Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 814/853/17

адміністративне провадження № К/9901/20448/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. (головуючий суддя - Гордієнко Т.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017р. (головуючий суддя - Ступакова І.Г., судді - Бітова А.І., Лук'янчук О.В.) у справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрім - 2000» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із позовом, в якому просило стягнути з відповідача на його користь 39158,54 грн адміністративно-господарських санкцій та 156,60 грн пені за порушення строків їх сплати.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що у поданому у 2016 році звіті за формою № 3-ПН відповідачем зазначено про наявність на підприємстві трьох вакантних посад, проте у параграфі ІІ (характеристики вакансій та вимоги до претендентів) не зазначено про потребу заміщення цих вакансій саме інвалідам, а не іншими громадянами, які мають гарантії у сприянні працевлаштування.

Позивач вважає, що відповідачем не виконано положення Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. №316, у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. про вакантні робочі місця для інвалідів центр зайнятості не проінформовано, всіх незалежних від підприємства заходів для недопущення порушення нормативу відповідач не вжив, у зв'язку з чим до нього необхідно застосувати відповідні адміністративно-господарські санкції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017р., в задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що у 2016 році на підприємстві працювало три штатних працівника, яким відповідно до закону встановлено інвалідність, що свідчить про виконання товариством нормативу щодо кількості працевлаштування інвалідів у 2016 році у кількості, визначеній чинним законодавством. При цьому надавав центру зайнятості оновлену інформацію про відкриття нових вакантних посад у квітні 2016 року та у корінці направлення вказував про необхідність направлення кандидатур на вказані вакантні місця.

Крім того, посилається на те, що у поданому ним звіті форми № 3-ПН в розділі ІІ зазначено, зокрема, про працевлаштування у тому числі інвалідів.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Згідно частини 1 статті 20 цього Закону підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадянських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. № 5067-VI, чинного на час виникнення спірних правовідносин, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013р. затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Згідно пункту 1.3 цього Порядку роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Пунктом 2.1 цього Порядку передбачено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрім - 2000» відноситься до суб'єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно до поданого відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників становить 82 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 осіб, а кількість таких осіб, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 3 особи.

22.01.2016р. відповідачем надано до Заводського районного центру зайнятості звіт форми № 3-ПН про наявність трьох вакансій інженера-проектувальника із зазначенням про сприяння працевлаштування.

Судами також встановлено, що протягом всього 2016 року на підприємстві працював один інвалід - ОСОБА_2, та ще два інваліда ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працювали у відповідача до 20.04.2016р. та до 04.04.2016р. відповідно.

Так, згідно Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ за І - IV квартали 2016 року інвалід ОСОБА_2 працював на підприємстві ТОВ «Електрім - 2000» протягом всього 2016 року, інваліди ОСОБА_3 та ОСОБА_5 працювали протягом всього І кварталу та до квітня 2016 року.

У зв'язку із звільненням у квітні 2016 року двох інвалідів та відповідно відкриття вакансій, відповідачем 26.04.2016р. подано до Заводського районного центру зайнятості звіт форми № 3-ПН про наявність трьох вакансій менеджера (управителя) із збуту, із зазначенням можливості працевлаштування на ці посади інвалідів.

Згідно листа від 03.04.2017р. Заводського районного центру зайнятості до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ТОВ «Електрім - 2000» активно співпрацює з центром зайнятості, відвідує інформаційні заходи. Зокрема, протягом 2016 року роботодавець прийняв участь у двох заходах центру зайнятості 26.08.2016р. та 01.12.2016р., які були присвячені проблемам працевлаштування інвалідів.

Також судами встановлено, що за 2016 рік інваліди, які б відповідали вимогам роботодавця на обліку у Заводському центрі зайнятості не перебували. Посада інженера-проектувальника була запропонована безробітному ОСОБА_6 (за спеціальністю «технік-електромеханік гірничий»), але йому було відмовлено у працевлаштуванні як такому, що не відповідає кваліфікаційним вимогам роботодавця.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із прийняттям нового Закону України «Про зайнятість населення» відмінено норму щодо обов'язкової щомісячної подачі звітів форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком займатися пошуком інвалідів для їх працевлаштування, в свою чергу відповідач вжив передбачені законом заходи, спрямовані на створення робочих місць для інвалідів та недопущення порушення норм у сфері господарювання.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що відповідач вжив залежні від нього передбачені законом заходи для виконання встановленого законом нормативу по працевлаштуванню інвалідів, невиконання такого нормативу відбулось за відсутності у цьому вини відповідача, підстави для застосування щодо відповідача адміністративно-господарських санкцій відсутні, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, Законом України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012р. № 5067-VI та Порядком подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 31.05.2013р. №316 не передбачено обов'язку роботодавця саме щомісячного інформування про наявність вакансій для осіб з інвалідністю.

Висновки щодо застосування норм права у цій справі відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 26.06.2018р. №806/1368/17.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук