Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.09.2019 року у справі №825/848/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2019 року

м. Київ

справа №825/848/17

касаційне провадження №К/9901/45597/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від
03.07.2017 (суддя Соломко І. І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя - Мацедонська В. Е., судді: Лічевецький І. О., Мельничук В. П. ) у справі № 825/848/17 за позовом Приватного підприємства "Семенівська мануфактура" до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Семенівська мануфактура" звернулось до адміністративного суду з позовом до Чернігівської митниці ДФС, в якому просило скасувати рішення від 10.04.2017 № UA102000/2017/000056/2 та від 13.04.2017 № UA102000/2017/000061/2 про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102150/2017/00031 та № UA102150/2017/00035.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 03.07.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.10.2017 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 залишив без змін.

Чернігівська митниця ДФС звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Чернігівська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 49, частин 1 , 2 статті 53, частини 5 статті 54, частини 2 статті 64 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 11, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що подані позивачем документи не містили всіх необхідних відомостей на підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2016 між Приватним підприємством "Семенівська мануфактура" (покупець) та нерезидентом "CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO., LTD" (постачальник) укладено контракт № BSN1-09/2016 на поставку товарів в асортименті.

Для здійснення митного оформлення імпортованої продукції брокером позивача подано до оформлення митні декларації від 07.04.2017 № UA102150/2017/201356 та від 13.04.2017 № UA102150/2017/201515, в яких митна вартість товарів визначена із застосуванням основного методу, - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявлених відомостей також надано митному органу: пакувальні листи від 21.12.2016 та від 24.01.2017; рахунки-фактури (інвойси) від 21.12.2016 № BTCN2016691 та від 24.01.2017 № BTCN2017026; коносаменти від 29.12.2016 № TXG32631 від 27.01.2017 № COSU6149776890; автотранспортні накладні від
23.02.2017 № 6922 та від 06.03.2017 № 3693; декларації про походження товару від
21.12.2016 № BTCN2016691 та від 24.01.2017 № BTCN2017026; рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД від 30.03.2017 № КТ-UA102000-0012-2017 та від
11.04.2017 № КТ-UA102000-0015-2013; акти про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 24.02.2017 № 102110001/2017/200652 та від 07.03.2017 № UA102150/2017/200823; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару від 15.12.2016 № 120691 та від 15.01.2017 № 130026; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 06.04.2017 № 142005703-0314; висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією, - звіти про оцінку майна від 23.02.2017 № 05-07/02, від 03.03.2017 № 05-07/03, від 13.04.2017 № 05-07/04; розрахунки ціни (калькуляції) від 04.01.2017 № BTCN2016691/01 та від 07.02.2017 № BTCN2017026/01; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 01.09.2016 № BSN1-09/2016; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від
20.12.2016 № 6; договір про надання послуг митного брокера від 20.10.2014 № 20/10-14/02; договір (контракт) про перевезення від 11.11.2015 № 11-11/ЮГ; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 29.12.2016 № 0705 та від 27.01.2017 № 0705; інші некласифіковані документи (акти про зважування вантажів та фізичного огляду, видаткові накладні, комерційні пропозиції, прайс-листи, якісні описи); копії митних декларацій країни відправлення від 22.12.2016 № 222920160597753939 та від
25.01.2017 № 223120170000288390.

За результатами дослідження поданих до митного оформлення документів Чернігівською митницею ДФС прийнято рішення від 10.04.2017 № UA102000/2017/000056/2 та від 13.04.2017 № UA102000/2017/000061/2 про коригування митної вартості товарів за шостим (резервним) методом, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102150/2017/00031 та № UA102150/2017/00035.

Підставами для прийняття вищезазначених рішень, за доводами відповідача, послугувало те, що: звіти про оцінку майна подані в неповному обсязі, а відтак не дають можливість перевірити ціноутворення; надані калькуляції собівартості на товари дійсні на періоди, що не включають дати відвантаження товарів; прайс-листи не містить інформації щодо артикулів товару, періоду дії цін та країн, на які поширюється дана цінова пропозиція; копії митних декларацій країни відправлення не містять відміток митних органів Китаю; позивачем не надано документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

За правилами частини 1 статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених частини 1 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм статті 57 Митного кодексу України.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59, 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статей 59, 60 Митного кодексу України.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нова", про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається суди встановили, що позивачем подано митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни контракту. Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

При цьому судові інстанції цілком об'єктивно відхилили посилання відповідача на недоліки представлених підприємством звітів про оцінку майна, калькуляцій собівартості, прайс-листів як підстави для прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії, оскільки зазначені документи не мають імперативного характеру для визначення складових митної вартості товарів та не є єдиними документами, що її підтверджують.

Аналогічно й відсутність відмітки митних органів Китаю в деклараціях країни відправлення не може бути достатньою підставою для висновку про правомірність оскаржуваних рішень та карток, адже така декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість товару згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, відсутність у копіях декларацій країни відправлення відмітки митних органів Китаю не можна визнати розбіжністю, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи її розрахунку.

Щодо доводів митного органу про те, що декларантом не подано документів на підтвердження вартості перевезення товару, то судами з'ясовано, що імпортована у спірному випадку продукція поставлялась за базисом поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) "ІНКОТЕРМС-2010", тобто постачальник взяв на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Крім того, про включення до ціни товару вартості фрахту свідчать і листи продавця від 04.01.2017 № BTCN2016691/4 та від 07.02.2017 № BTCN2017026/7.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Чернігівської митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 у справі № 825/848/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк