Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2018 року у справі №813/6494/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №813/6494/15

адміністративне провадження №К/9901/31713/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у складі суддів Бруновської Н.В., Улицького В.З., Шавеля Р.М.

у справі № 813/6494/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс-полімер»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

21 грудня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс-полімер» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Личаківському районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 вересня 2015 року №0000492201, яким Товариству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 221781 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 110891 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

20 травня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду (суддя Кравців О.Р.) в задоволенні позову відмовлено.

01 лютого 2017 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду, постанову суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2015 року №0000492201.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції висновувався на безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановив правомірність формування позивачем у липні, серпні, вересні 2013 року податкового кредиту за спірними господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерідл» на підставі податкових накладних та відповідних первинних документів бухгалтерського обліку, які розкривають зміст господарської операції.

У лютому 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення норм Податкового кодексу України, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та судової практики Вищого адміністративного суду України. Порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, за позицією відповідача, полягає у не наданні належної оцінки обставинам справи, в неповному з'ясуванні фактичних обставин справи.

24 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали від 22 лютого 2017 року, справа № 813/6494/15 з суду першої інстанції не витребувана.

01 березня 2018 року матеріалами касаційної скарги № К/9901/31713/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

03 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріалами касаційної скарги №К/9901/31713/18 прийняті до провадження, справа № 813/6494/15 витребувана з суду першої інстанції.

26 березня 2018 року справа № 813/6494/15 надійшла на адресу Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року податковим органом проведено планову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт №294/22-10/33862325 від 16 вересня 2015 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством серед іншого пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.4 статті 189, пунктів 198.3, 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 221781,00 грн., в тому числі за липень 2013 року в сумі 102948,00 грн, за серпень 2013 року в сумі 60500,00 грн, за вересень 2013 року в сумі 58333,00 грн.

29 вересня 2015 року на підставі акта перевірки керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492201, яким Товариству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 221781 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 110891 грн.

Склад податкових правопорушень доводиться податковим органом висновком про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерідл».

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом апеляційної інстанції здійснений системний аналіз положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Господарські операції, за результатом здійснення яких Товариством сформований податковий кредит з метою визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 24 липня 2013 року між Товариством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерідл» (продавець, далі - контрагент позивача) укладено договір № 7/13 відповідно до якого покупець купив товар у продавця на загальну суму 1 339 684,92 грн в тому числі податок на додану вартість 221 780,82 грн. Номенклатура поставок вказана в видаткових накладних (додаток пункт 1 Договору)

На підтвердження реальності господарської операції за вказаним договором до позивач надав копії податкових накладних, копії видаткових накладних, платіжні доручення, копії рахунків-фактури, які досліджені та оцінені судом апеляційної інстанції.

Поставку придбаного Товариством товару контрагент позивача здійснив власним транспортним засобом.

Аналізуючи положення статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентом та дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Судом апеляційної інстанції досліджені питання наявності у позивача складських приміщень де зберігались товарно-матеріальні цінності, які вказані у накладних, про що свідчить договір оренди складських приміщень № 3 від 01 серпня 2012 року, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Богданівська, 42/10.

Судом апеляційної інстанції встановлено подальше використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Зокрема, придбаний за договором від 24 липня 2013 року товар (ізоціонат м. 200, Поліол 4055, труба сталева ф 530-8) позивач продав Корпорації «Енергоресурс-інвест», а решту товару спрямовано на виготовлення пластмасових колодязів та резервуарів Товариством. Частину готової продукції позивач поставив Корпорації «Енергоресурс-інвест».

Крім іншого з'ясовано, що згідно договору оренди № 8-ЕМ від 11 лютого 2008 року Товариство орендувало у Корпорації «Енергоресурс-інвест» автонавантажувач Тойота 32-8FG30V3000 (інвентарний номер № 462), що підтверджується актом приймання-передачі майна.

Реальність операцій з поставки товарів, за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судом апеляційної інстанції на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентом та свідчать про безпідставність збільшення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відсутність підстав збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Судом апеляційної інстанції спростовані висновки суду першої інстанції, які привели до відмови у задоволенні позову, щодо відсутності у Товариства товарно-транспортних накладних на перевезення придбаного товару. При цьому суд апеляційної інстанції врахував обставини, встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі № 813/7066/14, яка набрала законної сили, щодо правосуб'єктності контрагента позивача та укладання між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерідл» (виконавець) договору про надання транспортних послуг № 02/02-2013 від 03 січня 2013 року, відповідно до якого в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовникові транспортні послуги пов'язані з обслуговуванням вантажів замовників, а замовник зобов'язується у відповідності до умов дійсного договору приймати та своєчасно сплачувати надані послуги.

Також судом апеляційної інстанції відхилені як неналежні докази відсутності контрагента за місцезнаходженням та неможливість здійснити поставку товару, зокрема лист «Про надання інформації «№ 162/7/13-25/22-00 від 19 жовтня 2015 року та відповідь Регіонального сервісного центру у Львівській області Міністерства внутрішніх справ України від 03 березня 2016 року.

Суд звертає увагу на можливість контрагента позивача на час вирішення спірних правовідносин укладати з іншими суб'єктами господарювання власні договори з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед Товариством.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не є самостійною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних (джерел) вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентом встановлена судом апеляційної інстанції на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Жодних доводів щодо порушень судом апеляційної інстанції норм Податкового кодексу України, на підставі якого прийнятий спірний акт індивідуальної дії, або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, податковим органом у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у справі № 813/6494/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер