Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.11.2018 року у справі №826/23712/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2018 року

Київ

справа №826/23712/15

адміністративне провадження №К/9901/30982/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року (Судді: Бабенко К.А., Беспалов О.О., Файдюк В.В.)

у справі № 826/23712/15

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС), в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог від 02.11.2015 року, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 року №0004071701 (арк. справи 4-6).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено з підстав, що проценти за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, як і анульована сума тіла кредиту є доходом платника податків у розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, і позивач в даному випадку мав включити до податкової декларації за 2014 рік анульовану (списану) суму в розмірі 188 198, 48 грн (арк. справи 50-60).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, за наслідками розгляду якої постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволений частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 року №0004071701, з тих підстав, що відповідно до пп. 165.1.55 п. 165.1. ст. 165. Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума процентів прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. В задоволенні вимоги про визнання неправомірним та скасування рішення про результати розгляду скарги від 09.09.2015 року № 2653/0/26-15-10-08-16 відмовлено (арк. справи 84-85).

В касаційній скарзі відповідач просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на те, що проценти за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, як і анульована сума тіла кредиту є доходом платника податків у розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, і позивач в даному випадку мав включити до податкової декларації за 2014 рік анульовану (списану) суму в розмірі 188 198, 48 грн (арк. справи 98-101).

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу в акті перевірки про порушення позивачем підпункту «д» 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК, занижено податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 31 750,14 грн. у зв'язку із нарахуванням ПАТ «Укрсоцбанком» доходу який повинен бути відображений ОСОБА_2 в декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік та задекларований як додаткове благо у вигляді прощення боргу від ПАТ «Укрсоцбанк» в розмірі 188 198,48 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 року №0004071701 про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 39 857,67 грн, в т.ч за основним платежем 31 750,14 грн, та 8 107,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 12).

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів.

Проте суд апеляційної інстанції, дійшовши вказаного висновку та скасовуючи у повному розмірі податкове повідомлення-рішення не дослідив правомірність визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, обрахованих від суми отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2014 рік, який включає в себе як тіло кредиту так і прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом. Судом не виконано належним чином покладеного обов'язку щодо з'ясування всіх обставин у справі, та, як наслідок, не встановлено дійсного обсягу податкових зобов'язань, обов'язок щодо декларування та сплати яких виник у позивача після отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) основної суми боргу за кредитним договором.

При цьому суд першої інстанції також вказані обставини не дослідив.

Крім цього, суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги «про визнання неправомірним та скасування рішення про результати розгляду скарги від 09.09.2015 року № 2653/0/26-15-10-08-16», оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляв цю вимогу при зверненні з позовом, проте, з врахуванням уточнених позовних вимог від 02.11.2015 року просив суд тільки визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 року №0004071701.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суд першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві по справі № 826/23712/15 - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2017 року по справі № 826/23712/15 - скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко