Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №808/4999/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №808/4999/15

адміністративне провадження №К/9901/27180/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у складі судді Сіпаки А.В.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року у складі суддів Шальєвої В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А.

у справі № 808/4999/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДДС»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ДДС» (далі -Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, з мотивів безпідставності його прийняття.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 27 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2015 року № 0001032201.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з підтвердження належними доказами отримання позивачем податкових накладних у грудні 2014 року, що обумовило правомірність формування від'ємного значення суми податку на додану вартість у уточнюючому розрахунку.

У травні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 22 червня 2015 року № 57/22-01/37167392 (далі - акт перевірки), висновками якого встановлено порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 151323,00 грн за грудень 2014 року.

13 липня 2015 року на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001032201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 151323,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є висновок контролюючого органу про неправомірне включення до складу податкового кредиту за грудень 2014 року суми у розмірі 221101 грн за податковими накладними, отриманими в минулих періодах, що призвело до завищення податкового кредиту.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19 лютого 2015 року позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2014 року, яким задеклароване від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 159717 грн. У рядку 20.1 цього розрахунку відповідно до вимог пункту 200.3 Податкового кодексу України розмір від'ємного значення зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 157601 грн, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень № 0001982211 від 5 листопада 2014 року та № 0001962211 від 4 листопада 2014 року.

У додатку 5 до вказаного уточнюючого розрахунку наведено перелік податкових накладних, отриманих підприємством у грудні 2014 року, період складання яких становить березень, травень, вересень, жовтень та листопад 2014 року. Зазначені податкові накладні включено до порції 2 Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року.

Первинне включення наведених у реєстрі податкових накладних за грудень 2014 року до декларацій серпня, вересня, жовтня та листопада 2014 року проведено на підставі документів, оформлених з помилками. Належним чином оформлені податкові накладні отримані позивачем у грудні 2014 року.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

За приписами пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що позивач в результаті виявлення помилок у раніше поданій звітності з податку на додану вартість мав право подати уточнюючі розрахунки зі зміною розміру податкового кредиту.

В касаційній скарзі відповідач вказує, що до перевірки Товариством надані податкові накладні із зазначенням дати отримання 31 грудня 2014 року, однак відсутнє будь-яке документальне підтвердження фактичного отримання накладних саме в цей день. Належними та допустимими доказами, на думку відповідача, можуть бути зокрема відмітки засобів поштового зв'язку, штампів, конверти. Однак таких доказів позивач не надав. Журнал реєстрації вхідної кореспонденції не може свідчити про надходження податкових накладних саме у грудні 2014 року.

Судами встановлено, що порядок прийняття та реєстрації вхідної кореспонденції в Товаристві, в тому числі податкових накладних, регламентовано Положенням про порядок організації документообігу та виконання документів від 11 січня 2013 року, яке затверджено керівником підприємства. Внутрішній документ розроблено на базі Інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади № 1242 от 30 листопада 2011 року та ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів».

Таким чином, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що внесення запису до вказаного журналу є належним підтвердженням дати отримання податкових накладних підприємством.

В свою чергу, податковим органом не надано будь-яких підтверджень отримання Товариством спірних накладних іншою датою.

За таких обставин, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив належними доказами отримання податкових накладних у грудні 2014 року, що обумовило правомірність формування від'ємного значення суми податку на додану вартість у уточнюючому розрахунку.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів заперечення на позов та апеляційної скарги, яким надано оцінку судом першої та апеляційної інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року у справі № 808/4999/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер