Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №810/746/16

адміністративне провадження №К/9901/38064/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 (головуючий суддя - Панова Г.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2017 (колегія суддів: А.М. Горяйнов, Я.С. Мамчур, О.О. Шостак) у справі № 810/746/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління державної Казначейської служби України у Київській області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (далі - Товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської об`єднаної Державна податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - Казначейство), у якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 151510, 00 грн та пеню на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України за період з 04 березня 2016 року по 06 квітня 2016 року у розмірі 25842,38 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що позивачем разом із податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2015 року було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету у розмірі 121382,00 грн. Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/5214/15, яка набрала законної сили 18.02.2016, встановлено протиправну бездіяльність податкового органу щодо неподання висновку про відшкодування ПДВ за березень 2015 року на заявлену Товариством суму. Таким чином, починаючи з 17.04.2015 Товариство має право отримати бюджетне відшкодування у розмірі 121382,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017, позов задоволено частково. Зобов`язано Києво-Святошинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству суми податку на додану вартість у розмірі 151510, 00 грн за листопад 2014 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства пеню у розмірі 14196,28 грн за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, оскільки у встановлені строки не подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, тому позивач має право пред`явити вимогу про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити. Вказується на те, що позивачем обрано не правильний спосіб захисту своїх прав, так як лише податковий орган уповноважений приймати рішення про повернення платнику сум ПДВ, які ним заявлені до відшкодування.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.04.2015 Товариством було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету у розмірі 121382,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2015 у справі № 810/5214/15, яка набрала законної сили 18.02.2016, адміністративний позов позивача до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, Головного управління державної казначейської служби України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення пені - задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області щодо неподання висновку з зазначенням суми 121382,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства за березень 2015 року до органу Державного казначейства України. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України у розмірі 15954 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 59 грн. Крім того, як вбачається зі змісту вказаної постанови, судом в ході розгляду справи № 810/5214/15, було встановлено, що Товариство має право на бюджетне відшкодування у розмірі 121382,00 грн.

Граничним терміном подачі ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області до Управління Державної казначейської служби України висновку з зазначенням відповідної суми відшкодування визначено 25.05.2015.

Не отримавши на власний рахунок вказаної суми як і інформації про надіслання відповідачем відповідного висновку до Казначейства, позивач звернувся до суду із позовом, який був частково задоволений, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01 січня 2017 року визначались положеннями статті 200 Податкового кодексу України.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість визначено статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 (далі - Порядок №39) та Порядком формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 3.02.2011 №68/23 (далі - Порядок №68/23).

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктами 200.10 - 200.13 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Норми Порядків №39 та №68/23 регламентують діяльність та порядок взаємодії органів державної податкової служби між собою, а також з органами Державного казначейства України у процесі відшкодування податку на додану вартість.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №39 висновок про суми відшкодування податку на додану вартість та узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість є підставами для здійснення відшкодування таких сум органами державної казначейської служби.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку №68/23 за результатами підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість податкові органи місцевого рівня формують висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, реєстри яких направляють до центрального органу державної податкової служби для формування узагальненої інформації.

На підставі пункту 5 Порядку №68/23 на центральний орган державної податкової служби покладено обов`язок не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснити формування узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках. Таку узагальнену інформацію не пізніше наступного робочого дня після її формування центральний орган державної податкової служби надсилає до Державного казначейства України і одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.

Відтак, правильним способом захисту є визнання зобов`язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідачем такого висновку не подано, про що свідчить постанова Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2015 у справі № 810/5214/15, яка набрала законної сили 18.02.2016, обставини встановлені якою, згідно із положеннями статті 72 КАС України (в редакції до 15.12.2017) доказуванню не підлягають, а відповідачем не заперечуються.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, оскільки у встановлені строки не подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету як це передбачено пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Крім того, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки платнику податку не відшкодовано відповідну суму бюджетного відшкодування за березень 2015 року, то позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що становить 18242,94 грн за період з 21.10.2015 по 18.05.2016.

Вказаний висновок узгоджується із висновком, який був висловлений Верховним Судом під час розгляду аналогічного спору, постанова від 26.03.2019, справа №810/1928/16, адміністративне провадження №К/9901/41969/18.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін. Щодо доводів відповідача щодо не правильного обрання способу захисту порушеного права в частині позовної вимоги про стягнення заявленої суми з Держаного бюджету, то Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, встановивши обставини справи, не вирішували позов в частині даної позовної вимоги. Натомість суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, про що є посилання в тексті оскаржуваного судового рішення, зобов`язав податковий орган надати Казначейству висновку з зазначенням суми 121382,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету Товариству за березень 2015 року.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову частково.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд апеляційної інстанції повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

C.С. Пасічник

Судді Верховного Суду