Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.05.2018 року у справі №806/1089/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року

Київ

справа №806/1089/17

адміністративне провадження №К/9901/35766/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 (суддя Семенюк М.М.)

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 (судді Шидловський В.Б., Мацький Є.М., Шевчук С.М.)

у справі № 806/1089/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шалений Молот»

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шалений Молот» (далі - позивач, ТОВ «Шалений Молот») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.12.2016 № 000911400 на суму 23 260 грн та № 0000911400 на суму 7 643 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.12.2016 № 0000901400 та № 000911400 в частині збільшення суми грошових зобов'язань за податковими зобов'язаннями на 7696 грн і за штрафними санкціями 1924 грн.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задоволено позовні вимоги повністю. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.11.2016 по 18.11.2016, на підставі наказу від 09.11.2016 № 1215, направлень від 09.11.2016 № 498, № 499, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на виконання ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі 760/6916/16-к у кримінальному провадженні № 12015000000000630 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Шалений Молот» з питання підтвердження (не підтвердження) господарських відносин з ТОВ «Металлсервіс України» щодо правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість по ланцюгу постачання та податку на прибуток підприємств за період діяльності з 01.01.2014 по 29.07.2016, за результатами якої складено акт від 25.11.2016 № 6707/06-25-14-01/37711890 та встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та статей 3 та 4 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 1,11 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 та пункту 19 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 397/3690 в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 6114 грн., у тому числі: за 2014 рік на суму 6114 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18 608 грн. у тому числі: липень 2014 року - 8613 грн; серпень 2014 року - 9995 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 14.12.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000901400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 7643 грн, в тому числі 6114 грн - за основним платежем та 1529 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 000911400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 23 260 грн, в тому числі 18 608 грн - за основним платежем та 4652 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані висновки, як і доводи касаційної скарги, ґрунтуються на твердженні податкового органу, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій не надано підтверджуючих документів на транспортування товару, документів, які б підтверджували якість товару, довіреностей на отримання товару та не надано договору від підприємства-постачальника, в зв'язку з чим неможливо встановити як відбувалося узгодження цін на придбані ТМЦ. Крім того, досудовим розслідуванням в рамках кримінального провадження № 12015000000000630 встановлено, що учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_2 в період 2014-2016 роках зареєстровано або перереєстровано на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Металлсервіс України». Як наслідок документи бухгалтерського обліку, надані підприємством до перевірки підписані невстановленими особами від імені посадової особи ТОВ «Металлсервіс Україна». Таким чином, господарські операції позивача з вказаним контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними, а відтак не можуть бути підставою для формування складу податкового кредиту та витрат. Крім того, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму 1745 грн без отримання товару або проведеної попередньої оплати, так як кошти були повернуті контрагенту-постачальнику.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено первинними документами віднесення сум до складу витрат та податкового кредиту. Разом з тим, частково скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 14.12.2016 № 000911400, судом першої інстанції зазначено, що як вбачається з картки розрахунку 631 за 01.01.2014-11.11.2016, виписок з банку від 14.08.2014 та від 09.09.2014 на рахунок ТОВ «Шалений Молот» було здійснено повернення грошових коштів від ТОВ «Металлсервіс Україна» на загальну 65 477 грн, з яких сума ПДВ 10 913 грн., а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині 7696 грн - за основним платежем та 1924 грн - за штрафними санкціями.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, виходив з того, що за датою першої події - банківськими переказами 13.08.2014 та 08.09.2014 контрагент зобов'язаний був виписати для позивача податкові накладні в силу приписів підпункту «а» пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, проте цього не зробив. У зв'язку з відсутністю податкових накладних від контрагента, позивач правом на податковий кредит не скористався як в поточному так і в наступних податкових періодах, а тому не зобов'язаний був зменшувати податковий кредит за господарськими операціями з повернення коштів від контрагента на банківський рахунок позивача на підставі пункту «б» підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. ( підпункт 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України).

Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об'єкт оподаткування.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Шалений молот» перерахувало ТОВ «Металлсервіс Україна» за лист 8*6000*1500 30 ХГСА 21421,67 грн., а 14.08.2014 року позивач перерахував контрагенту за лист 3,0 ст 65 г 8750 грн., що разом складає 33966, 67 грн.

Крім того, позивачем суду надавались податкові накладні від 06.08.2014 року № 17, від 23.07.2014 № 69, 14.07.2014 року № 42, 15.07.2014 року № 45 та видаткові накладні від 15.07.2014 року № МС-0000090, від 14.08.2014 року № 172, які підтверджують факт отримання ТОВ «Шалений Молот» від ТОВ «Металлсервіс Україна» матеріалів на суму 33 966, 67 грн.

Судами встановлено, що в матеріалах справи містяться подорожні листи від 15.07.2014 року № 15/07 та від 14.08.2014 року № 14/08, які відповідно до чинного законодавства містять всі необхідні реквізити. Директор ТОВ «Шалений Молот» пояснив, що він самостійно їздив на власному автомобілі у м. Київ на склад, який йому вказав постачальник, де і отримував товар, якій навантажувався робітниками складу, привозився ним на підприємство ТОВ «Шалений Молот», працівниками якого товар і розвантажувався. Подорожні листи надавалися позивачем до перевірки.

Відтак, безпідставним є посилання відповідача на ненадання позивачем доказів на підтвердження транспортування товару.

Товар від ТОВ «Металлсервіс Україна» отримував особисто директор ТОВ»Шалений Молот» Хоцький А.А. по довіреностям, які вказані у видаткових накладних і які залишаються у постачальника.

Письмовий договір між позивачем та вказаним контрагентом не укладався, що, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, не суперечить вимогам цивільного законодавства.

Стосовно посилань відповідача, що згідно ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 року № 760/6919/16-к учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_2 в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Металлсервіс Україна», як наслідок накладні, податкові накладні, інші документи бухгалтерського обліку надані підприємством до перевірки, підписані не встановленими особами від імені посадової особи ТОВ «Металлсервіс Україна», суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не було взято до уваги посилання відповідача на вказану ухвалу, оскільки вказаною ухвалою було надано дозвіл на проведення перевірки в рамках кримінального провадження стосовно значної кількості суб'єктів господарювання, серед яких і контрагент позивача. Разом з тим, відповідачем не було надано доказів існування вироків щодо посадових осіб ТОВ «Металлсервіс Україна», якими б було встановлено фіктивність діяльності вказаного контрагента.

Надані позивачем документи у сукупності містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в повній мірі підтверджують здійснення позивачем господарських операцій в межах власної господарської діяльності, дозволяють ідентифікувати контрагентів і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 13.08.2014 року позивач здійснив банківський переказ на рахунок ТОВ «Металлсервіс Україна» в сумі 21 600,00 грн., як попередня оплата за металопрокат.

На наступний день, тобто 14.08.2014 року, вказана сума була повернута в повному обсязі контрагентом на рахунок позивача як повернення грошових коштів за не відвантажений товар.

08.09.2014 року позивач здійснив банківський переказ на рахунок ТОВ «Металлсервіс Україна» в сумі 43 877,00 грн., як попередня оплата за металопрокат.

На наступний день, тобто 09.09.2014 року, контрагент повернув вказану суму в повному обсязі на рахунок позивача у зв'язку з повторним невідвантаженням товару.

Податкові накладні контрагентом позивача виписані не були, а відтак позивач правом на податковий кредит у загальній сумі 10 913 грн по вказаних господарських операціях з переказу коштів не скористався, що підтверджується додатком 5 та реєстрами отриманих податкових накладних до податкових декларацій з ПДВ за серпень і вересень 2014 року. А отже, це не призвело до викривлення розрахунків позивача з бюджетом.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 у справі № 806/1089/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко