Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2020 року у справі №808/1731/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №808/1731/16

адміністративне провадження №К/9901/19527/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Каракуші С.М. від 16 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Баранник Н.П., суддів Дурасової Ю.В., Щербака А.А. від 09 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, Управління державної казначейської служби України у місті Запоріжжі про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені,

В С Т А Н О В И В:

Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (далі - позивач, Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач 1, СДПІ), Управління державної казначейської служби України у місті Запоріжжі (далі - відповідач 2, УДКС) про: 1) визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо неподання УДКС висновку із зазначенням суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягала відшкодуванню з бюджету на користь позивача по декларації за листопад 2015 року у розмірі 11140167 грн.; 2) стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ по декларації за листопад 2015 року, у розмірі 876238,05 грн.

На обґрунтування позову зазначило, що невиконання відповідачем своїх обов`язків, визначених у пунктах 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), призвело до несвоєчасного отримання Товариством бюджетного відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості бюджету до моменту її погашення в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, у зв`язку із чим просить стягнути таку пеню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України (УДКС України у м. Запоріжжі Запорізької області) на користь Товариства пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за листопад 2015 року в розмірі 876238 (вісімсот сімдесят шість тисяч двісті тридцять вісім) 05 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що СДПІ за результатами перевірки визнала право Товариства на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2015 року в розмірі 11140167 грн., підтвердила достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми і у визначений законодавством строк подала до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, відтак не допустила протиправної бездіяльності. Однак відповідна сума бюджетного відшкодування ПДВ отримана позивачем лише 27 травня 2016 року, тобто несвоєчасно, а тому визнав наявність підстав для відшкодування пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості в силу вимог пункту 200.23 статті 200 ПК України за 114 календарних днів (з 04 лютого по 27 травня 2016 року).

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач 1 зазначив, що у відповідності до встановленої законом процедури бюджетного відшкодування ним своєчасно подано до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. При цьому судами попередніх інстанцій не враховано, що в силу положень статті 200 ПК України та з урахуванням правового висновку Верховного Суду України, стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту прав платника податку, адже визначений законом порядок не передбачає бюджетне відшкодування у спосіб судового стягнення.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 грудня 2015 року Товариством подано до СДПІ податкову декларацію з ПДВ за листопад 2015 року №9258094768, якою визначено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України на рахунок платника у банку в розмірі 11140167 грн.

У період з 22 грудня 2015 року по 16 січня 2016 року відповідачем 1 проведено камеральну перевірку щодо правомірності нарахування ПДВ за листопад 2015 року (за податковою декларацією з ПДВ від 21 грудня 2015 року №9258094768), за результатами якої складено довідку у формі висновку від 16 січня 2016 року №23/47-0/00186542, у якій зазначено, що при відображенні Товариством бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 11140167 грн. порушень не встановлено.

22 січня 2016 року СДПІ сформувала висновок про суми відшкодування ПДВ №100-20 на суму 11140167 грн., який разом із реєстром висновків про суми відшкодування ПДВ отримані УДКС 25 січня 2016 року, що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції (вх. №8-183).

Листом за вих. №04-08.14/166-447 від 10 лютого 2016 року УДКС повернуло відповідачу 1 вказаний висновок у зв`язку із відсутністю узагальненої інформації щодо визначених у висновку обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Також судами встановлено, що в подальшому контролюючий орган неодноразово направляв до УДКС висновки про суми відшкодування на користь позивача ПДВ у розмірі 11140167 грн. та реєстри висновків, однак такі документи повертались без виконання.

27 травня 2016 року УДКС отримано узагальнену інформацію щодо обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ, сформовану за зверненням головних управлінь ДФС.

Відшкодування ПДВ за декларацією за листопад 2015 року в сумі 11140167 грн. позивачем отримано 27 травня 2016 року, що підтверджується копією платіжного доручення №688.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.11 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція за результатами перевірки визнала право Товариства на отримання бюджетного відшкодування ПДВ і підтвердила достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми, подала у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а тому правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про недопущення відповідачем 1 протиправної бездіяльності.

Разом з тим УДКС протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу не здійснило перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відповідна сума бюджетного відшкодування ПДВ отримана позивачем лише 27 травня 2016 року.

Як правильно зазначили суди, вищенаведені норми ПК України не ставлять здійснення бюджетного відшкодування в залежність від отримання чи неотримання органом казначейської служби узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ, а таке повинно здійснюватися на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже на суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Непогашення заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 03 червня 2014 року (справа №21-131а14).

За наведеного, відсутності у даній справі спору щодо правильності розрахунку пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за листопад 2015 року, кількості днів прострочення та застосованої при розрахунку облікової ставки Національного банку України, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми пені у розмірі 876238,05 грн.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 27 жовтня 2015 року у справі №2а-592/12/1370 та від 2 грудня 2015 року у справі №826/17403/14, згідно якої відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості, оскільки у справі, що розглядається, суди вирішували спір, який виник між сторонами на підставі пункту 200.23 статті 200 ПК України з приводу права позивача на нарахування та стягнення з Державного бюджету України пені внаслідок несвоєчасного отримання Товариством бюджетного відшкодування ПДВ. Тобто оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах Верховного Суду України, оскільки ухвалені у спорі, що виник у правовідносинах, які не є подібними.

Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, висновок судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача 1 відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду