Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №808/2864/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №808/2864/16

адміністративне провадження №К/9901/16913/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2017 (суддя - Прудивус О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.) у справі №808/2864/16 за позовом приватного акціонерного товариства «Берті» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови, -

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Берті» (далі - ПрАТ «Берті») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.08.2016 № 112040000/2016/00018.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Запорізька митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Запорізька митниця ДФС посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 45 Митного кодексу України, Правил визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009, статей 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, заявник касаційної скарги зазначає, що судами не враховано той факт, що наданий позивачем сертифікат про походження товару форми СТ-1 містить недостатньо повний опис придбаного позивачем товару, який би дозволив провести однозначну ідентифікацію товару заявленого для цілей оформлення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між відкритим акціонерним товариством «Гродно Азот» (Республіка Білорусь, далі Продавець) та ПрАТ «Берті» (далі Покупець) було укладено контракт від 17.03.2016 № 804-16/336 на поставку тканини трьох видів, а саме: 1) тканини поліамідної технічної просоченої марки ТК-100П, тип кромки оплавлена ТУ ВУ 500036524.140-2012 (ширина 98 см); 2) тканини поліамідної технічної просоченої марки ТК-100П, тип кромки оплавлена ТУ ВУ 500036524.140-2012 (ширина 110 см); 3) тканини технічної просоченої марки ЕР-200/2.

Згідно з п. 1.1 зазначеного контракту Продавець продає, а позивач придбає на умовах поставки FCA м. Гродно, Республіка Білорусь товар, найменування, кількість та асортимент якого вказані у Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною контракту.

28.07.2016 ВАТ «Гродно Азот» на виконання умов Контракту від 17.03.2016 № 804-16/336 поставило позивачу товар у попередньо узгоджених кількості та асортименті.

03.08.2016 для проведення митного оформлення поставленого товару за Контрактом від 17.03.2016 № 804-16/336 позивачем Запорізькій митниці ДФС було подано ВМД форми МД-2 № 112040000/2016/002262.

Разом з декларацією позивачем також були подані та, відповідно, задекларовані наступні документи: контракт від 17.03.2016 № 804-16/336, специфікація, додаткова угода від 18.07.2016 № 2 до контракту від 17.03.2016 № 804-16/336, рахунок на попередню оплату від 21.06.2016 № 639, інвойс від 28.07.2016 № 1/567, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 27.07.2016 № 94, CMR від 29.07.2016, копія митної декларація відправлення № 16458/280716/0009266, сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 28.07.2016 № BYUA6401102677.

При цьому, оскільки між Україною та Республікою Білорусь діє режим вільної торгівлі, позивачем не було сплачено суму ввізного мита.

Однак, 03.08.2016 Запорізька митниця ДФС відмовила позивачу у прийнятті митної декларації форми МД-2 № 112040000/2016/002262, про що заповнено картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.08.2016 № 112040000/2016/00018.

Причиною такої відмови став недостатньо повний, на переконання відповідача, опис придбаного позивачем товару, який би дозволив провести однозначну його ідентифікацію товару стосовно заявленого для цілей митного оформлення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що митним органом в супереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно з частинами першою-третьою статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частинами першою-третьою статті 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до частини дев'ятої статті 36 Митного кодексу України особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

За приписами частин четвертої, п'ятої статті 280 Митного кодексу України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Порядок застосування тарифних пільг (тарифні преференції) регламентований статтею 281 Митного кодексу України.

Частиною першої статті 281 Митного України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

18.10.2011 країнами-учасницями Співдружності Незалежних Держав було підписано Договір про зону вільної торгівлі, ратифікований Законом України від 30.07.2012 № 5193-VI «Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі».

Відповідно до частини першої статті 2 Договору про зону вільної торгівлі, сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно із частиною сьомою статті 36 Митного кодексу України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках міжнародних угод про вільну торгівлю визначено положеннями Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 року.

У відповідності до положень Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав визначення країни походження товарів, «Країною походження товарів» є країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці.

Відповідно до пункту 6.1 зазначених Правил визначення країни походження товарів, для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1.

Відповідно до частини першої статті 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до частини третьої статті 43 Митного кодексу України, сертифікат про походження товару - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені пунктом 6.1 Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав та статті 43 Митного кодексу України, в тому числі й документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбаний на підставі контракту від 17.03.2016 № 804-16/336 товар (тканина поліамідна технічна просочена марки ТК-100П та тканина технічна просочена марки ЕР-200/2) був поставлений позивачу відкритим акціонерним товариством «Гродно Азот» саме з Республіки Білорусь, що підтверджується, зокрема сертифікатом про походження товару форми СТ-1 від 28.07.2016 № BYUA6401102677.

Вказаний сертифікат містить всі необхідні реквізити, передбачені Правилами визначення країни походження товарів. Графа 8 сертифікату походження товару форми СТ-1 була заповнена згідно технічної характеристики товару, яка є додатком до контракту. Назва товару у вантажно-митній декларації була викладена з урахуванням розширеної інформації про товар, зазначеної в технічній характеристиці.

Відповідачем, у свою чергу, вмотивованих та документальних доказів на підтвердження сумнівів в тому, що придбаний позивачем товар був поставлений йому не з Республіки Білорусь, а з іншої країни, не надано.

Також судами враховано, що відкрите акціонерне товариство «Гродно Азот» вже поставляло позивачу з Республіки Білорусь тотожній товар для виробництва основної продукції, щодо якого не сплачувалась сума ввізного мита на підставі Договору про зону вільної торгівлі, що підтверджується наявними у матеріалах справи вантажними митними деклараціями форми МД-2 № 807100000/2016/018325 та № 807100000/2016/015519, рахунками-фактурами від 27.04.2016 № 1/321 та від 19.05.2016 № 1/393, CMR. Жодних зауважень при митному оформленні поставленого позивачу товару у відповідача не виникало.

Крім того, пунктом 6.7 Правил визначення країни походження товарів визначено, що у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Отже, відповідач був наділений правом на звернення до компетентних органів Республіки Білорусь з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості (у разі наявності сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 від 28.07.2016 № BYUA6401102677 або відомостей, які в ньому містяться), однак, він ним не скористався.

За наведених обставин, суд погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для виникнення обґрунтованих сумнівів відносно ідентифікації придбаного позивачем товару (тканини поліамідної технічної марки ТК-100П та тканини технічної просоченої марки ЕР-200/2) стосовно заявленого для цілей митного оформлення, а відтак про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна