Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2019 року у справі №816/4536/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №816/4536/14

адміністративне провадження №К/9901/6615/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року (суддя Костенко Г. В. ) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року (колегія у складі суддів: Русанової В. Б., Мельнікової Л. В., Курило Л. В. ) у справі № 816/4536/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремойл" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремойл" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковим органом в ході перевірки не встановлено жодних порушень Податкового кодексу України та інших вимог чинного законодавства з боку Товариства, натомість висновки відповідача ґрунтуються лише на матеріалах перевірок контрагентів позивача - ТОВ "Кайро", ТОВ "Слобожанський Агропромисловий Союз" та ТОВ "Карап". Позивач стверджує, що господарські операції із вказаними контрагентами мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0005682201/2208 від 4 листопада 2014 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, с доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу позивач наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у період з 6 жовтня 2014 року по 10 жовтня 2014 року податковим органом проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з питань взаємовідносин з ТОВ "Кайро", ТОВ "Слобожанський Агропромисловий Союз" за період з 1 січня 2013 року по 31 травня 2014 року та з ТОВ "Карап" за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт №2457/16-03-22-01-12/37895836 від 17 жовтня 2014 року.

Висновками акта встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1 379 647,00 грн.

На підставі висновку акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005682201/2208 від 4 листопада 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 609
470,50 грн, з них 1 379 647,00 грн за основним платежем і 698 823,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою призначення позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій слугували висновки податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача щодо придбання нафтопродуктів у ТОВ "Слобожанський Агропромисловий Союз ", ТОВ "Кайро ", ТОВ "Карап", оскільки відсутні докази фактичної поставки пального по ланцюгу від третіх осіб до контрагентів позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство за перевіряємий період здійснювало роздрібну торгівлю паливом, що є одним із видів діяльності позивача згідно Довідки ЄДРПОУ, був платником податку на додану вартість.

Позивач має у власності АЗС в Полтавській та Дніпропетровській областях, транспортні засоби спеціально призначені для перевезення нафтопродуктів, використовує найману працю водіїв з належним рівнем кваліфікації, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію нерухомих об'єктів, транспортних засобів, посвідчень водіїв, свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, ліцензій Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, ліцензійних карток, свідоцтв про повірку автоцистерн, свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів.

Вказані обставини не є спірними між сторонами.

12 вересня 2013 року між Товариством (Покупець) та ТОВ "Слобожанський Агропромисловий Союз" (Продавець) укладено договір поставки №12/09, за умовами якого позивач придбав бензин марки А-95.

15 січня 2014 року між Товариством (Покупець) та ТОВ "Кайро" (Продавець) укладено договір поставки №15/01 за умовами якого позивач придбав паливно-мастильні матеріали (бензин марок А-92, А-95).

3 лютого 2014 року між Товариством (Покупець) та ТОВ "Карап" (Постачальник) укладено договір поставки №5, за умовами якого позивач придбав бензин марки А-92.

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій за цими договорами позивачем, як до перевірки, так і до суду надано копії договорів поставки палива, податкових, видаткових накладних, рахунків на поставку, сертифікати відповідності, товарно-транспортних накладних на перевезення нафти (нафтопродуктів), свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, посвідчень водіїв, свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, ліцензій Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, ліцензійних карток, свідоцтв про повірку автоцистерн, свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, свідоцтво про право власності на АЗС, банківські виписки та платіжні доручення.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що придбаний у зазначених контрагентів бензин позивачем реалізовано на власних АЗС в Полтавській та Дніпропетровській областях без додаткового зберігання на інших об'єктах, перелік та місце розташування таких АЗС наведено в товарно-транспортних накладних, а також в заявках на поставку палива.

Об'єм та зміст поставок по вказаним первинним документам узгоджуються зі Z-звітами та змінними звітами по АЗС, копіями журналу обліку надходження палива на АЗС, що також підтверджує факт прийомки палива на відповідних пунктах розвантаження ТМЦ

Суми ПДВ за придбаним товаром позивачем віднесено на податковий кредит відповідного періоду. Позивач та його безпосередні контрагенти на час здійснення господарських операцій були платниками ПДВ.

Надані позивачем первинні документи досліджені судами першої та апеляційної інстанції, копії долучені до матеріалів справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В касаційній скарзі податковим органом не зазначено про будь-які дефекти первинних документів, наданих Товариством.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що фактична поставка здійснювалась автотранспортом та за рахунок Товариства, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені: копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, копії посвідчень водіїв, копії свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, копії ліцензій Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, копії ліцензійних карток, копії свідоцтв про повірку автоцистерн, копії свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів.

На підтвердження якості товару позивачем отримано від контрагентів паспорти та сертифікати відповідності на бензин автомобільний.

За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що висновки відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача із спірними контрагентами не доведені належними та достовірними доказами.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № 816/4536/14 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду