Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2019 року у справі №826/2419/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2019 року

Київ

справа №826/2419/16

адміністративне провадження №К/9901/3100/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В. М.,

суддів: Желєзного І. В., Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 у складі колегії суддів: Собківа Я. М. (головуючий), Мельничука В. П., Файдюка В. В. у справі №826/2419/16 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Жицької Яни Євгенівни, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Жицької Яни Євгенівни (далі - Нотаріус Жицька Я. Є.), за участю третіх осіб: ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2), ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3), в якому просив визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер №27925526 від 25.01.2016, прийняте Нотаріусом Жицькою Я. Є., щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 261,2 кв. м., за ОСОБА_2 (запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №12999895 від 25.09.2015) до набрання рішенням суду в даній адміністративній справі законної сили.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 позов задоволено частково.

2.1. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: №27925526 від 25.01.2016, прийняте Нотаріусом Жицькою Я. Є., щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 261,2 кв. м., за ОСОБА_2 (запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №12999895 від 25.09.2015).

2.2. В іншій частині позову відмовлено.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 і ухвалено нову про відмову в задоволенні позову повністю.

4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

4.1. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, загальною площею 261,20 кв. м., що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від
15.07.2010 за №26717711, реєстраційний номер: 30963568, номер запису: 46163а, в книзі: 644-200.

4.2.31.07.2010 між ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1), який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) на підставі довіреності, посвідченої 17.09.2009 Горша О. А., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, за реєстровим №428, з однієї сторони, як Позикодавцем, та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) з іншої сторони, як Позичальником, укладено договір позики грошей (в тексті - Основний договір), посвідчений Анохіною В. М. - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за №1734.

4.3. Вказане зобов'язання було забезпечене договором іпотеки від 31.07.2010 (по тексту - Договір або Договір іпотеки), що укладений між ОСОБА_5, діючим від імені та в інтересах ОСОБА_2, як Іпотекодержателем, з однієї сторони та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) з іншої, як Іпотекодавцем.

4.4. Згідно з пунктом 1.1 Договору іпотеки, договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у Іпотекодавця, на підставі Основного договору, на суму 3059194,00 грн., що за середнім курсом продажу дол. США приватним особам комерційними банками міста Києва складає 386750,00 дол. США, з обумовленим в Основному договорі строком повернення боргу до 31.10.2010.

4.5. В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за Основним договором в іпотеку передано шестикімнатну квартиру АДРЕСА_1, (за текстом - Предмет іпотеки або Об'єкт), житловою площею 148,20 кв. м., загальна площа квартири - 261,20 кв. м.

4.6. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 25.01.2016 Нотаріусом Жицькою Я. Є. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 27925526, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 261,2 кв. м., за ОСОБА_2, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №12999895. Підставою для виникнення права власності на вищенаведене майно зазначено договір іпотеки №1735, виданий 31.07.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М.

4.7. У свою чергу, 22.03.2013 Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист за результатами розгляду цивільної справи №2/756/541/13 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розпискою.

4.8.09.01.2014 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчуком К. П. відкрито виконавче провадження №41403375 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 1857440,00 грн.

4.9.22.01.2014 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчуком К. П. винесена постанова, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_6 на праві власності.

4.10. З наявних в матеріалах справи відомостей Державного реєстру прав випливає, що 25.01.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно Головного управління юстиції у місті Києві прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним №10282683 та проведено державну реєстрацію арешту нерухомого майна (опис предмета обтяження - все нерухоме майно), яке належить ОСОБА_6. Підставою виникнення обтяження визначено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження старшого державного виконавця Савчука К. П. від 22.01.2014 ВП №41403375.

5. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що ОСОБА_2, у порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 №898-IV вчинені усі необхідні дії щодо направлення ОСОБА_6 письмової вимоги про усунення порушення за Основним договором, а також надано Нотаріусу ~person15~ повний комплект документів, передбачений чинним законодавством, що свідчить про відсутність протиправних дій відповідача. Водночас, суд першої інстанцій дійшов висновку про наявність у відповідача підстав, визначених пунктом 6 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV, для відмови у здійсненні державної реєстрації переходу права власності на спірне нерухоме майно, з огляду на наявність зареєстрованого щодо нього обтяження у вигляді арешту.

6. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, послався на те, що з матеріалів справи вбачається, що третьою особою ОСОБА_2 заперечується право власності ОСОБА_6 на спірне нерухоме майно, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що виникненню спірних правовідносин передував невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про право власності на конкретне нерухоме майно. У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Позивачем подано касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018.

7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що відповідач у спірних правовідносинах виконує функції державного реєстратора, відтак, виступає суб'єктом владних повноважень. Наполягає, що третя особа ОСОБА_2 не звертався до суду з позовом про визнання права власності на Об'єкт та про зняття з нього арешту, а тому у відповідача не було підстав здійснювати державну реєстрацію переходу права власності на цей Об'єкт. На переконання скаржника, наведені обставини свідчать про протиправність дій відповідача при здійсненні ним функцій державного реєстратора і виключають можливість віднесення даного спору до приватноправових.

8. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

8.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржуване судове рішення ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, тому вважає доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

9. Третьою особою ОСОБА_2 подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

9.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржуване судове рішення ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, тому вважає доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

10. Третьою особою ОСОБА_3 відзиву на касаційну скаргу подано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

11. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній станом на даний час (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

12. Згідно з частиною 2 статті 4, пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень), юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

13. При цьому, вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції).

14. Частиною 2 статті 4 КАС України у відповідні редакції було передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

15. Аналогічні правила визначення юрисдикції адміністративних судів містяться у статтях 4 та 19 КАС України у чинній станом на даний час редакції.

16. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням останнім владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

17. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не є підставою для того, щоб ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.

18. Тобто, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами щодо їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги цього суб'єкта владних повноважень.

19. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.

20. Поряд з цим, приватноправові відносини відрізняються від публічно-правових наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, визначений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

21. Тому, в разі якщо особа вбачає порушення своїх прав, свобод та інтересів у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин та/або мають майновий характер чи пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) цих рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

22. Зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, вбачається, що подання цього позову пов'язано із захистом порушеного, на думку позивача, права власності на об'єкт нерухомості - Предмет іпотеки, внаслідок реєстрації цього нерухомого майна за третьою особою ОСОБА_2.

23. Визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора впливає на права вказаної третьої особи та відтак у цьому випадку існує спір про право, що у свою чергу, унеможливлює його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

24. Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин і не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

25. Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

26. Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

27. Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК України, якою передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

28. Зважаючи на суб'єктний склад та характер правовідносин у цій справі, колегія суддів приходить до висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства.

29. Аналогічна правова позиція щодо тотожних правовідносин викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №820/4994/17, від 23.10.2019 №826/16886/16, від 13.11.2019 у справі №804/1300/18.

30. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

31. За практикою Європейського Суду з прав людини" фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (..) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

32. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

33. Частиною 1 статті 354 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно Частиною 1 статті 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених Частиною 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

34. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 238, ст.ст. 344, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

35. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

36. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі №826/2419/16 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Жицької Яни Євгенівни, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення - скасувати та закрити провадження у справі.

37. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя Шарапа В. М.

Судді Желєзний І. В.

Чиркін С. М.