Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 428/6029/17

адміністративне провадження № К/9901/15736/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.07.2017р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправними та дискримінаційними дії відповідача щодо припинення виплату йому пенсії, зобов'язати відповідача поновити йому виплату пенсії та стягнути виниклу заборгованість.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є пенсіонером, отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, як внутрішньо переміщена особа. З квітня 2017 року йому припинено виплату пенсії. Вважає, що припиняючи виплату пенсії відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України.

Вважає, що відповідачем порушено його конституційне право на пенсію, допущено протиправну дискримінацію за ознакою місця проживання та належності до категорії внутрішньо переміщених осіб.

Крім того, посилається на те, що ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ні Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ні будь-яким іншим законом не встановлено обмеження права на отримання пенсії особам, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.07.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача в частині призупинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2017р.

Зобов'язано відповідача поновити позивачу нарахування і виплату пенсії за віком з 01.04.2017р.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь держави суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017р. змінено постанову суду першої інстанції шляхом виключення з її резолютивної частини четвертого абзацу.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що припиняючи позивачу виплату пенсії управління Пенсійного фонду діяло відповідно до положень Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 та на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 27.03.2017р., в якому повідомлено про відсутність за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб та про призупинення з 01.04.2017р. виплати пенсій вказаним особам, в тому числі позивача.

Крім того, посилається на те, що 25.04.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, за результатами розгляду якої управлінням Пенсійного фонду прийнято рішення від 10.06.2017р. №843453 про поновлення виплати позивачу пенсії з 01.04.2017р. При цьому позивачу у червні 2017 року перераховано виниклу заборгованість за період з 01.04.2017р. по 30.06.2017р. у розмірі 11369,16 грн.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 07.11.2014р. прийнято постанову № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 цього Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страху

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Під час розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, як внутрішньо переміщена особа, та отримує пенсію за віком.

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 17.05.2016р. №919054895 позивач перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме - з міста Луганськ до м. міста Сєвєродонецьк Луганської області.

З 01.04.2017р. нарахування і виплату позивачу пенсії припинено.

Судами встановлено, що припиненню виплати пенсії, як внутрішньо переміщеній особі, слугувало відсутність позивача за місцем фактичного проживання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття органом Пенсійного фонду відповідного рішення і виключно з підстав, передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суди виходили з того, що відповідачем рішення про припинення позивачу виплати пенсії з квітня 2017 року взагалі не приймалось, а тому у позивача були відсутні правові підстави для звернення до управління Пенсійного фонду із заявою про поновлення такої виплати.

При цьому суди дійшли висновку про те, що припинення виплати пенсії на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення не входить до переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, в тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину Конституцією України.

Крім того, суди виходили з того, що постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016р. №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Суди дійшли висновку про те, що наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні її пенсії та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення. При цьому в діях відповідача вбачаються ознаки дискримінації по відношенню до позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.

Також суди виходили з того, що у 2016 - 2017 роках Державним бюджетом України передбачено асигнування на відповідні соціальні виплати в межах всієї території України, в тому числі Донецької і Луганської області.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки припинення відповідачем виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності передбачених законом для цього підстав, рішення про припинення виплати пенсії та про скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи не приймалось, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії.

Посилання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що у червні 2017 року здійснено перерахунок належної позивачу пенсії з квітня 2017 року висновки судів не спростовує, оскільки позивач звернувся до суду з вимогами відновити виплату належної йому пенсії, однак відповідач доказів виплати пенсії за спірний період суду не надав, а тому сам по собі перерахунок пенсії не може свідчити про відновлення прав позивача.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення, а постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.07.2017р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук