ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2019 року

Київ

справа №808/8930/15

адміністративне провадження №К/9901/10609/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.04.2016 у складі судді Прасова О.О. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 у складі колегії суддів: Божко Л.А. (головуючий), Прокопчук Т.С., Лукманової О.М. у справі №808/8930/15 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Запорізькій області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди і витрат на правову допомогу

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Запорізькій області (надалі - ГУМВС), Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (надалі - ГУНП), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (надалі - ГУДКСУ), в якому, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправним і скасувати наказ ГУМВС від 05.11.2015 №424о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, слідчого Слідчого відділення Мелітопольського міського відділу ГУМВС, з органів Міністерства внутрішніх справ у запас Збройних Сил України;

1.2. поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 в органах Міністерства внутрішніх справ на посаді слідчого Слідчого відділення Мелітопольського відділу Національної поліції ГУНП, або на іншій вакантній посаді або в іншому підрозділі органів внутрішніх справ, на дату ухвалення рішення по справі;

1.3. стягнути з ГУМВС на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11135,25 грн.;

1.4. стягнути з ГУМВС на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.;

1.5. стягнути з ГУМВС на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 8819,20 грн.

2. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.04.2016 позовні вимоги задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС №424о/с від 05.11.2015 щодо звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 з займаної посади слідчого Слідчого відділення Мелітопольського міського відділу ГУМВС за пп. "г" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

2.2. Поновлено ОСОБА_2 на посаді слідчого Слідчого відділення Мелітопольського міського відділу ГУМВС.

2.3. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.04.2016 скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково.

3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС №424 о/с від 05.11.2015 "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил на підставі пункту 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 слідчого слідчого відділення Мелітопольського міського відділу ГУМВС з 06.11.2015.

3.2. Зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 21.07.2016 включно.

3.3. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ.

4.2. Наказом начальника ГУМВС №368 о/с дск від 02.10.2015 "По особовому складу" відряджено до місця проведення АТО на території Донецької та Луганської областей до м. Краматорськ з 07.10.2015 на 34 доби старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, слідчого слідчого відділення Мелітопольського міського відділу ГУМВС.

4.3. Наказом начальника ГУМВС №424 о/с від 05.11.2015 "По особовому складу", згідно пунктів 10 та 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, слідчого слідчого відділення Мелітопольського міського відділу ГУМВС звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів), з 06.11.2015.

4.4. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 06.11.2015 позивач перебував в зоні проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.

5. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачає необхідність вирішення відносно особи, яка підлягає звільненню через скорочення штатів, питання щодо можливості подальшого використання на службі, чого ГУМВС здійснено не було. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на попередній посаді. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з ГУМВС середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд вказав, що Мелітопольський міський відділ ГУМВС, в якому позивач проходив службу, є самостійною юридичною особою, відтак, саме на нього покладений обов'язок щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проте, позивач наполягав на необхідності залучення в якості відповідача за даними вимогами лише ГУМВС, тому, судом у їх задоволенні відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу судом зазначено про відсутність їх документального підтвердження.

6. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, послався на неможливість застосування до спірних відносин пункту 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", оскільки процедура вивільнення позивача з посади у зв'язку зі скороченням штатів розпочалася до набрання чинності вказаним Законом. Натомість, судом зазначено про наявність у позивача, який є учасником бойових дій, переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав скасування наказу про звільнення позивача, проте, одночасно послався на неможливість його поновлення на попередній посаді, оскільки усі посади у Мелітопольському міському відділі ГУМВС були скорочені. Окрім того, суд вирішив зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.04.2016, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

7.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що оскаржувані судові рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Зокрема, скаржник вказав, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції наголосив на відсутності документального підтвердження факту її завдання позивачу. Натомість, скаржник наполягає на наявності в нього довідки про проходження психотерапевтичного лікування та доказів відвідування міста Суми з цією метою, поданих до суду апеляційної інстанції. Також, скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно не були взяті до уваги докази понесення витрат на правову допомогу, а судом апеляційної інстанції не досліджено долучений до апеляційної скарги касовий ордер. На думку скаржника, висновок суду апеляційної інстанції стосовно визнання протиправним його звільнення через скорочення штатів не має під собою жодного підґрунтя.

8. Відповідачі відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Конституція України:

"Стаття 19. <…> Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"Стаття 43. <…> Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення".

10. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII):

Розділ XI

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

"1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

…4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

…8. З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

9. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

10. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ".

11. Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII (що був чинним на час виникнення спірних правовідносин):

Стаття 18. Проходження служби в міліції

"Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України".

12. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (надалі - Положення):

"…8. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

…Дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: <…> у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

…24. У разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

…64. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

…г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі".

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" (надалі - Постанова):

"1. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1.

2. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

14. Закон №580-VІІІ був опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за №141-142 та набрав чинності 07.11.2015 (окрім норм, визначених пунктом 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення").

15. Тобто, 06.08.2015 усі працівники міліції вважались попередженими про можливе звільнення через скорочення штатів, а 06.11.2015 закінчився тримісячний строк, протягом якого працівники міліції, що виявили бажання проходити службу в поліції, за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, передбаченим Законом №580-VІІІ, могли бути прийняті на службу в органи Національної поліції України.

16. Отже, не заслуговують на увагу висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості застосування до спірних правовідносин норм пункту 8 розділу ХІ Закону №580-VІІІ, адже визначені даним пунктом строки розпочинають свій перебіг від дати опублікування цього Закону, а не від дати набрання ним чинності.

17. Враховуючи приписи пунктів 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ та підпункту "г" пункту 64 Положення, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі.

18. Також, відповідно до наведених норм Закону №580-VІІІ, працівник міліції міг бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, або шляхом видання наказу про призначення за його згодою, або за результатами проходження конкурсу.

19. Колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в першому випадку формою волевиявлення особи слугувало надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

20. Така ініціатива є обов'язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення.

21. Що стосується другого з наведених вище випадків, то необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

22. Таким чином, лише в разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону №580-VІІІ і звільнення особи за скороченням штатів.

23. Слід зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 28.10.2014 у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, згідно якої встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав відступати від зазначеної правової позиції.

24. Сам факт відсутності заяви про намір продовжувати службу в органах поліції, якщо не було дотримано процедури звільнення, не може бути достатнім свідченням того, що звільнення у зв'язку зі скороченням штатів відбулось правомірно.

25. Відтак, звільнення позивача зі служби відбулось з порушенням законодавства і Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача та поновлення позивача на посаді.

26. Натомість, суд апеляційної інстанції, вирішуючи позовні вимоги у цій частині, виходив виключно з наявності у позивача переважного права на залишення на посаді та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, не застосував норми розділу XI Закону №580-VІІІ і пункту 64 Положення, які підлягали застосуванню і безпідставно відмовив у поновленні позивача на посаді.

27. Згідно з частиною 1 статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

28. Тому, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 в частині визнання протиправним та скасування наказу і залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.04.2016 в частині задоволених позовних вимог.

29. Відповідно до пунктів 1-2 частини 2, пункту 4 частини 3, частини 4 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

30. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, прийняв рішення, яке стосувалось прав та обов'язків Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області. В той же час, ані Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, ані його ліквідаційна комісія, не були залучена до участі у справі в якості відповідачів.

31. Окрім того, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди та витрат на правову допомогу взагалі не навів жодного обґрунтування своїх висновків в цій частині. При цьому, матеріали адміністративної справи містять докази, подані позивачем безпосередньо до суду апеляційної інстанції, для підтвердження обставин, на які останній посилався на обґрунтування позовних вимог в цій частині, які не були досліджені цим судом, зокрема, копії квитанцій до прибуткового касового ордеру від 25.02.2016, копії проїзних документів.

32. Тому, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки порушення були допущені тільки цим судом.

33. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення частково.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

34. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

35. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 у справі №808/8930/15 в частині визнання протиправним та скасування наказу скасувати і залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.04.2016 в частині задоволених позовних вимог.

36. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 у справі №808/8930/15 скасувати і направити справу в частині позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди і витрат на правову допомогу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

37. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддяВ.М. ШарапаСуддіВ.М. Бевзенко Н.А. Данилевич