Історія справи

Постанова КАС ВП від 27.02.2018 року у справі №822/6118/15
Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №822/6118/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №822/6118/15

адміністративне провадження № К/9901/9910/18, К/9901/9913/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 822/6118/15

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача - Хмельницький обласний військовий комісаріат, про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Міністерства оборони України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду, прийняту 17 грудня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого судді Козачок І.С., суддів Блонського В.К., Шевчука О.П. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду, прийняту 03 лютого 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді Білоуса О.В., суддів Совгири Д.І., Курка О.П.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 заявив позовні вимоги про:

- визнання протиправною відмови у виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи;

- зобов'язання Міністерство оборони України (далі - МО) нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи у розмірі 200 прожиткових мінімумів, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік».

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову на звернення ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», викладену у листі фінансово-економічного управління командування сухопутних військ Збройних сил України МО від 30 жовтня 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Як встановлено, у період з 23 серпня 1983 року по 03 вересня 1985 року позивач ОСОБА_1 проходив службу в складі військової частини п/п 51884 в званні сержанта та виконував інтернаціональний обов'язок в демократичній республіці Афганістан.

15 вересня 2006 року позивачу було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з травмою, пов'язаною із виконанням інтернаціонального обов'язку, що підтверджується висновком МСЕК, та про що 10 вересня 2007 року йому видана довідка серії МСЕ №107568.

В подальшому, 22 вересня 2014 року, позивачу було встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням, що пов'язане із виконанням інтернаціонального обов'язку, про що свідчить довідка МСЕК серії АВ №0324894.

07 жовтня 2015 року позивач звернувся до МО з заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи у розмірі 200 прожиткових мінімумів.

30 жовтня 2015 року фінансово-економічне управління командування сухопутних військ ЗСУ МВС України повідомило про те, що відповідно до пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 975 (далі - Порядок № 975), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобовязаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Також зазначається, що ОСОБА_1 вперше було встановлено третю групу інвалідності у 2006 році, а тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи - немає.

Суди у цій справі зазначили, що оскільки позивач не звертався безпосередньо до Хмельницького обласного військового комісаріату з документами, необхідними для призначення і виплати йому одноразової допомоги, тому відповідач не мав правових підстав задовольнити його клопотання.

Разом з тим, вказана обставина не була відображена у відповіді на звернення позивача, натомість була надана відповідь, яка є необґрунтованою та не відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення, яким позов задовольнити.

У касаційній скарзі відповідач заявив вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування своїх вимог заявники посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги позивача та залишення без задоволення скарги відповідача.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.

Позивач не отримував одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності у 2006 році, а другу групу інвалідності позивач отримав 22 вересня 2014 року.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку щодо протиправності відмови, оскарженої позивачем та викладеної у листі фінансово-економічного управління командування сухопутних військ Збройних сил України МО від 30 жовтня 2015 року, оскільки позивач має право на вказану виплату.

Разом з тим, суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивач не дотримав процедуру звернення за призначенням допомоги.

Такий висновок суди зробили, оскільки вважали, що Порядок № 975 не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Оскільки обставини, які стали підставою для встановлення позивачу інвалідності, мали місце до набрання чинності цією постановою, застосовувати необхідно Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок № 499).

Суд не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту другого Постанови № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності -дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.

Другу групу інвалідності позивачу було встановлено 22 вересня 2014 року.

На день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, 22 вересня 2014 року, діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Згідно з пунктом 12 Порядок № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Проте, МО не приймало передбаченого Порядком № 975 рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про необхідність захисту права позивача шляхом зобов'язання МО вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Судові рішення належить частково скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду, прийняту 17 грудня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду, прийняту 03 лютого 2016 року у справі № 822/6118/15 скасувати у частині відмови у позові та ухвалити нове рішення у зазначеній частині про часткове задоволення позову.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду, прийняту 17 грудня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду, прийняту 03 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду