Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.07.2018 року у справі №642/9062/2015а

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2018 року

м. Київ

справа №642/9062/2015а

адміністративне провадження №К/9901/12764/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд №803» на постанову Ленінського районного суду м.Харкова від 8 грудня 2015 року (головуючий суддя Ольховський Є.Б.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року (головуючий суддя Ральченко І.М., судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В.) у справі №642/9062/2015а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова, третя особа на стороні відповідача Акціонерне товариство закритого типу «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд №803», про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся в суд з позовом до УПФУ в Ленінському районі м. Харкова (надалі також - відповідач, орган Пенсійного фонду), в якому просив визнати рішення (розпорядження) відповідача щодо припинення виплати раніше призначеної пенсії та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова поновити виплати раніше призначеної пенсії на пільгових умовах з моменту припинення її виплати а саме з 01.07.2015 року.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що йому була призначена пільгова пенсія за списком №2 котра виплачувалась з 19 квітня 2013 року. Проте, з 1 липня 2015 року її виплату було призупинено, у зв'язку зі зверненням до органу Пенсійного фонду голови правління Акціонерного товариства закритого типу «Спеціалізованого будівельно - монтажного поїзду №803» ОСОБА_3 про відкликання виданої ним довідки від 5 квітня 2013 року за №1/05.04/13 щодо підтвердження трудового стажу позивача, та призначення йому пенсії на пільгових умовах за списком №2, - до з'ясування обставин, викладених у заяві. На неодноразові звернення позивача щодо поновлення виплати пенсії отримував формальні відповіді. На думку позивача, такі дії відповідача щодо зупинення виплати пенсії є неправомірними.

Постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 8 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, позов задоволено у повному обсязі.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що позивачу з 19 квітня 2013 року в УПФУ в Ленінському районі м.Харкова було призначено пенсію відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058.

Починаючи з 1 липня 2015 року відповідачем було припинено виплату позивачу вищевказаної пенсії за віком на пільгових умовах. Підставою для цього став факт відкликання головою правління акціонерного товариства закритого типу «Спеціалізованого будівельно - монтажного поїзду №803» ОСОБА_3 раніше виданою ним довідки через помилковість її видачі.

Суди визнали протиправним розпорядження органу Пенсійного фонду про зупинення виплати пенсії, мотивуючи свої рішення тим, що управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова проводило перевірку довідок про пільговий стаж позивача, та, як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту зустрічної перевірки довідки про пільговий стаж позивача №3 від 5 травня 2015 року, данні довідок підтверджені первинними документами АТЗТ "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд № 803" (а.с. 170). Про результати проведення вказаної зустрічної звірки відповідачем було повідомлено голову правління АТЗТ «Спеціалізованого будівельно - монтажного поїзду №803» ОСОБА_3 та вказано, що на основі відомостей з первинних документів підстав для не врахування пільгового стажу позивача не має (а.с. 169). Таким чином, суди дійшли висновку про відсутність доказів помилковості призначення і виплати позивачу пенсії на пільгових умовах, зокрема, матеріалів відповідних перевірок щодо обґрунтованості припинення виплати такої пенсії; доказів, які б підтверджували відсутність у позивача пільгового стажу або спростовували факт роботи позивача в товаристві, або доказів призначення пенсії позивачу на підставі документів, які містять недостовірні відомості.

Суди зазначили, що положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» містять вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії, серед яких відсутня така підстава як відсутність необхідного пільгового стажу, у зв'язку із відкликанням довідки товариством.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, АТЗТ «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд №803» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове судове рішення - заборонити виплату Відповідачем пільгової пенсії за віком ОСОБА_1 за рахунок АТЗТ «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд №803» і за рахунок Пенсійного фонду України або з державного бюджету України у порядку, не передбаченому законодавством, а також визнати незаконним порядок її призначення.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що призначення пенсії ОСОБА_1 відбулося з численними порушеннями норм чинного законодавства, за відсутністю на те правових підстав і без результатів атестації робочого місця позивача. Крім того, органом, уповноваженим на призначення пенсії позивачу є УПФУ у Жовтневому районі м.Харкова, а не УПФУ у Ленінському районі м.Харкова, тобто за місцезнаходженням Товариства, за рахунок якого призначається пенсія. На думку скаржника, оскільки позивач звільнився з товариства у 2001 році, коли законодавство не передбачало виплат пільгових пенсій за рахунок підприємств, посилання судів на норми законодавства, які не існували на момент звільнення, є протиправним. Скаржник категорично не погоджується із призначенням пенсії позивачу за рахунок товариства, оскільки довідка від 5 квітня 2013 року була отримана обманним шляхом і більш того, не є тим документом на підставі якого призначаються пенсії, а лише підтверджує стаж за відсутності трудової книжки (про втрату якої і посилався ОСОБА_1 для отримання цієї довідки). Заявник касаційної скарги вважає, що відкликання довідки є правом Товариства, яке не може бути обмежене.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

16 липня 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, доводи якого аналогічні тим, які викладені у запереченнях на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Частиною 3 статті 4 Закону №1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом №1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Встановивши те, що виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом №1058, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на неправомірність таких дій відповідача.

При цьому, предметом спору у даній справі була правомірність припинення (зупинення) виплати пенсії позивачу з підстав, не передбачених законодавством, у зв'язку з чим, доводи скаржника про безпідставне ненадання судами правової оцінки правомірності призначення пенсії, є необґрунтованими.

Предметом перевірки судами попередніх інстанцій було рішення (розпорядження) відповідача на предмет його відповідності критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень і визначені частиною третьою статті 2 КАС України, в редакції чинній на час розгляду судами справи. Тобто, перевіряли обґрунтованість доводів ОСОБА_1 щодо порушення його права, на захист якого подано позов.

Доводи касаційної скарги зводяться до захисту порушених внаслідок неправомірного призначення пенсії прав АТЗТ «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд №803» в частині безпідставного покладення на них обов'язку сплати страхових внесків на виплату і доставку пільгової пенсії позивачу, що не є предметом спору у даній справі.

Надаючи правову оцінку доводам скаржника про те, що оскільки позивач звільнився з товариства у 2001 році, коли законодавство не передбачало виплат пільгових пенсій за рахунок підприємств, то посилання судів на норми законодавства, які не існували на момент звільнення, є протиправним, а органом, уповноваженим на призначення пенсії позивачу є УПФУ у Жовтневому районі м.Харкова, а не УПФУ у Ленінському районі м.Харкова, тобто за місцезнаходженням Товариства, за рахунок якого призначається пенсія, колегія суддів виходить з наступного.

Верховний Суд України, як і Конституційний Суд України, неодноразово наголошували на тому, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи предмет спору - зупинення виплати пенсії, яке відбулось у 2015 році, і доводи касаційної скарги про безпідставне призначення пенсії, яке відбулось у 2013 році, підстави для застосування законодавства, яке регулювало порядок призначення пенсії у 2001 році (на час звільнення позивача з товариства), відсутні, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли не в момент звільнення позивача з товариства, а в момент зупинення виплати пенсії.

Відповідно, наведений у касаційній скарзі порядок призначення пенсії працюючим пенсіонерам, який був чинним до 1 січня 2004 року (часу набрання чинності Законом №1058), є неприйнятним до спірних правовідносин.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника, що довідка від 5 квітня 2013 року була отримана обманним шляхом, оскільки такі доводи не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, а з огляду на встановлені судами обставини, її відомості співпадають із записами у трудовій книжці позивача, які робилися з посиланням на накази підприємства. Колегія суддів звертає увагу, що касаційна скарга не містить заперечень щодо періодів роботи позивача на підприємстві, як і не містить доводів про неправильність записів у трудовій книжці. Фактично, з доводів касаційної скарги вбачається особисте негативне ставлення до позивача, що не може бути підставою для скасування судових рішень.

Посилання на те, що довідка від 5 квітня 2013 року не є тим документом на підставі якого призначаються пенсії, є безпідставними, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

При цьому, органи, що призначають пенсію, наділені повноваженнями перевіряти обґрунтованість видачі довідок, які були реалізовані відповідачем при призначенні пенсії шляхом проведення перевірки, яка, як встановлено судами попередніх інстанцій, підтвердила набутий позивачем пільговий стаж на АТЗТ «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд №803».

Щодо доводів про порушення апеляційним судом норм процесуального права в частині вирішення клопотання третьої особи про її вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги та прийняття зустрічного позову, вони є безпідставними, оскільки як правильно зазначено судом апеляційної інстанції в ухвалі від 15 березня 2016 року (а.с.102), такі процесуальні дії є неможливими на стадії апеляційного провадження, яке має на меті перегляд рішення суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що саме судом апеляційної інстанції було залучено АТЗТ «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд №803» в якості третьої особи на стороні відповідача (а.с.81), оскільки судове рішення може вплинути на інтереси товариства. Та обставина, що за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено підстав для скасування судового рішення, які були визначені ст.202 КАС України, не свідчить про порушення апеляційним судом прав АТЗТ «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд №803» на судовий захист, на чому наполягає скаржник.

Також слід зазначити, що АТЗТ «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд №803» не позбавлено права на звернення до суду із позовом в порядку, визначеному законодавством, у разі якщо вважає, що його права і інтереси порушені.

Щодо доводів заявника касаційної скарги, що видача і відкликання довідки є правом Товариства, яке не може бути обмежене, слід зазначити про їх безпідставність, оскільки таке право не є тим, яким юридична особа розпоряджається на власний розсуд. Видача уточнюючої довідки передбачена чинним законодавством України і має на меті забезпечення права особи на отримання пенсії, оскільки відомості які в ній зазначаються стосуються конкретної особи щодо періоду її роботи і умов праці, у зв'язку з чим при її видачі юридичні особи, установи, організації керуються виключно тими відомостями, які містяться в первинних документах. Тобто, уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність відомостей зазначених у ній несе відповідальність, у зв'язку з чим підприємство не може відмовити працівнику у видачі такої довідки за наявності фактичних підстав та на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законним і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд №803» залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м.Харкова від 8 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі №642/9062/2015а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду