Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2018 року у справі №826/4806/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 826/4806/17

адміністративне провадження № К/9901/32179/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/4806/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Григоровича П. О., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Коротких А. Ю., суддів: Ганечко О. М., Літвіної Н. М.,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім" звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження від
16.03.2017 №560.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідачем протиправно винесено розпорядження, оскільки порушень норм чинного законодавства позивачем допущено не було.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди встановили, що між ПАТ "Київський страховий дім" та ОСОБА_1 укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.09.2015 №АЕ/5689410 строком дії з
15.09.2015 по 14.09.2016, забезпеченим транспортним засобом є ВАЗ, державний номер НОМЕР_1.

За участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 та перебував під керуванням ОСОБА_4,09.05.2016 трапилася дорожньо-транспортна пригода, що має ознаки страхового випадку.

До ПАТ "Київський страховий дім" 10.05.2016 звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з повідомленнями про подію, що може бути визнана страховою.

Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від
16.09.2016 водія транспортного засобу ОСОБА_2 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді.

ОСОБА_3 28.09.2016 звернулася до ПАТ "Київський страховий дім" із заявою про виплату страхового відшкодування.

ПАТ "Київський страховий дім" листом від 20.12.2016 №2167 відмовило ОСОБА_3 у відшкодуванні шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, оскільки пунктом 8 Полісу передбачено, що до керування транспортним засобом не допускаються особи з водійським стажем менше 3-х років, а тому цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, стаж якого менше трьох років, не застрахована.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на підставі скарги ОСОБА_3 проведено перевірку за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.09.2015 №АЕ/5689410.

За результатами перевірки складено акт про правопорушення законодавства у сфері фінансових послуг, вчинені ПАТ "Київський страховий дім" від 27.02.2017 №178/13-15/15, в якому зафіксовано порушення абзаців 1-3 пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961 (далі - Закон № 1961) щодо невиконання страховиком обов'язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 16.03.2017 №560 "Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" Товариство зобов'язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 06.04.2017.

Не погоджуючись з прийнятим розпорядженням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суди, відмовляючи в задоволенні позову, мотивували свої рішення тим, що виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Проте, у даному випадку таких не встановлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у поданих запереченнях просить відмовити у задоволенні скарги.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу, як зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками в розумінні статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Пунктом 1.8 статті 1 та пунктом 17.2 статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховим полісом є єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до положень Інструкції про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, затвердженої протоколом Президії МТСБУ від 01.09.2011 №279/2011, вимоги до заповнення бланків полісів, зокрема, в розділі "8. Особливі умови використання забезпеченого ТЗ" бланку полісу зазначаються істотні умови, які впливають на оцінку ризику та, відповідно, розмір страхової премії при укладанні договору ОСЦПВВНТЗ. До таких умов відносяться: перелік місяців, протягом яких використовується транспортний засіб (для річних договорів), використання транспортного засобу у якості таксі/маршрутного таксі, підлягання транспортного засобу обов'язковому технічному контролю (ОТК) (якщо "так", то вказується дата наступного ОТК), допущення до керування транспортним засобом осіб з водійським стажем менше 3-х років та/або водійський стаж страхувальника є меншим 3-х років.

Пунктом 17.6 статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Згідно з підпунктом 2.1.2 пункту 2.1. розділу II Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що затверджене Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 27.10.2011 №673 (далі - Положення №673), при укладанні внутрішнього договору страхування страховик зобов'язаний застосовувати коригуючі коефіцієнти відповідно до схеми застосування коригуючих коефіцієнтів при укладанні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, наведеної в додатку до цього Положення.

У відповідності до пункту IV Додатку до Положення №673 застосування коригуючих коефіцієнтів при укладанні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів залежить від водійського стажу осіб, допущених до керування забезпеченим транспортним засобом.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні від 09.07.2010 №566 "Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено відповідні коригуючі коефіцієнти та їх розміри. Розмір коригуючого коефіцієнта за типом водійського стажу осіб, допущених до керування забезпеченим транспортним засобом - незалежно від водійського стажу (для страхувальників - фізичних осіб, у тому числі якщо водійський стаж страхувальника - фізичної особи менше 3 років) становить 1,27-1,76, а розмір коригуючого коефіцієнта при водійському стажі 3 роки та більше (для страхувальників - фізичних осіб) - 1-1,76.

Статтею 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та чинного законодавства України. Внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.

Згідно з пунктом 32.1 статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону (пункт 32.1).

Статтею 38-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених Статтею 38-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Відмовляючи у здійсненні страхової виплати у повному обсязі, позивач послався на пункт 32.1 статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до якої страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Проте, відповідно до пункту 32.1 статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" умовою звільнення страховика від здійснення страхової виплати визначає відсутність цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди забезпеченим транспортним засобом.

Разом з тим, як встановлено судом, постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16.09.2016 водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що було відомо позивачу.

Тобто, настання цивільної відповідальності володільця забезпеченого транспортного засобу підтверджується обставинами, що встановлені постановою суду про притягнення до відповідальності особи, яка цим засобом керувала.

Статтею 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено виключний перелік випадків, за наявності яких спричинена шкода страховиком не відшкодовується.

Відмова у здійсненні страхового відшкодування, згідно вимог Статтею 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", можлива за наявності виключних підстав, таких як:

37.1.1. навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я.

Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

37.1.2. вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої Статтею 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів");

37.1.3. невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених Статтею 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

37.1.4. неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, стаття 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком визначає дорожньо-транспортну пригоду, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (стаття 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (стаття 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Отже, особами, відповідальність яких застрахована за договором є: страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом і таке володіння забезпеченим транспортним засобом є правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

У справі, що переглядається, не встановлено неправомірність володіння забезпеченим транспортним засобом водієм під час дорожньо-транспортної пригоди.

За встановлених обставин, суди дійшли правильного висновку, що розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 16.03.2017 №560 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року у справі №826/4806/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду