Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2019 року

Київ

справа №812/361/15

касаційне провадження №К/9901/8939/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 (судді - Казначеєва Е.Г., Васильєва І.А., Гайдар А.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" (далі - ПАТ "Луганськтепловоз") до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області (далі - орган казначейства) про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню,

УСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ПАТ "Луганськтепловоз" звернулося до суду із позовом, у якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь товариства бюджетну заборгованість з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень та листопад 2012 року у сумі 482`722,00 грн.

Позовні вимоги товариство обґрунтувало тим, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 у справі №812/2360/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013, позов товариства до СДПІ задоволено у повному обсязі, внаслідок чого визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ форми "В1" від 21.02.2013 №0000011402, яким товариству було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з ПДВ за жовтень та листопад 2012 року у розмірі 482`722,00 грн та визначено суму податкового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 241`361,00 грн. Постанова Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 набрала законної сили 10.09.2013. Судові рішення після касаційного перегляду ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2015 №К/800/49718/13 залишені без змін. Тобто, сума бюджетної заборгованості з ПДВ, що підлягає відшкодуванню, становить 482`722,00 грн.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 29.07.2015 позов товариства задовольнив: стягнув з Державного бюджету України на користь ПАТ "Луганськтепловоз" суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за жовтень та листопад 2012 року в розмірі 482`722,00 грн.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування, оскільки товариство виконало всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування, проте ДПІ у визначені законом строки не вчинило дій, спрямованих на перерахування такої заборгованості позивачу.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 09.09.2015 постанову суду першої інстанції скасував в частині позовних вимог товариства до органа казначейства про стягнення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за жовтень та листопад 2012 року в розмірі 482`722,00 грн, і в позові в цій частині відмовив з тих підстав, що розгляд справи здійснено за участі неналежного відповідача - органа казначейства, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.

ПАТ "Луганськтепловоз" оскаржив рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.11.2015 К/800/43471/15 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу позивача.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 27.05.2019 прийняв касаційну скаргу позивача до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) передбачено, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульовано у статті 200 ПК України.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 20 ПК України).

Кабінет Міністрів України постановою від 17.01.2011 N39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (чинного на час виникнення спірних правовідносинах; постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 N26; далі - Порядок), яким визначено механізм їх взаємодії.

У справі, що розглядається, правомірність суми бюджетного відшкодування встановлена у ході розгляду справи № 812/2360/13-а, за результатами розгляду якої постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 у справі №812/2360/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013, позов товариства до СДПІ задоволено: визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ форми "В1" від 21.02.2013 №0000011402, яким товариству було зменшено суму бюджетне відшкодування з ПДВ за жовтень та листопад 2012 року на 482`722,00 грн та визначено суму податкового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 241`361,00 грн. Постанова Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 набрала законної сили 10.09.2013.

Відповідно до абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За змістом пункту 9 Порядку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування ПДВ з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому в разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету. такий же спосіб захисту слід застосовувати в разі безпідставної відмови платнику у бюджетному відшкодуванні.

Такий висновок відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 12.02.2019 (справа №826/7380/15) за позовом ТОВ "Аскоп-Україна" до ДПІ та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ.

У цій постанові зазначено, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Отже, спосіб відновлення порушеного права зобов`язального характеру є ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Право платника порушується внаслідок неодержання надміру сплачених митних платежів з бюджету, тому способом захисту цього права повинна бути вимога про стягнення зазначених коштів з Державного бюджету України.

Як встановили суди станом на 25.09.2013 грошові кошти на рахунок позивача не надійшли, тому в межах 1095 днів позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідачами у справах такої категорії виступають податковий орган та орган казначейства. При цьому позивач не зобов`язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов`язки.

Крім того, з урахуванням положень норм Бюджетного кодексу України, Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Порядку необхідність залучення органів казначейства до участі у цих справах зумовлена їх компетенцією, до якої належить казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції правильно застосувавши норму частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи), визнавши преюдиціальність обставин, встановлених у справі №812/2360/13-а, та встановивши правильно суб`єктний склад сторін, дійшов юридично правильного висновку про задоволення позовних вимог, що у свою чергу, свідчить про помилковість позиції апеляційного суду та ухваленого ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 349, частини 1 статті 351, частиною 1, частиною 5 статті 355, статті 356, статті 359, частиною 3 статті 375, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 скасувати і залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.07.2015.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна