Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.01.2021 року у справі №807/627/16
Постанова КАС ВП від 28.02.2023 року у справі №807/627/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 807/627/16

адміністративне провадження № К/990/27541/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Суботи Михайла Івановича на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 (колегія суддів: Іванчулинець Д.В., Плеханова З.Б., Маєцька Н.Д.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 (колегія суддів: Хобор Р.Б., Бруновська Н.В., Матковська З.М.) у справі №807/627/16 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національного банку України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Національного банку України, що полягала у неналежному проведенні інспекційних перевірок ПАТ «ЮСБ Банк» у 2015 році, зокрема, правил зберігання цінностей за договорами про відповідальне зберігання цінностей у банку;

- визнати протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів позивача щодо збереження переданих ним грошових коштів у сумі 215 000 доларів США на відповідальне зберігання, за договорами про відповідальне зберігання цінностей у банку.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20.04.2021 вказані вище судові рішення скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд звернув увагу судів на те, що останні не дослідили питання дотримання позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.06.2022, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022, позов залишено без розгляду з мотивів пропуску строку звернення до суду без поважних причин.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували та дослідили обставини поважності пропуску строку звернення до суду. Позивач вважає, що строк звернення до суду із цим позовом відліковується з 21.12.2015, тобто із дати отримання відповіді Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ЮСБ Банк» на його заяви та скарги, з якої він дізнався, що передані ним на зберігання банку валютні цінності відсутні.

Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2022 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що між позивачем, ОСОБА_1 , та ПАТ "ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК" було укладено договори про відповідальне зберігання цінностей у банку, а саме: від 05.05.2015 №4, згідно з яким було передано на відповідальне зберігання у банк цінності за актом приймання-передачі від 05.05.2015 та описом долари США у сумі 80000,00; від 14.05.2015 №5, згідно з яким було передано на відповідальне зберігання у банк цінності за актом приймання-передачі від 14.05.2015 та описом, долари США у сумі 20000,00; 12.06.2015 №6, згідно з яким було передано на відповідальне зберігання у банк цінності за актом приймання-передачі від 12.06.2015 та описом, долари США у сумі 20000,00; 12.08.2015 №11, згідно з яким було передано на відповідальне зберігання у банк цінності за актом приймання-передачі від 12.08.2015 та описом, долари США у сумі 20000,00; 02.09.2015 №16, згідно з яким було передано на відповідальне зберігання у банк цінності за актом приймання-передачі від 02.09.2015 та описом, долари США у сумі 75000,00.

На підставі Постанови Правління Національного Банку України від 02.10.2015 №665/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 02.10.2015 №182 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ЮСБ Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та запроваджено тимчасову адміністрацію з 03.10.2015.

Відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 24.12.2015 №939 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК» Фондом прийнято рішення від 28.12.2015 №241 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ЮСБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

25.11.2015 позивач звернувся зі скаргою на дії ПАТ «Юніон Стандарт Банк» до Національного банку України, у прохальній частині якої просив Національний Банк України провести перевірку щодо невиконання банком зобов`язань по поверненню цінностей за договорами, вжити заходів по поверненню цінностей, вжити заходів щодо притягнення винних у неповерненні цінностей посадових осіб банку, повідомити позивача про результати розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги позивача - відповідачем була підготовлена та надіслана на зазначену позивачем адресу відповідь від 14.12.2015 за №20-06008/99031. У вказаному документі Національний Банк України роз`яснив позивачу про те, що згідно з частиною третьою статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому порядку.

25.11.2015 позивач звернувся зі скаргою до Директора - розпорядника Виконавчої дирекції Фонду на бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ЮСБ Банк».

21.12.2015 листом за вих. №991 уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію було надано відповідь на заяви позивача, отримані банком 17 і 24 листопада 2015 року, та телеграму від 04.12.2015. Зазначено, що на даний час цінності (мішок з цінностями) про які зазначає позивач, що були переданні за договорами про відповідальне зберігання цінностей у банку, у касах ПАТ «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК» відсутні. Також позивача повідомлено, що він можливо став жертвою шахраїв та у зв`язку з цим порадили позивачеві звернутися із відповідною заявою до правоохоронних органів.

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів позивача, звернувся до суду із цим позовом.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача завершена з моменту введення тимчасової адміністрації, що відповідає ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а тому про порушення свого права позивач повинен був дізнатися з дня опублікування постанови Правління Національного Банку України від 02.10.2015 №665/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК» до категорії неплатоспроможних» - 05.10.2015.

Верховним Судом неодноразово розглядались справи у аналогічних правовідносинах, з аналогічним предметом спору, та висловлено правову позицію. Зокрема, у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/2158/17, від 31.05.2018 у справі № 826/15789/16, від 03.05.2018 у справі № 826/26727/15, від 03.05.2018 у справі № 826/8153/16, від 25.04.2018 у справі № 826/3994/16, від 21.02.2018 у справі № 826/6940/16.

Відповідно до частин першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до положень ст. 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

Проте, як встановлено у ч. 3 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.

Отже, з дня після запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "ЮСБ" - 03.10.2015, Національний банк України не здійснює банківський нагляд за зазначеним банком, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку, а тому бездіяльність відповідача, яка оскаржується позивачем, мала місце до запровадження тимчасової адміністрації.

Цю інформацію було розміщено 05.10.2015 на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та вона перебувала у загальному доступі для ознайомлення.

Таким чином, ймовірна бездіяльність відповідача могла тривати до моменту запровадження тимчасової адміністрації і після опублікування інформації про це позивач мав реальну можливість дізнатися про те, що Національний банк України не здійснює будь-яких дій з банківського нагляду за діяльністю ПАТ «Юніон Стандарт Банк», а тому оскаржити його бездіяльність вчасно.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постановах від 24.11.2020 у справі № 809/38/16, від 26.10.2020 у справі № 817/3416/15 від 21.08.2019 у справі № 802/205/16-а.

Враховуючи, що інформація про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ЮСБ" буда відкритою і доступною з 05.10.2015, перебіг строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів розпочався саме з цієї дати.

Водночас, позивач з позовом звернувся 05.05.2016, внаслідок чого пропустив шестимісячний строк звернення до суду та не навів поважних причин пропуску такого строку.

Направлене позивачем 25.11.2015 звернення до Національного банку України та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ЮСБ Банк» та отримані відповідно 14.12.2015 та 21.12.2015 відповіді останніх, жодним чином не пов`язані з предметом розгляду справи щодо бездіяльності Національного банку України, а посилання на те, що позивач дізнався про порушення своїх прав саме з цього листа і саме дату отримання такого листа необхідно вважати початком відліку строку позовної давності, є безпідставним.

Вказаний висновок застосовано Верховним Судом при розгляді справ за тотожними правовідносинами в постановах від 21.08.2019 у справі № 802/205/16, від 3107.2019 у справі № 826/724/16, від 31.05.2018 у справі № 826/15798/16.

Суд відзначає, що початок перебігу строку звернення до суду закон пов`язує саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Водночас позивачем не доведено та судами не встановлено, як існування дійсних непереборних обставин, які перешкоджали звернутись до суду за захистом своїх прав, так і вжиття позивачем активних дій для з`ясування обставин через існування яких позивач вважає порушеними свої права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України" зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі "розумного строку".

Таким чином, позивачем не наведено обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій скасуванню не підлягають.

Відповідно до статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 34 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд залишає в силі судові рішення, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст.ст. 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Суботи Михайла Івановича залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук