Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.08.2018 року у справі №815/5823/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2019 року

Київ

справа №815/5823/17

адміністративне провадження №К/9901/57829/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову 19.06.2018 (судді: Потапчук В.О. (головуючий), Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.) у справі № 815/5823/17 за позовом ТОВ "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000061/2 від 24 червня 2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00766 від 24 червня 2017 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного методу визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість. Натомість всі зауваження контролюючого органу не свідчать про неповноту чи про недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані в поданих документах, а тому відмова у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем всупереч вимог Митного кодексу України та підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 в задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд дійшов висновку, що контролюючим органом доведено наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення позивачем документах та не надання позивачем додаткових документів, що є підставою для коригування митної вартості товарів та відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржувані рішення та картку відмови, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 та залишити в силі рішення суду першої інстанціцї.

8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та Фірмою «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) 27 квітня 2017 року укладено зовнішньоекономічний контракт №336/17 за яким Фірма «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) зобов'язалася поставити, а ТОВ «Дунайська імпортна компанія» приймати та оплачувати товар, вказаний у інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту

Відповідно до умов зазначеного контракту на митну території України поставлений товар абрикоси свіжі класу А, у пластикових ящиках - 1020 шт., на 13 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 10909 кг, вага «нетто» - 10204 кг, ціна - 0,60 євро за кг без транспортних витрат, на загальну суму 6122,40 євро; абрикоси свіжі класу В, у пластикових ящиках 1000 шт., на 13 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 10859 кг, вага «нетто» - 10164 кг, ціна - 0,30 євро за кг без транспортних витрат, на загальну суму 3049,20 євро.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару, 24 червня 2017 року декларантом ТОВ «БЕК «АТАМАН-ГРУП» (яке діє на підставі договору про надання послуг по декларуванню товарів №211/16) до відділу митного оформлення №6 митного поста «Одеса - Центральний» Одеської митниці ДФС подана митна декларація №UA500060/2017/009412, а також документи, які підтверджують вартість товару та транспортні витрати, зокрема, зовнішньоекономічний контракт №336/17 від 27 квітня 2017 року; специфікацію №31 від 21 червня 2017 року; інвойс № 031 від 21 червня 2017 року; сертифікат походження товару форми EUR.1 № А702746; митну декларацію країни відправлення 17GREX410100034800 від 21 червня 2017 року; прас - лист від 21 червня 2017 року; пакувальний лист від 21 червня 2017 року; автотранспортну накладну №094106; договір про перевезення №011116/2 від 19 червня 2017 року; довідка про транспортні витрати від 21 червня 2017 року та рахунок-фактура №6 від 21 червня 2017 року на підтвердження вартості перевезення товару.

Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом - за ціною договору.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме:

- у митній декларації країни відправлення 17GREX410100034800 від 21 червня 2017 року відсутнє посилання на інвойс і контракт, за яким відправлений вантаж;

- відсутня інформація щодо включення або не включення вартості упаковки та пакування і пакувальних матеріалів до ціни товару;

- не має розділення товару на класи;

- договір на перевезення товару укладений з суб'єктом господарювання, який в CMR не зазначений, а зазначена інша особа;

- не визначений географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

З огляду на зазначене, декларанту було запропоновано, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, а також, у відповідності до ст. 254 Митного кодексу України надати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову.

24 червня 2017 року ТОВ «Дунайська імпортна компанія» надіслано відповідачу повідомлення №2406-1, в якому зазначено про відсутність додаткових документів та надані роз'яснення про те, що умови поставки, та географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, номер контракту, а також розділення вантажу за класами зазначено в інвойсі. Також у вказаному повідомленні зазначено, що інші розбіжності є особливістю заповнення ВМД у країні відправлення.

24 червня 2017 року Одеською митницею ДФС була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00766 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24 червня 2017 року № UA500060/2017/000061/2 за 3 методом визначення митної вартості з посиланням на розбіжності в поданих до митного оформлення товару документах та дані бази ЄАІС щодо розмитнення подібних товарів за ціною відмінною від заявленої позивачем по митній декларації №UA500060/2017/009412 від 24 червня 2017 року.

Товар декларантом розмитнений зі сплатою митних платежів, визначених митним органом та випущений у вільних обіг з наданням гарантій у відповідності до ст. 55 Митного кодексу України.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на невідповідність висновку суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду на ненадання позивачем витребуваних додаткових документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, на підставі яких проводився розрахунок, та які б підтверджували числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, на підставі яких проводився розрахунок.

11. Товариством відзиву на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Конституція України:

12.1. Стаття 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Митний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

13.1. Частина 1 статті 49.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

13.2. Частина перша статті 52.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

13.3. Частина друга статті 53.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

13.4. Частина третя статті 53.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

13.5. Частина четверта статті 53.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

13.6. Частина п'ята статті 53.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

13.7. Частина перша статті 54.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

13.8. Частина друга статті 54.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

13.9. Частина третя статті 54.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

13.10. Частина шоста статті 54.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

13.11. Частина сьома статті 54.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

13.12. Частина перша статті 57.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

13.13. Частина друга статті 57.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

13.14. Частина третя статті 57.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

13.15. Частина четверта статті 57.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

15. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

16. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

17. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

18. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

19. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.

22. Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

23. Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив з огляду на те, що відповідно до умов Контракту пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а вартість упаковки входить до ціни товару.

Посилання митного органу на те, що у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 21 червня 2017 року №17GRХ410100034800 не визначений клас товару, а тому не можливо перевірити вартість товару по експортній митній декларації, оскільки не вказана вартість за клас А та В суд апеляційної інстанції також обґрунтовано відхилив з огляду на те, що декларація країни відправлення була оформлена не позивачем, а продавцем товарів фірмою «FRUTOPOLIS S.A.». Крім того, не містить вимог по розділу на класи якості під час митного оформлення таких товарів, як персики та нектарин, і діюче законодавство України. Не містить розподілення товару, який ввозив позивач, по класам і Державний класифікатор продукції та послуг, згідно до якого для товару «Персик» визначений єдиний код « 0809309000» та одна позиція без виділення класів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції розділення задекларованих ним у ВМД товарів по класам було зроблено з тією метою, щоб пояснити чому на один і той самий вид товару є різна ціна, оскільки великий фрукт класу «А» коштує дорожче ніж дрібніший фрукт класу «В».

Щодо посилань контролюючого органу на те, що у митній декларації країни відправлення 17GREX410100034800 від 21 червня 2017 року відсутнє посилання на інвойс і контракт, за яким відправлений вантаж то судом апеляційної інстанції встановлено, що вказана митна декларація країни відправлення містить посилання на інвойс і контракт, за яким відправлений вантаж, оскільки експортна декларація ЕХ-1 це митний документ, який складений, в даному випадку, постачальником товару і підтверджує експорт товарів з країн Європейського Союзу законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну-імпортер та в експортній декларації є посилання на інвойс, за яким позивачу поставлений товар (графа "44" містить дані " 380/031" де "380" - код документа (інвойса), а "031" номер інвойсу), а також на інші документи, номери яких співпадають з наданими для розмитнення до митного органу, тобто, ця експортна декларація стосується саме товару, щодо розмитнення якого в цій справі існують спірні правовідносини Крім того, у вказаній декларації є посилання на клас товару (А, В), а також документи, які містять розділення товару на класи (А, В).

Щодо посилань контролюючого органу на те, що договір на перевезення товару укладений з суб'єктом господарювання, який в CMR не зазначений, а зазначена інша особа, то судом апеляційної інстанції встановлено, що дійсно в автотранспортній накладній №094106 від 21 червня 2017 року та книжці МДП від 21 червня 2017 року АХ.80849580 перевізником вказано «PE TROTSENKO ROMAN», однак, в матеріалах справи міститься договір на перевезення №011116/2 від 19 червня 2017 року згідно якого ФОП ОСОБА_6 є експедитором, в особі директора ОСОБА_6, при цьому згідно договору №01/01/17-1 від 01 січня 2017 року перевізчиком являється ФОП ОСОБА_6

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

25. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

26. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статті 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 слід залишити без задоволення.

27. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 у справі № 815/5823/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду