Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2019 року у справі №816/1182/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №816/1182/16

адміністративне провадження №К/9901/40917/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у складі судді Канигіної Т.С.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у складі суддів Мінаєвої О. М., Макаренко Я. М., Шевцової Н. В.

у справі № 816/1182/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина-Агро»

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина-Агро» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2016 року №0001911201 та №0001901201, якими платнику податків визначено штраф у розмірі 10% у сумі, відповідно, 49 042 грн 65 коп. та 21 839 грн 16 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

29 вересня 2016 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень внаслідок не доведення податковим органом складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

03 січня 2017 року відповідачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій податковий орган відтворює обставини справи, доводить правомірність своїх дій при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, Скаржник вказує, що під час перевірки встановлено несвоєчасність сплати в один день узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету, а також на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування. У зв'язку із зазначеним податковий орган просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції. Оскаржуваною ухвалою, залишено без змін постанову суду першої інстанції, відтак предметом касаційного перегляду також є і постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року.

12 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Полтавського окружного адміністративного суду справу № 816/1182/16 (суддя - Вербицька О. В.).

07 лютого 2017 року справа № 816/1182/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справу № 816/1182/16 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

23 жовтня 2018 року податковим органом подано до Верховного Суду клопотання про призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні, яке відхиляється Судом з огляду на вимоги частини п'ятої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного суду України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина-Агро» (код ЄДРПОУ 39362908) зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку у відповідача, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

13 червня 2016 року посадовими особами податкового органу проведено перевірку платника податку з питання порушення правил сплати суми податкового зобов'язання за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2016 року, за результатами якої складено акт від 13 червня 2015 року №752/16-20-12-01-30/39362908/93 (далі - акт перевірки).

04 липня 2016 року посадовими особами податкового органу на підставі акта перевірки та згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0001911201 за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва), визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, за затримку на один день сплати грошового зобов'язання у розмірі 490 426 грн 50 коп. Товариство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, що становить 49 042 грн 65 коп.

Податковим повідомленням-рішенням №0001901201 за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, за затримку на один день сплати грошового зобов'язання у розмірі 218 391 грн 60 коп. платника податків зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, що становить 21 839 грн 16 коп.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 травня 2016 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість №9080384148 за квітень 2016 року, у якій, зокрема, у рядку 18.1 відображено суму, що сплачується до державного бюджету, у розмірі 490 427 грн. та у рядку 18.2 відображено суму, що спрямовується на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування, у розмірі 490 427 грн.

Граничним строком сплати податку на додану вартість до бюджету, а також на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування, за квітень 2016 року у загальній сумі 980 854 грн. є 30 травня 2016 року.

30 травня 2016 року Товариством до обслуговуючої філії банку Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" подано платіжні доручення №11 та №479 на суму, відповідно, 349 800 грн та 631 054 грн. Оплату за цими платіжними дорученнями проведено банком того ж дня, про що свідчать відповідні штампи.

У цій справі не є спірним розмір платежів чи обов'язок платника податків здійснити їх сплату як до бюджету, так і на спеціальний рахунок, у порядку, визначеному підпунктом "а" пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України. Спірним є виключно питання щодо своєчасності перерахунку коштів Товариством за відповідними платежами.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій обґрунтовано висновувалися з того, що оскільки платіжні доручення одержані та проведені банком 30 травня 2016 року, позивачем не допущено порушення вимог чинного законодавства щодо сплати податку у встановлений строк та в сумі, самостійно узгодженій у відповідній податковій звітності. В свою чергу контролюючий орган був зобов'язаний встановити, з чиєї вини відбулося невнесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, що не було виконано відповідачем.

Верховний Суд визнає, що сплата грошових зобов'язань не відбулась, разом з тим позивачем як платником податку вжито всіх необхідних та можливих заходів, які з урахуванням обставин справи вказують на те, що податковим органом не доведений склад податкового правопорушення у межах спірних відносин у розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що внаслідок відсутності складу податкового правопорушення, передбаченого положеннями пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, застосування штрафних санкцій є безпідставним, а відтак податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2016 року №0001911201 та №0001901201 є протиправними.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою судів попередніх інстанцій встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення або неправильне застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі № 816/1182/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер