Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.11.2020 року у справі №953/2781/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 953/2781/20

адміністративне провадження № К/9901/27748/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Жука А. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Дикого Богдана Сергійовича про скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 25 травня 2020 року, постановлену у складі судді Бородіної Н. М. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Сіренко О. І (головуючий), Калиновського В. А., Кононенко З. О.

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Дикого Богдана Сергійовича про скасування постанови ЕК № 1923347 від 31.12.2019.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 25 травня 2020 року, яку залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, залишив указаний позов без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

3. При цьому суди виходили з того, що позивачем пропущено десятиденний строк для звернення до суду та відсутності підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права.

5. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що строк оскарження постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинен складати 10 (десять) днів з моменту її отримання та він цього строку дотримався.

6.1. Позивач зазначає, що будь-які постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинні оскаржуватися протягом 10 (десяти) днів з моменту їх вручення, а тому якщо ОСОБА_1 отримав оскаржувану постанову 04 лютого 2020 року, а оскаржив її 14 лютого 2020 року, то позивач не пропустив строк звернення з адміністративним позовом, встановлений у ч. 2 ст.286 КАС України. Саме норму ч. 2 ст. 286 КАС України, а не ст. 289 КпАП України необхідно застосовувати для правового регулювання оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. При цьому, скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12 червня 2020 року у справі №686/28291/19.

6.2. Скаржник також зауважує, що суд першої інстанції після з'ясування, що позов подано нібито з пропуском строку звернення до суду, повинен був залишити позов без руху та надати строк на усунення недоліків позовної заяви. Натомість, Київський районний суд м. Харкова в оскаржуваній ухвалі залишив позов ОСОБА_1 без розгляду, чим порушив ч. 1 ст. 123 КАС України.

6.3. Крім того, позивач зазначає, що він надав всі наявні у нього докази на підтвердження отримання оскаржуваної постанови 04 лютого 2020 року.

7. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

IV. Джерела права й акти їх застосування

8. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

10. Згідно із частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого частиною 1 статті 122 КАС України або іншими Законами.

11. Для захисту прав, свобод та інтересів особи частиною 1 статті 122 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).

12. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

13. Так, відповідно до частини другої вказаної статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

14. Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

15. Відповідно до указаної статті скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів із дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

16. Частиною 2 статті 291 КУпАП передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

17. Згідно із частиною 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

V. Оцінка Верховного Суду

18.14 лютого 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕК № 1923347 від 31.12.2019.

19. Суд першої інстанції залишаючи позов без розгляду дійшов висновку, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності встановлений 10-дений строк, який обчислюється з дня винесення постанови. Оскільки оскаржувана постанова винесена 31 грудня 2019 року, а позивач звернувся до суду з позовом лише 14 лютого 2020 року, десятиденний строк звернення до суду, який обчислюється з дня винесення постанови, ним пропущений, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

20. Разом з тим, Суд зазначає, що аналіз норм статті 289 КУпАП і частини 2 статті 291 КУпАП свідчить, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом десяти днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

21. Аналогічна правова норма закріплена також у частині 2 статті 286 КАС України, відповідно до приписів якої позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

22. Отже, при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, суди повинні з'ясувати дату отримання цієї постанови.

23. Із матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржувану постанову в день її прийняття фактично не отримував. Тому, відповідно до вище зазначеної норми, суд при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду мав з'ясувати дату отримання оскаржуваної постанови.

24. Судом апеляційної інстанції зазначено, що з наявної в матеріалах справи роздруківки поштового відділення неможливим є встановлення факту отримання позивачем оскаржуваної постанови саме 04.02.2020, зокрема, відсутні адреси та будь-які дані відправника та отримувача, а також будь-які дані щодо вмісту відправлення.

25. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вони містять фотокопію конверту, на якому вказано той самий штрих-код поштового відправлення, що й на роздруківці з сайту ДП "Укрпошта". Вказані докази на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови були надані позивачем разом із позовною заявою.

26. Однак, суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки та не дослідили належним чином подані скаржником документи, не вчинили дій, що сприяли б з'ясуванню достовірної інформації щодо дійсної дати отримання позивачем оскаржуваної постанови.

27. З урахуванням вище викладеного, Верховний Суд вважає передчасними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

28. Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій здійснено поверхневий підхід до вирішення питання щодо своєчасності подання позивачем позовної заяви, чим порушено норми процесуального права.

29. Пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

30. Згідно частини 1 статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

31. У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

32. Згідно частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

33. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

VІІ. Судові витрати

34. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 25 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №953/2781/20 скасувати, а справу направити до Київського районного суду міста Харкова для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

А. В. Жук