Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.03.2021 року у справі №520/11059/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 520/11059/2020

адміністративне провадження № К/9901/6309/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І. Л.,

суддів: Блажівської Н. Є., Яковенка М. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року (головуюча суддя Зоркіна Ю. В. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Григоров А. М., судді - Подобайло З. Г., Бартош Н. С. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

установив:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (далі - ТОВ "Велотрейд") звернулось до суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11 серпня 2020 року №UA807000/2020/001532/2; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Слобожанської митниці Державної митної служби України від 10 серпня 2020 року № UA807170/2020/00896.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/001532/2 від 11 серпня 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2020/00896 від 10 серпня 2020 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ТОВ "Велотрейд" судовий збір у розмірі 12440,00 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ТОВ "Велотрейд" судового збору у розмірі 12440,00 грн, прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ТОВ "Велотрейд" 5696,60 грн в рахунок відшкодування судового збору; в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - якщо суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, від 15 травня 2018 року у справі №809/1260/17, від 15 серпня 2019 року у справі №826/19400/15, від 19 червня 2019 року у справі №818/1220/17, де ВС дійшов висновку про наявність у митниці права витребувати від декларанта додаткові документи у разі наявності в ЄАІС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач, у розрізі підстав касаційного оскарження судових рішень, посилається на те, що митницею було правомірно розпочато процедуру консультацій та витребувано у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за декларацією позивача. За результатами поглибленої перевірки, митницею встановлено, що витрати на транспортування оцінюваних товарів, як обов'язкова складова митної вартості, декларантом не підтверджені належним чином. Звертає увагу, що надані позивачем документи є похідними від основного документу, на підставі якого позивачу надавалися послуги з перевезення, - договору транспортного експедирування, який не був поданий до митного оформлення разом митною декларацією. Зазначає, що на момент митного оформлення договір про транспортно-експедиційні послуги був у наявності у позивача, однак не був наданий митниці. Вважає, що наданий декларантом висновок експерта не можна вважати належним доказом на підтвердження ціни товару.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Велотрейд" є виробництво велосипедів, дитячих та інвалідних колясок (КВЕД
30.92).

У межах господарської діяльності позивачем 4 травня 2020 року укладено договір поставки продукції №04/05-2020 з TIANJIN TIGERBIKE CO., LTD, предметом якого є поставка частин та комплектуючих велосипеда відповідно до інвойсу чи додатків (специфікацій) до договору; термін дії договору - до 31 грудня 2025 року.

За умовами договору товар поставляється в Україну на умовах поставки FOX-Ксинанг, Китай (відповідно до "Інкотермс-2010"), якщо інше не передбачено в Інвойсі. Ціна на продукцію, умови оплати і поставки до цього Договору визначаються в Інвойсі (проформа інвойс) чи в додатках (специфікаціях) до договору. До договору сторонами було оформлено інвойс №HY-CK-202040 від 19 червня 2020 року на загальну суму 16716,92 дол. США.

Як з'ясували суди, розрахунок за поставлений товар проведено у повному обсязі відповідно до платіжного доручення №190 від 28 липня 2020 року на суму 35756,96 дол. США, до якого входили платежі за інвойсом №HY-CK-202040 від 19 червня 2020 року на загальну суму 16716,92 дол. США та інші платежі перед TIANJIN TIGERBIKE CO., LTD.

Під час здійснення імпорту товару до України позивачем подано до митниці електронну митну декларацію №UA807170/2020/040417 від 11 серпня 2020 року, у якій визначено митну вартість товару, - частини велосипедів в асортименті, за першим методом (за ціною договору) на рівні 525078,11 грн.

Разом з митною декларацією позивачем подано документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме: договір №04/05-2020 від 4 травня 2020 року; Інвойс №HY- СК-202040 від 19 червня 2020 року; платіжне доручення в іноземній валюті від 28 липня 2020 року №190 на суму 35756,96 дол. США, до якого входили платежі за інвойсом №HY- СК-202040 від 19 червня 2020 року на суму 16716,92 дол. США; документи щодо транспортування (перевезення) товару, та документи, що підтверджують вартість перевезення, а саме: договір з перевізником ТОВ "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС" №204018-119 від 4 січня 2018 року, довідка про підтвердження транспортно-експедиційних витрат ТОВ "ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС" №3007-5 від 30 липня 2020 року та рахунок на оплату відповідно до договору транспортного експедирування №2918 від 30 липня 2020 року; звіт про оцінку майна №06/08/2020/02 від 6 серпня 2020 року Регіонального торговельно-виробничого підприємства "Гранід" про підтвердження митної вартості товару заявленого до митного декларування; договір про надання послуг митного брокера з ФОП ОСОБА_1; сертифікат від 27 липня 2020 року №201200А0/004205, виданий ССРІТ/ССООІС Республікою КНР.

Під час вивчення наданих декларантом документів митним органом виявлено розбіжності в оформленні документів та те, що за іншими митними деклараціями рівень митної вартості на подібний товар становить меншу вартість в еквіваленті дол. США за кілограм, у зв'язку з чим митницею розпочато процедуру консультацій з декларантом щодо рівня митної вартості товару.

11 серпня 2020 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА807170/2020/001532/2, яким внаслідок застосування резервного - другорядного методу визначення митної вартості товарів визначено митну вартість товару на рівні - 5,01 доларів США за 1 кг., а загалом - 43918,13 дол. США.

Підставою до прийняття означеного рішення слугувало спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, розбіжності в ціновій інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

В подальшому, на виконання цього рішення про коригування митної вартості митницею прийнято рішення у формі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2020/00896.

Позивачем, з метою уникнення простою імпортованого товару подано нову вантажну митну декларацію №UA807170/2020/040417 від 11 серпня 2020 року, де зазначено обчислений відповідачем показник митної вартості товару.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, при цьому до митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 МК України (в редакції, чинній нас виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно зі статтею 53 МК України у випадках, передбачених статтею 53 МК України декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині 2 статті 53 МК України.

За приписами частини третьої означеної статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком).

Частинами 5 , 6 статті 53 МК України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частини 5 статті 54 МК України, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені частини 5 статті 54 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (пункт 2).

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у Частиною 6 статті 54 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Частиною 6 статті 54 МК України; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1 -4 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм частинами 1 -4 статті 57 МК України. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями частинами 1 -4 статті 57 МК України.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 1 статті 320 МК України форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем під час митного оформлення товару надано усі необхідні документи, які достовірно підтверджували митну вартість заявленого ним до декларування товару. Втім, під час митного контролю при обробці документів, наданих декларантом, спрацювала система управління ризиками АСАУР "Інспектор", що зумовило направлення уповноваженій особі позивача повідомлення про надання додаткових документів.

Суди, з посиланням на наведені вище приписи МК України, вважали, що сам лише факт спрацювання системи управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, з огляду на спрацювання модуля АСАУР, суди в даному випадку визнали необґрунтованим, оскільки вважали, що індивідуальні характеристики того чи іншого товару можуть бути з'ясовані лише шляхом порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Надаючи оцінку доводам митного органу щодо наявності розбіжностей в інвойсі та пакувальному листі в частині умов поставки товару, суди попередніх інстанцій, із посиланням на релевантну практику Верховного Суду, виходили з того, що наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей тощо) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для автоматичного висновку про недостовірність усієї інформації, що ними відображена, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару. При цьому суди врахували, що за змістом контракту та інвойсу, які в силу положень частини 2 статті 53 МК України є основними документами, що підтверджують митну вартість товару, визначено однакові умови поставки - FOB XINGANG, Китай, а відповідачем, своєю чергою, не доведено, що виявлені ним недоліки змісту пакувальних листів вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Аналізуючи посилання митного органу на ненадання декларантом належних документів, на підставі яких позивачу надавались послуги з перевезення товару, суди дійшли висновку, що надані декларантом коносамент, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця, договір (контракт) про транспортно-експедиційні послуги та документ на підтвердження вартості перевезення товару, - повною мірою підтверджують понесені позивачем витрати на перевезення, які були включені ним до заявленої митної вартості товарів.

У вимірі аргументів митного органу про те, що позивачем до не було надано договір транспортного експедирування, суди, із посиланням на пункт 6 частини 2 статті 53 МК України, зазначили, що для підтвердження транспортних витрат означена норма вимагає документи, в яких вказується ціна за понесені транспортні витрати, й такими документами, в першу чергу, є рахунок на оплату та довідка про транспортно-експедиційні витрати, які була надані декларантом, а не договір. На додаток до викладеного суди врахували, що у договорі про транспортно-експедиційні витрати не встановлюється ціна на такі послуги, а лише обумовлюється, що ціна договору визначається в рахунках на оплату.

Поряд із викладеним, судами попередніх інстанцій взято до уваги, що зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару не містить відомостей про подібність товарів за поданою декларантом митною декларацією, та товарами за митними деклараціями, переліченими відповідачем, або ж про схожість умов поставки, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим.

Також судами взято до уваги, що контролюючий орган визначив митну вартість не окремої одиниці товару, як це було зроблено платником податків під час подання митної декларації, а одного кілограма товару, попри те, що кожна окрема одиниця товару має власні індивідуальні характеристики, які й впливають на формування його ціни.

Щодо посилань митного органу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на ненадання декларантом інформації щодо подібних та ідентичних товарів, суди вважали, що сама по собі відсутність таких відомостей не обґрунтовує неможливість визнання заявленої митної вартості товару.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди повно й правильно встановили обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду за подібних, на переконання відповідача, правовідносин. Однак, відповідач посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов'язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених пункт 6 частини 2 статті 53 МК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв'язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді Н. Є. Блажівська

М. М. Яковенко