Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.03.2020 року у справі №826/3201/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №826/3201/17

адміністративне провадження №К/9901/20683/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу №826/3201/17

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення компенсаційних виплат, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2017 року (прийняте у складі головуючого судді- Аблова Є.В., суддів: Літвінової А.В., Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Троян Н.М., суддів: Бужак Н.П., Файдюка В.В.),

у с т а н о в и в :

І. Суть спору:

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі -відповідач) у якому просив суд:

1.1. - стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01.09.2016 по 01.02.2017 у розмірі 70 318 грн 18 коп.;

1.2. - стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації за невикористані відпустки в 2015 та 2016 роках у розмірі 19 672 грн 78 коп.;

1.3. - стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу в розмірі 14 000 грн;

1.4. - стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02.02.2017 за весь період затримки розрахунку.

2. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що у зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 з посади заступника Міністра надзвичайних ситуацій України розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 384-р, що було доведено у судовому порядку, та поновленням його на зазначеній посаді лише 1 лютого 2017 року на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2016 у справі № 826/680/16, відповідач, як правонаступник Міністерства, мав виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.09.2016 по 01.02.2017 у розмірі 70 318,18 грн., компенсації за невикористані відпустки в 2015 та 2016 роках всього у розмірі 19 672,78 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Крім того, 1 лютого 2017 року розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.02.2017 №55-р ОСОБА_1 було звільнено з посади за поданою заявою на підставі пункту першому статті 40 Кодексу законів про працю України (у зв`язку з реорганізацією Міністерства надзвичайних ситуацій України), що згідно зі статтею 44 цього Кодексу є підставою для виплати вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

3.1. Стягнуто з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2016 по 31.01.2017 у розмірі 25 136 грн 84 коп.

3.2. Стягнуто з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористані щорічні відпустки в 2015 та 2016 роках у розмірі 17722 грн 80 коп.

3.3. Стягнуто з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 18.12.2015 у розмірі 4 980 грн.

3.4. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено..

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки питання виплати ДСНС України позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.12.2015 по 30.08.2016 були предметом розгляду Окружного адміністративного суду міста Києва у межах спору ОСОБА_1 у справі № 826/680/16, тому відомості про розміри середньомісячної заробітної плати позивача (4 980 грн) та середньоденної заробітної плати позивача (237 грн 14 коп.) додатковому доведенню в межах цього спору не підлягають, відтак середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за 106 днів, який підлягає стягненню на його користь з ДСНС України, становить 25136 грн 84 коп. (без вирахування з нього сум обов`язкових податків і зборів). Крім того, з огляду на встановлені у справі обставини та наявні у ній матеріали суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2016 по 31.01.2017 у розмірі 25 136 грн 84 коп. та стягнення грошової компенсації за невикористанні 60 календарних днів щорічної відпустки у розмірі 17 722 грн. 80 коп. При цьому, за результатами задоволення позовних вимог позивача в частині належного до стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2016 року по 31.01.2017 року, суд убачав у даному випадку наявність підстав для застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 18.12.2015 у розмірі 4980 грн.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить суд скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2016 по 31.01.2017 у розмірі 25 136 грн. 84 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4980 грн., та в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення вихідної допомоги та ухвалити в цій частині нову постанову, якою стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2016 по 31.01.2017 у розмірі 69 023 грн. 25 грн.; стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 18.12.2015 у розмірі 47 534 грн. 68 коп.; стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 14 000 грн.

5.1. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції помилково було застосовано положення пункту 2 розділу II Порядку №100 про порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках. Позивач вважає, що у цій справі судами необхідно було застосовувати абзац 3 пункту 4 Порядку №100, яким передбачено, що в інших випадках коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

6. Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від відповідача на адресу Верховного Суду не надходив.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

7. Указом Президента України від 29.05.2012 року № 358/2012 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника Міністра надзвичайних ситуацій України.

8. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 384-р ОСОБА_1 звільнено з посади заступника Міністра надзвичайних ситуацій України з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».

9. Наказом Заступника голови Державної служби з надзвичайних ситуацій України (далі - ДСНС України), голови комісії з проведення реорганізації Міністерства з надзвичайних ситуацій від 18.08.2015 року №52 оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 №384-р та наказано вважати ОСОБА_1 таким, який припинив роботу на посаді з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».

10. У подальшому, наказом Заступника голови ДСНС України, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства з надзвичайних ситуацій від 31.12.2015 №53 наказ від 18.08.2015 року №52 змінено - визначено, що ОСОБА_1 припинив роботу на посаді з 18.12.2015.

11. Не погоджуючись із законністю перелічених розпоряджень Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 384-р та наказів ДСНС України із підставами для звільнення із займаної посади, позивач оскаржив їх до суду.

12. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2016 по справі №826/680/16 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міністерства надзвичайних ситуацій України про поновлення на роботі, позов задоволено. Зокрема, визнано протиправними та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 №384-р, накази заступника Голови ДСНС України, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій від 18.08.2015 №52 та від 31.12.2015 №53; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника Міністра надзвичайних ситуацій України, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України. Стягнуто з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 40788 грн 08 коп. Звернуто до негайного виконання цю постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника Міністра надзвичайних ситуацій України, голови комісії з проведення реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України, стягнення з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 4980 грн; зобов`язано Кабінет Міністрів України відкликати з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомості щодо застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» (а.с. 9-17).

13. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2016 по справі №826/680/16 змінено, виклавши сьомий абзац її резолютивної частини в такій редакції: «Зобов`язано Кабінет Міністрів України звернутись до Держателя реєстру (Міністерства юстиції України) про відкликання з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомостей щодо застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частини третьої ст. 1 Закону України «Про очищення влади».

14. У іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року - залишено без змін (а.с. 18-28).

15. Відповідно до Указів Президента України від 24.12.2012 №726/2012 «Про деякі заходи оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» та від 16.01.2013 №20/2013 «Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій» Міністерство надзвичайних ситуацій України було реорганізоване у Державну службу України з надзвичайних ситуацій, з наданням ДСНС України статусу правонаступника Міністерства.

16. 06 жовтня 2016 року позивач подав на ім`я Прем`єр-міністра України заяву з проханням звільнити його з посади заступника Міністра надзвичайних ситуацій України у зв`язку з припиненням міністерства (а.с. 29).

17. На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2016 по справі №826/680/16 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 01.02.2017 №54-р про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника Міністра надзвичайних ситуацій України (а.с. 30) та проведено виплату суми середнього заробітку лише за час вимушеного прогулу за період з 18.12.2015 по 30.08.2016 у розмірі 40788 грн 08 коп.

18. 01 лютого 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №55-р про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Міністра надзвичайних ситуацій України згідно з поданою заявою (а.с. 31).

19. Позивач не погоджуючись з остаточним розрахунком по заробітній платі за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 01.09.2016 по 01.02.2017 (тобто, по день поновлення на посаді), виплату компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за 2015 і 2016 роки не було здійснено та не виплачено вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, який обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)

20. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

21. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

22. Відповідно до підпункту четвертого пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. За правилами статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення з роботи.

25. За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільненні.

26. Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

27. Частиною першої-другої статті 235 КЗпП України зазначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

28. Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» установлено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

29. Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

30. Правилами абзацу 3 пункту 3 Розділу III Порядку №100 встановлено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

31. Згідно з пунктами 5 і 8 Розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

32. За правилами пункту 7 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

33. Згідно з абзацом третім, четвертого пункту Постанови № 10 передбачено, що

34. Абзацом 4 пункту 3 розділу IV Порядку №100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

VI. Оцінка Верховного Суду

35. Спірним питанням, зазначеним у касаційній скарзі є, правомірність незастосування судами першої та апеляційної інстанції абзацу третього четвертого пункту Постанови № 100 при обчисленні середнього заробітку за час невиконання судового рішення при поновлення на роботі.

36. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що питання виплати ДСНС України позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.12.2015 по 30.08.2016 були предметом розгляду Окружного адміністративного суду міста Києва у межах спору ОСОБА_1 у справі № 826/680/16, тому відомості про розміри середньомісячної заробітної плати позивача (4 980 грн) та середньоденної заробітної плати позивача (237 грн 14 коп.) додатковому доведенню в межах цього спору не підлягають, відтак середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за 106 днів, який підлягає стягненню на його користь з ДСНС України, становить 25136 грн 84 коп. (без вирахування з нього сум обов`язкових податків і зборів). Крім того, з огляду на встановлені у справі обставини та наявні у ній матеріали суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2016 по 31.01.2017 у розмірі 25 136 грн 84 коп. та стягнення грошової компенсації за невикористанні 60 календарних днів щорічної відпустки у розмірі 17 722 грн 80 коп. При цьому, за результатами задоволення позовних вимог позивача в частині належного до стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2016 року по 31.01.2017 року, суд вбачає в даному випадку наявність підстав для застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 18.12.2015 у розмірі 4980 грн.

37. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що він не отримував заробітну плату не з своєї вини, а тому у цьому випадку слід застосовувати абзац третій пункту четвертого Постанови № 100, відповідно до якої середня заробітна плата повинна розраховуватися виходячи з посадового окладу.

38. Проте, колегія суддів вважає посилання позивача необхідність застосування абзацу третього четвертого пункту Постанови Кабінету Міністрів № 100 є помилковим з огляду на наступне.

39. Так, пункт четвертий знаходиться у третьому розділі, який визначає перелік виплат що включаються у розрахунок середньої заробітної плати.

40. У абзаці третьому четвертого пункту Постанови № 100 йдеться про обчислення середньої заробітної плати за два місяці, в абзаці четвертому йдеться про інші випадки, тобто випадки, коли неможливо розрахувати середній заробіток у випадках, коли заробітна плата не нараховувалася взагалі та її неможливо розрахувати за попередні два місяці.

41. Тобто, цей пункт передбачає можливість розрахунку середнього заробітку виходячи з тарифної сітки або посадового окладу за умови, коли працівник не мав заробітку взагалі та внаслідок чого неможливо розрахувати середній заробіток.

42. Такий висновок підтверджується й абзацом четвертим пункту 2 Постанови № 100, у якому йдеться про можливість розрахунку середнього заробітку за правилами останнього абзацу (після змін у 2015 році, цей абзац став четвертим), тобто виходячи з окладу або тарифної сітки у разі коли працівник не відпрацював жодного дня.

43. У цій справі позивач до його звільнення працював, а тому підстав для застосування абзацу третього пункту четвертого Постанови № 100 не має.

44. Інакше, якщо погодитися з позицією позивача, у випадках вимушеного прогулу, обчислюючи середній заробіток виходячи виключно з окладу або тарифної сітки це буде суперечити вимогам пункту другому Постанови № 100 та єдиній судовій практиці відповідно до якої розрахунок середнього заробітку під час вимушеного прогулу розраховується відповідно до норм пункту другого Постанови КМ № 100, виходячи з виплат (тобто з урахуванням інших складових заробітної плати) за певний відпрацьований період.

45. За таких обставин доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

46. Отже, Верховний Суд констатує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, цей суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

47. Уважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення, які оскаржуються - без змін.

48. Керуючись статтями 341, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко