Історія справи

Постанова КАС ВП від 28.01.2026 року у справі №640/30632/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року

м. Київ

справа № 640/30632/21

адміністративне провадження № К/990/49400/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий суддя - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Малого підприємства «Сніжинка» на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 (суддя Тихонов І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025 (судді Ганечко О.М., Кузьменко В.В., Василенко Я.М.)

у справі № 640/30632/21 за позовом Малого підприємства «Сніжинка» до Міністерства юстиції України, третя особа: Яворівська міська рада Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В жовтні 2021 року Мале підприємство «Сніжинка» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 01.10.2021 № 3491/5.

Обґрунтовуючи позов, позивач покликався на те, що наказ Міністерства юстиції України від 01.10.2021 № 3491/5 «Про задоволення скарги» винесений з грубим порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постанови КМУ №1128 від 25.12.2015 Про затвердження Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, в зв`язку з чим підлягає скасуванню.

РІШЕННЯ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.05.2025, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до суду цивільної юрисдикції.

Закриваючи провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто, права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір про скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача. Участь Міністерства юстиції України, в якості відповідача у спорі, не змінює його цивільно-правового характеру, навіть у разі посилання на порушення процедури розгляду скарги, адже наслідки скасування такого наказу, полягатимуть у поновленні реєстраційних дій.

Також при вирішенні питання закриття провадження у справі суди попередніх інстанцій покликались на висновки Великої Палати Верховного Суду.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З ухваленими рішеннями судів попередній інстанцій не погодився позивач.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема, покликається на те, що суди дійшли помилкового висновку, що наявність права звернення до суду за захистом порушеного права позивач обґрунтував правомірністю набуття речових прав на нерухоме майно.

Також покликається на те, що позов заявлено з підстав порушення відповідачем процедури розгляду скарги на рішення державного реєстратора, що із врахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.06.2024 у справі № 420/8202/23, свідчить про публічно-правову природу цього спору.

Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати з передачею справи для продовження розгляду по суті.

Відповідач у відзиві просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Ухвалу про відкриття касаційного провадження разом з копією скарги та доданими до неї додатками доставленого до електронного кабінету третьої особи Яворівської міської ради Львівської області 17.12.2025 о 19:20, однак остання не скористалась правом подати відзив на касаційну скаргу.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18), неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному:

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень".

Крім того, у постанові від 29.05.2019 у справі №826/9341/17 Великою Палатою Верховного Суду була сформована правова позиція щодо непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником щодо оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не мала підстав не враховувати зазначені висновки під час вирішення цієї справи.

У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Мін`юсту від 01.10.2021 №3491/15 «Про задоволення скарги», яким за результатами розгляду скарги ТзОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» Мін`юст скасував рішення від 30.07.2021 №59561803, №59562156 та від 19.07.2021 №59346717, №59347076 щодо державної реєстрації права власності МП «Сніжинка» на об`єкти нерухомого майна.

Таким чином, оскаржуваний у цій справі наказ було винесено відповідачем за заявою третьої особи і відповідно позивач не був її заявником.

Такі фактичні обставини вказують на те, що у цій справі відповідач як суб`єкт владних правовідносин щодо позивача владні управлінські функції не здійснював і рішень не приймав.

Наявність права звернення до суду за захистом порушеного права позивач в першу чергу обґрунтував тим, що станом на дату прийняття оскаржуваного наказу, власником об`єкту нерухомого майна - єдиного майнового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 371, у складі: споруди склад металів літ. «Г-1», приміщення вагової (вагон-домік) літ. «Д-1», приміщення складу (металевий склад) літ. «Ж-1», бетонна площадка І площею 3982,7 кв.м. з козловими кранами (розмірами 100*25), залізнична колія III довжиною 186,1 кв.м, вага автомобільна (ВПТА-60) IV, щодо яких вчинено реєстраційні дії, був саме він.

Такі фактичні обставини справи вказують на те, що у цій справі безпосередньо між позивачем та відповідачем правовідносини, які були б засновані на владно-управлінському підпорядкуванні, не виникли, а право звернення до суду та порушення своїх прав позивач пов?язує в першу чергу з порушенням його майнових прав і не пов`язує із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін у справі та сформовану практику Великої Палати Верховного Суду, суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що підставами оскарження наказу відповідача було виключно порушення процедури розгляду скарги на рішення державного реєстратора є безпідставними, оскільки не спростовують висновки судів попередніх інстанцій обставин, з якими позивач пов`язував саме право звернення до суду.

Покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.2024 у справі № 420/8202/23, також є безпідставними, оскільки такі зроблені за інших правовідносин ніж ті, які є спірними у справі, яка розглядається.

Так, у справі № 420/8202/23 предметом оскарження був наказ Мін`юсту, який винесено за наслідками розгляду скарги, заявником якої був безпосередньо позивач.

Натомість, у справі, яка розглядається, позивач не був заявником скарги до Мін`юсту.

Крім того, у постанові від 12.06.2024 у справі № 420/8202/23 Верховним Судом питання юрисдикції не вирішувалось, оскільки скаржники в судах першої та апеляційної інстанцій не заявляли про порушення правил предметної юрисдикції.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами частини першої статті 171 КАС України питання належності справи до юрисдикції адміністративних судів вирішуються на стадії відкриття провадження у справі.

Положення Закону України «Про адміністративну процедуру» (набрання чинності 15.12.2023) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру» (набрання чинності 15.11.2024) застосуванню не підлягають, оскільки як станом на час виникнення спірних у цій справі правовідностин (жовтень 2021 року), так і станом на час відкриття провадження у справі (листопад 2021 року) ці закони не набули чинності.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Малого підприємства «Сніжинка» залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі №640/30632/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук