Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.02.2018 року у справі №816/1168/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 лютого 2018 року

справа №816/1168/17

адміністративне провадження №К/9901/3752/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року у складі судді Супруна Є.Б. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів Перцової Т.С., Дюкарєвої С.В., Жигилія С.П.

У С Т А Н О В И В :

19 липня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2016 року № 286-13/1664 про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її транспортний засіб не є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки його вартість нижча за 750 мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на 01 січня 2016 року, а податковий орган з метою визначення податкового зобов'язання за 2016 рік протиправно скористався методикою, що діяла до 01 січня 2016 року, застосувавши для проведення розрахунків показник об'єму двигуна транспортного засобу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (Комсомольське відділення) від 27 липня 2016 року № 286-13/1664.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з метою визначення податкового зобов'язання позивача з транспортного податку за 2016 рік, контролюючим органом протиправно застосовано методику, яка діяла до 01 січня 2016 року, та яка для визначення об'єкту оподаткування враховувала строк використання транспортного засобу та об'єм двигуна останнього.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на положення пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України, вказує, що об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. При цьому, відповідач зазначає, що у 2016 році не встановлювався новий податок та не змінювалась його ставка, а лише змінювались вимоги до об'єкта оподаткування.

Від позивача до Верховного Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає, що рішенням Комсомольської міської ради Полтавської області від 27.01.2015 установлено, що податок на майно на території ради (в частині транспортного податку) справляється в розмірах та в порядку, встановленими Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який в свою чергу визначав всі елементи транспортного податку, зокрема об'єкт оподаткування (пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України). Норму статті 267 Податкового кодексу України змінено Законом України від 24.12.2015 №909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 року, отже зазначена норма з 1 січня 2016 року діє у новій редакції. Крім того, позивач зазначив, що об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно), при цьому середньоринкова вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Позивач вказує, що вартість його автомобіля за даними отриманими з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку не перевищує 700 000 грн., що є менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1033500,00 грн.)

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім оргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що ОСОБА_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_1, є власником транспортного засобу марки Nissan моделі Murano, тип - загальний легковий універсал - В, об'єм двигуна - 3498 см3, номерний знак НОМЕР_2, 2013 року випуску, дата первинної реєстрації - 30 грудня 2014 р. (а.с. 7).

27 липня 2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №286-13/1664, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб 18011000" за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн. (а.с. 6).

При визначенні податкового зобов'язання відповідач виходив з об'єкту оподаткування, встановленого пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла до 01.01.2016 року, а саме, за якою об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що відповідачем не надано доказів визначення податковим органом середньоринкової вартості автомобіля позивача за методикою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

01 січня 2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Рішенням Комсомольської міської ради від 27.01.2015 року «Про встановлення окремих видів податків» встановлено у 2015 році на території м. Комсомольська транспортний податок, який справляється у розмірах та в порядку, встановлених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VІІІ.

У 2016 році зміни до цього рішення міською радою не вносились.

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Водночас, 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 року № 909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відтак, з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1 378 грн. (ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1 033 500 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Методика визначення вартості автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, відповідно до положень якої середньоринкова вартість транспортного засобу обчислюється виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, відповідач не визначав середньоринкову вартість автомобіля позивача за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, а також не заперечував того, що розраховував податкове зобов'язання, виходячи з об'єкту оподаткування, встановленого пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 71-VІІІ, яка діяла до 01.01.2016), а отже не довів, що автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, середньоринкова вартість якого становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 р. по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Даючи оцінку спірним відносинам у цій частині, необхідно виходити з позиції Конституційного Суду України наведеній у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально - правового принципу норми права у часі. Позиція Конституційного Суду України за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на принцип дії законів у часі, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що при розрахунку податкового зобов'язання є неприпустимим застосування для визначення об'єкта оподаткування у 2016 році методики, яка була чинною у 2015 році та втратила чинність з 01.01.2016 року, за наявності діючої методики визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.

Відтак, дії відповідача щодо застосування при визначенні позивачеві грошового зобов'язання з транспортного податку норм, які були чинними у 2015 році, є неправомірними, а податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2016 року № 286-13/1664 - протиправним.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі № 816/1168/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

С.С.Пасічник