Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.09.2018 року у справі №812/1577/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа №812/1577/15

адміністративне провадження №К/9901/7025/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 (колегія суддів у складі: Казначеєва Е.Г., Васильєвої І.А., Жаботинської С.В.) у справі № 812/1577/15 за позовом ОСОБА_4 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далів - відповідач-1, Ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Луганській області), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-2, МВС України), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: визнати противоправним та скасувати Наказ МВС України від 10.10.2014 № 2075 о/с в частині, що стосується звільнення з органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів Перевальського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області; визнати противоправним та скасувати наказ ГУ МВС України у Луганській області від 17.10.2014 № 330 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів Перевальського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області; поновити його на службі в органах внутрішніх справ на посаді слідчого Слідчого відділу Перевальського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області; стягнути з ГУ МВС України у Луганській області на користь позивача середній заробіток за період липень, серпень, вересень та 17 днів жовтня 2014 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано противоправним та скасовано наказ МВС України від 10.10.2014 № 2075 о/с в частині, що стосується звільнення з органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Луганській області від 17.10.2014 № 330 о/с про його звільнення з органів внутрішніх справ; поновлено позивача на посаді слідчого Слідчого відділу Перевальського РВ ГУ МВС України у Луганській області. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин позивач працював в органах внутрішніх справ, мав звання старшого лейтенанта міліції та займав посаду на жовтень 2014 року дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Перевальського РВ ГУ МВС у Луганській області.

Наказом МВС України від 10.10.2014 № 1205 о/с за неналежне виконання функціональних обов'язків, порушення дисципліни, статті 65 Конституції України, частини третьої статті 3, частини першої статті 5, статті 10 Закону України «Про міліцію» та присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, керуючись статтями 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Перевальського РВ ГУМВС України у Луганській області, звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 10.10.2014 № 2075 о/с звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з поставленням на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції.

Наказом ГУ МВС України у Луганській області від 17.10.2014 № 330 о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та на виконання вимог наказів МВС України від 10.10.2014 № 2075 о/с, від 14.10.2014 № 2107 о/с, від 10.10.2014 № 1204, від 10.10.2014 № 1205 звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС (з поставленням на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції.

Позивачем суду надані копії рапортів: від 06.09.2014 до начальника ГУ МВС України в Луганській області, відповідно до якого він просив надати йому неоплачувану відпустку без збереження заробітної плати в період з 06.09.2014 терміном 15 діб; від 22.09.2014 до начальника ГУ МВС України в Луганській області, відповідно до якого просив вважати його неприбуття до місця тимчасової дислокації ГУ МВС України у Луганській області у м. Сєвєродонецьку через погрози на адресу його родичів з міркувань особистої безпеки останніх.

Судом першої інстанції при дослідженні в судовому засіданні книги реєстрації вхідної кореспонденції відповідача ГУ МВС України у Луганській області встановлено, що направлені позивачем рапорти не зареєстровано. При цьому позивач пояснив, що зазначені рапорти надсилав засобами поштового зв'язку з території, підконтрольної українській владі (м. Харків), але не рекомендованою кореспонденцією.

12.11.2014 позивач звернувся з рапортом до начальника Департаменту кадрового забезпечення МВС України, відповідно до якого вказав, що неодноразово звертався до МВС України щодо переводу для подальшого проходження служби до органів ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

В період 2012-2014 роки він неодноразово звертався до керівників структурних підрозділів всіх рівнів ГУМВС України в Луганській області та ХМУ ГУМВС України в Харківській області, проте бажаного результату не досягнув. Його батьки та його дружина мешкають у м. Харкові, а позивач через службу не має змоги спільно проживати, спілкуватись та вести спільне господарство зі своєю родиною.

27.11.2014 листом № 3/1/1-П-2083 начальник Департаменту кадрового забезпечення МВС України повідомив позивача, що його звернення направлено до ГУМВС України в Харківській області.

Комісією МВС України складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ МВСУ у Луганській області, який затверджено міністром внутрішніх справ України А.Б. Аваковим.

Відповідно до висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ МВС України у Луганській області встановлено, що 19.05.2014 після захоплення адміністративної будівлі ГУ МВС України у Луганській області незаконними озброєними формуваннями самопроголошеної «Луганської народної республіки» тимчасовим місцем дислокації ГУ МВС України у Луганській області було визначено м. Сватово Луганської області. До МВ-РВ та галузевих служб ГУ МВС України у Луганській області неодноразово спрямовувалися службові телеграми щодо необхідності прибуття особового складу до тимчасового місця дислокації ГУ МВС України у Луганській області - для реєстрації та подальшого проходження служби.

Відповідно до вищевказаного висновку встановлено, що опитана начальник кадрового забезпечення Перевальського РВ ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_6 пояснила, що деякі працівники районного відділу ГУ МВС України у Луганській області, у тому числі ОСОБА_4, не виходять на службу, керівництво підрозділу не повідомляють про своє місце знаходження. Відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування, визнано такими, що підтвердились.

За неналежне виконання функціональних обов'язків, порушення дисципліни, статті 65 Конституції України, частини третьої статті 3, частини першої статті 5, статті 10 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, керуючись статтями 1, 2, 5, 7, 8, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Перевальського РВ ГУМВС. Звільнити з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (пункт 178 висновку).

21.09.2015 позивач звернувся до начальника управління кадрового забезпечення ГУ МВС України у Луганській області із заявою щодо надання витягу з наказу про його звільнення, а також дублікату трудової книжки.

У відповідь на звернення Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України у Луганській області листом від 17.10.2015 року № 6/2-4716 повідомило позивача, що після отримання з Московського районного комісаріату м. Харків довідки на підтвердження періоду роботи у період з 10.04.2006 року по 12.04.2010 року, дублікат трудової книжки буде виданий.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 у справі № 812/1461/15, такою, що набрала законної сили, встановлено, що на офіційному веб-сайті МВС України було розміщено звернення колегії МВС України до особового складу органів та підрозділів Донеччини та Луганщини, згідно якої усіх працівників органів та підрозділів внутрішніх справ ГУМВС України у Луганській області було зобов'язано прибути до м. Сватово Луганської області для продовження служби.

Відповідно до наказу ГУМВС України у Луганській області від 31.07.2014 № 1363 ГУМВС України у Луганській області було передислоковано до м. Сєвєродонецька Луганської області.

Органам та підрозділам ГУ МВС України у Луганській області, які перебували на підконтрольній українській владі території, направлено службову телеграму ГУ МВС України (від 20.08.2014 № 6/2-17) щодо необхідності прибуття особового складу до м. Сєвєродонецька Луганської області для реєстрації та подальшого проходження служби. Одночасно була доведена інформація, що у випадку неприбуття таким працівникам буде припинено нарахування та виплату грошового утримання, а також розглянуто питання щодо звільнення з ОВС за невихід на службу під час проведення на території області антитерористичної операції.

27.09.2014 за № ВДЗ/2354 керівництвом ГУ МВС України направлена чергова службова телеграма з вимогою всім співробітникам, держслужбовцям, вільнонайманим працівникам ОВС Луганської області у період з 27 вересня до 03 жовтня прибути до Сєвєродонецького міського відділу за місцем тимчасової дислокації ГУМВС для реєстрації та подальшого проходження служби та роботи.

Одночасно була доведена інформація, що у випадку не прибуття буде розглянуто питання щодо звільнення з органів внутрішніх справ за невихід на службу та прогули під час проведення АТО.

Факт повідомлення позивача про необхідність прибуття для реєстрації та продовження служби за місцем тимчасової дислокації ГУ МВС України у Луганській області усіма доступними засобами зв'язку встановлений судом першої інстанції допитами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, дослідженням письмових доказів.

Також встановлено, що 04.11.2015 позивач звернувся до начальника ГУ МВС у Луганській області з заявою про ознайомлення з матеріалами службового розслідування, а також з наказом ГУ МВС у Луганській області від 17.10.2014 року № 330 о/с.

Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України у Луганській області листом від 05.11.2015 року № 6/2-4807 «Про надання інформації» направило позивачу витяг з наказу ГУ МВС України у Луганській області від 17.10.2014 року № 330 о/с щодо його звільнення та повідомило, що відповідно пункту 6.3.5 наказу МВС України від 13.03.2013 № 230 для ознайомлення з матеріалами службового розслідування про звільнення з ОВС України у разі потреби позивач може прибути до ГУ МВС України у Луганській області за адресою: вул. Партизанська, 16, м. Сєвєродонецьк.

Наказом ГУ МВС України у Луганській області від 07.04.2016 № 7 о/с «По особовому складу» внесено зміну до пункту наказу ГУ МВС України у Луганській області від 17.10.2014 № 330 о/с у частині посади позивача, а саме: вважати звільненим з посади слідчого Слідчого відділення Перевальського РВ ГУ МВС України у Луганській області.

Позивач, вважаючи зазначені накази про звільнення протиправними, не погоджуючись зі звільненням, звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують вчинення позивачем порушення, а відтак, висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованим. Крім того, суд першої інстанції вважає, що діями відповідачів права позивача не порушені, оскільки він, прибувши лише у вересні 2015 року до м. Сєвєродонецька, у разі наявності поважних причин своєї відсутності, мав змогу надати докази цього, крім того, надати усні і письмові пояснення, документи, що стосуються підстав розслідування, зробити заяви, ознайомитися з висновками службового розслідування і матеріалами, зібраними в результаті його проведення, тобто усунути наявні недоліки або оскаржити в установленому порядку прийняте за результатами службового розслідування рішення, чого ним зроблено не було.

Донецький апеляційний адміністративний суд скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що порушення процедури проведення службового розслідування у частині позбавлення позивача права надати пояснення щодо неможливості вчасно прибути до місця дислокації, вказує на те, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем дисципліни без поважних на то причин.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд в цілому погоджується із висновками суду першої інстанції, а рішення суду апеляційної інстанції вважає помилковим, виходячи з такого.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію», в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення).

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС, підпорядкованих йому органів і підрозділів, та Присяги.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Отже, наказ - це правовий акт, виданий з метою вирішення основних і оперативних завдань органів виконавчої влади його керівником, що діє на основі єдиноначальності, містить вимогу необхідності вчинення будь-якої дії або утримання від неї конкретним виконавцем (конкретними виконавцями).

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З матеріалів справи вбачається, що обставини, які встановлені службовим розслідуванням, доведені належними і допустимими доказами.

Так, позивач мав звання старшого лейтенанта міліції та станом на жовтень 2014 року займав посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Перевальського РВ ГУ МВС у Луганській області.

19.05.2014 після захоплення адміністративної будівлі ГУ МВС України у Луганській області незаконними озброєними формуваннями самопроголошеної «Луганської народної республіки» тимчасовим місцем дислокації ГУ МВС України у Луганській області було визначено м. Сватово Луганської області. 31.07.2014 року ГУ МВС було передислоковано до м. Сєвєродонецька Луганської області.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2014 на офіційному веб-сайті МВС України (mvs.gov.ua) було розміщено звернення Міністерства внутрішніх справ України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини та Луганщини, відповідно до якого всі працівники органів та підрозділів внутрішніх справ ГУ МВС України у Луганській області були зобов'язані прибути до м. Сватово Луганської області. Зазначений наказ був обумовлений неможливістю подальшого виконання своїх обов'язків працівниками міліції, у тому числі і Перевальського РВ ГУ МВС у Луганській області та підлеглих його підрозділів на тимчасово окупованій території.

Враховуючи факт неприбуття до місця тимчасової дислокації деяких працівників органів внутрішніх справ, у тому числі позивача, було призначено службове розслідування за фактом невиходу на службу без поважних причин окремих співробітників міліції.

Підставою звільнення позивача із займаної посади слугував висновок службового розслідування, затверджений 01.10.2014 міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б., в якому встановлено факти порушення позивачем службової дисципліни, а саме: неприбуття з серпня 2014 року на службу без поважних причин, у тому числі під час проведення антитерористичної операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був обізнаний про передислокацію ГУ МВС України у Луганській області до м. Сєвєродонецька, оскільки неодноразово звертався про надання відпусток, що підтверджується його ж поясненнями та він був ознайомлений через соціальну мережу «в контакті», де був зареєстрований, що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_6 Проте позивач прибув у місце дислокації ГУ МВС України у Луганській області лише у вересні 2015 року. У разі наявності поважних причин своєї відсутності позивач мав об'єктивну можливість надати докази цього, крім того, надати усні і письмові пояснення, документи, що стосуються підстав розслідування, зробити заяви, ознайомитися з висновками службового розслідування і матеріалами, зібраними в результаті його проведення, тобто усунути наявні недоліки або оскаржити в установленому порядку прийняте за результатами службового розслідування рішення, чого ним зроблено не було.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що висновки службового розслідування відповідають фактичним обставинам справи, а дії позивача не відповідають вимогам статті 10 Закону № 565-ХІІ, в якій визначені основні обов'язки міліції.

З тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991№ 382, вбачається, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України: поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Визначення дисциплінарного проступку міститься в статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Слід також зауважити, що МВС України було порушено процедуру проведення службового розслідування відносно позивача, однак Верховний Суд, враховуючи об'єктивну неможливість виконання усіх процедурних гарантій за умови відсутності відомостей про місце перебування позивача, дійшов висновку про несумісність вчинення позивачем протиправного діяння з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вчинення такого діяння суперечить змісту Присяги працівників внутрішніх справ, оскільки підриває довіру громадян як до працівників міліції, так і до органів внутрішніх справ в цілому, принижує їх авторитет.

Аналіз наведених обставин дає підстави для висновку, що своїми діями, які знайшли відображення у висновку службового розслідування, позивачем порушено Присягу працівника внутрішніх справ України, що робить неможливим його подальшу службу в органах внутрішніх справ.

Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні позову.

Донецький апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 підлягає скасуванню, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області - задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 у справі № 812/1577/15 - скасувати.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 у справі № 812/1577/15 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. ЖелтобрюхСудді: О.В. Білоус Н.А. Данилевич