону № 580-VIII, у зв'язку з чим, підлягає нарахуванню і виплаті одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом № 580-VIII, а не Законом № 565-XII та Порядком № 850.

Не погоджуючись з постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850. Той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції, не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850.

Від Міністерства внутрішніх справ України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вказується на необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність рішення суду апеляційної інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ 079591 ОСОБА_2 06 липня 2016 року встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 05 жовтня 2016 року № 317о/с внесено зміни у пункт наказу Головного управління Національної поліції від 17 лютого 2016 року № 18 о/с, згідно з яким майора поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону № 580 на підставі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 у справі № 822/255/16 та рапорту майора поліції ОСОБА_2 від 04 жовтня 2016 року.

Крім того, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі № 822/1582/17, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 та визнано протиправною бездіяльність ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) висновку щодо виплати ОСОБА_2 грошової допомоги разом з підтверджуючими документами, які додані до заяви, та зобов'язано ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошову допомогу у зв'язку із встановленням IІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-ХІІ, а також Порядку № 850.

На виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду та Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі № 822/1582/17, що набрали законної сили, ліквідаційною комісією УМВС України в Хмельницькій області заяву (рапорт) позивача та відповідний пакет документів разом з висновком щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до статті 23 Закону № 565-ХІІ, а також Порядку № 850 направлено до МВС України з метою нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги.

Листом від 21 листопада 2017 року № 15/2-4226 МВС України повернуло матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 без права на виплату, з посиланням на те, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги позивачу повинні здійснюватися Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області відповідно до Закону № 865 та положень Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закону № 580-VIII (який набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.

Відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

До набрання чинності Законом № 580-VIII порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами статті 23 Закону № 565-XII та Порядком № 850.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної норми Закону, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Пунктами 7 - 9 Порядку № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Згідно з частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок № 4 (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці МСЕК.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу:

1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

За правилами пункту 1 розділу IV Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 2 розділу IV Порядку № 4).

Положеннями Порядку № 850 та Порядку № 4 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності проводиться за останнім місцем служби. Таким чином, заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності має бути подана працівником за останнім місцем служби.

Окрім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2016 року № 916 "Про внесення зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського стосовно випадків, за яких призначається одноразова грошова допомога", пункт 5 розділу I доповнено підпунктом 4 щодо пов'язаності інвалідності поліцейського з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що є обставиною, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в ОВС.

У справі, яка розглядається суди встановили, що 7 листопада 2015 року позивача прийнято на службу до ГУ Нацполіції, тобто, з цієї дати на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком № 4.

При цьому, інвалідність позивачу встановлено після звільнення з органів поліції.

Отже, органом, до якого позивач мав звернутися з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, є Головне управління Нацполіції.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 695/102/17, від 25 травня 2018 року у справі № П/811/642/17, від 31 липня 2018 року у справі № 822/1297/17.

В той же час, згідно пункту 9 Порядку № 850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 4 як поліцейський, а тому йому не може бути призначено таку виплату відповідно до Порядку № 850, відтак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний був прийняти рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зазначивши відповідні мотиви такого рішення, а не повертати матеріали відносно ОСОБА_2, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко