ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2018 року

Київ

справа №2а-12564/11

адміністративне провадження №К/9901/21312/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Гімона М.М., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л. -

розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ), третя особа - управління Служби безпеки України в Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати неправомірним рішення ГУ ПФУ щодо призначення йому довічної пенсії за вислугу років у зменшеному розмірі та щодо відмови у призначенні надбавки до пенсії в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на повнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є студентом ІV курсу денного відділення Канівської філії Східноєвропейського університету економіки та менеджменту зі строком закінчення навчання ІНФОРМАЦІЯ_4 року та припинення виплати надбавки з 09 березня 2011 року на дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є студентом Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету зі строком закінчення навчання ІНФОРМАЦІЯ_3 року;

- зобов'язати ГУ ПФУ:

- призначити йому з 04 грудня 2010 року довічну пенсію за вислугу років, виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно з вимогами частини третьої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закону № 2262-ХІІ), тобто з 7191 грн 60 коп.;

- призначити йому з 04 грудня 2010 року надбавку до пенсії в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на його повнолітнього сина (студента) до закінчення навчання у Канівській філії Східноєвропейського університету економіки та менеджменту зі строком закінчення навчання, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року;

- поновити з 09 березня 2011 року виплату надбавки до його пенсії в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на повнолітню дочку до закінчення навчання у Кременчуцькому льотному коледжі Національного авіаційного університету, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року;

- здійснити перерахунок призначеної йому з 04 грудня 2010 року довічної пенсії за вислугу років, виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно з вимогами частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, тобто з 7191 грн 60 коп., а також з урахуванням права на надбавку до пенсії в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на його повнолітніх сина та дочку;

- вчинити дії по виплаті недоплачених йому з 04 грудня 2010 року сум пенсії, призначеної виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно з вимогами частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням надбавки до пенсії в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на його повнолітніх сина та дочку.

Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області постановою від 12 жовтня 2011 року позов задовольнив частково. Визнав неправомірним рішення ГУ ПФУ щодо призначення ОСОБА_1 довічної пенсії за вислугу років у зменшеному розмірі та щодо відмови у призначенні надбавки до пенсії в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на повнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є студентом ІV курсу денного відділення Канівської філії Східноєвропейського університету економіки та менеджменту зі строком закінчення навчання ІНФОРМАЦІЯ_4 року, та припинення виплати надбавки з 09 березня 2011 року на дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є студентом Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету зі строком закінчення навчання по ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Зобов'язав ГУ ПФУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 04 грудня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 року пенсію за вислугу років, виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням вже проведених виплат. Зобов'язав ГУ ПФУ призначити ОСОБА_1 з 04 грудня 2010 року надбавку до пенсії в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на його повнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до закінчення навчання у Канівській філії Східноєвропейського університету економіки та менеджменту зі строком закінчення навчання, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Зобов'язав ГУ ПФУ поновити ОСОБА_1 з 09 березня 2011 року виплату надбавки до пенсії в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на повнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до закінчення навчання у Кременчуцькому льотному коледжі Національного авіаційного університету, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 лютого 2012 року це рішення залишив без змін.

Вищий адміністративний суду України постановою від 01 червня 2016 року ухвалу апеляційного суду скасував. Постанову суду першої інстанції змінив, скасувавши її у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ нараховувати надбавку до пенсії за вислугу років на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовив. У решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

ОСОБА_1 просить Верховний Суд України відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з підстави неоднакового застосування норм матеріального права, переглянути оспорене рішення у частині обмеження виплати присудженої пенсії датою набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (далі - постанова № 745). На підтвердження неоднаковості у правозастосуванні посилається на рішення Вищого адміністративного суду України від 12 травня та 17 листопада 2015 року (справи №№ К/800/61217/14, К/800/61218/14; К/800/17315/15). Неоднаковість вбачає у різному тлумаченні і застосуванні судом касаційної інстанції положень частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ у поєднанні з положеннями Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закону № 3491-VІ) та постанови № 745, а саме у частині визначення кінцевої дати, до якої підлягає перерахунок та виплата присудженої пенсії. Просить судове рішення касаційного суду в оскаржуваній частині скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

В оскарженій ухвалі суд касаційної інстанції із посиланням на зазначені норми закону дійшов висновку про те, що до 23 липня 2011 року при призначенні пенсії позивачу застосуванню підлягали положення частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, а починаючи з 23 липня 2011 року нарахування та виплата пенсії за вислугу років, передбачена частиною третьою статті 43 цього Закону, повинна проводитися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Суддя Верховного Суду України ухвалою від 13 вересня 2016 року відкрив провадження у справі та витребував її з Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС у редакції Закону № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених вище вимог підпунктів 1, 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII керівник апарату Верховного Суду України розпорядженням від 12 січня 2018 року № 20/0/19-18 передав, з-поміж інших, заяву ОСОБА_1 до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2018 року для розгляду цієї заяви визначено суддю-доповідача Гриціва М.І. та колегію суддів.

Ухвалою від 25 квітня 2018 року суддя Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді визначив розгляд заяви провести колегією суддів у складі п'яти суддів.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виходить із такого.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Пунктом 7 Закону № 3491-VI доповнено Прикінцеві положення Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» пунктом 4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

На виконання пункту 7 Закону № 3491-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 745, відповідно до пункту 5 якої, зокрема, установлено, що особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону № 2262-ХІІ, мінімальний розмір пенсії, що призначається відповідно до зазначеного Закону, у тому числі за вислугу років, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Водночас редакція цього нормативно-правового акта щодо інших категорій соціально незахищених осіб, зокрема, чорнобильців, дітей війни, встановлювала обов'язок виплачувати раніше нараховані пенсії в зменшених розмірах.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що касаційний суд помилково застосував до спірних відносин Закон № 3491-VI, що набрав чинності 19 червня 2011 року, та постанову № 745, яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.

Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що положення Закону № 3491-VI та абзац перший пункту 5 постанови № 745 могли поширювати свою дію виключно на ті події, факти, які виникли після набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами, а отже, стосуються тих осіб, у яких право на призначення пенсії з'явилося після набрання згаданими актами чинності.

Такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права вже було викладено Верховним Судом України у постанові від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-287а14), у справі рішення в яких стосуються подібних відносин до справи, що розглядається, тотожного регулювання та аналогічного часового проміжку.

Ураховуючи викладене, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки пенсійне забезпечення позивача мало здійснюватися відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством. Прийняті пізніше призначення пенсії позивачу нормативно-правові акти не впливали на його пенсійне забезпечення, зокрема зменшення розміру пенсій. У судів не було правових підстав обмежувати виплату присудженої пенсії датою набрання чинності постановою № 745.

Отже, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 КАС заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2016 року та постанова Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2011 року - зміні у частині визначення кінцевої дати, до якої підлягає перерахунок та виплата присудженої пенсії.

З огляду на викладене, керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2016 року та постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2011 року змінити у частині визначення кінцевої дати, до якої підлягає перерахунок та виплата присудженої пенсії, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції у такій редакції:

«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 04 грудня 2010 року пенсію за вислугу років, виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням вже проведених виплат».

У решті судові рішення залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

М.М. Гімон

Н.В. Коваленко

Л.Л. Мороз