Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.04.2018 року у справі №826/12590/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/12590/16

адміністративне провадження № К/9901/46335/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/12590/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галант Пол Електра" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Федорчука А. Б., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Твердохліб В. А., суддів: Бужак Н. П., Троян Н. М.,

встановив:

ТОВ "Галант Пол Електра" звернулося до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича (далі - Відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності Відповідача 1, що полягає у неперерахуванні (відмові у перерахуванні) грошових коштів в сумі 410581,61 грн згідно з платіжним дорученням №502 від 27.04.2016; відшкодування матеріальної шкоди, що завдана протиправною бездіяльністю Відповідача 1 у розмірі 410581,61
грн за рахунок Відповідача 2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Банком не здійснено жодних дій на виконання доручення, відмовлено у проведенні платіжного доручення №502 від 27.04.2016 протиправно, оскільки якщо сума грошей, що надійшли на рахунок позивача, починаючи з 05.04.2016, є достатньою для виконання платіжного доручення, відповідач -1 зобов'язаний був виконати це платіжне доручення, адже заборона на здійснення переказу коштів під час тимчасової адміністрації не розповсюджується на кошти, що отримано на рахунок клієнта з дати початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича, що полягає у неперерахуванні (відмові у перерахуванні) грошових коштів в сумі 410581,61 грн згідно з платіжним дорученням №502 від 27.04.2016.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суди встановили, що 01.08.2011 року між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галант Пол Електра" (далі - Клієнт) укладений договір банківського рахунку юридичної особи НОМЕР_3.

Згідно з п.1.1. договору банк відкриває клієнту поточний (і) рахунок (ки) відповідно до інструкції "Пpo порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої Постановою НБУ №492 від 12.11.2003 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, згідно з нормативно-правовими актами НБУ, чинним законодавством України, внутрішніми правилами та процедурами банку.

Відповідно до п.2.1.4 договору банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів України.

27.04.2016 позивач надав до банку платіжне доручення №502 на суму 410581,61 грн на перерахування ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" грошових коштів з поточного рахунку № НОМЕР_1 у сумі 410 581,61 грн на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2, відкритий у ПАТ "КРЕДІАГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614.

Вказане платіжне доручення повернуто без виконання 27.04.2016 у зв'язку з недостатністю коштів згідно з п.1 ч.5, п.5 ч.6 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

19.05.2016 позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка І. І. із заявою №98, в якій просив терміново вжити заходів щодо усунення порушень, які мають місце станом на 19.05.2016 та прийняти до виконання платіжне доручення і перерахувати кошти у сумі 410190,00 грн, що надійшли на поточний рахунок позивача від покупців в перший день (05.04.2016) початку процедури виведення Фондом банку з ринку згідно п.5 ч.6 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

23.05.2016 за результатами розгляду вказаного звернення, Відповідач 1 повідомив листом №47/3-30/2-04/2560 Товариство про те, що оскільки процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку може здійснюватись не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та передбачено особливий порядок діяльності банку відмінний від раніше встановленого, з урахуванням строку визначеного наказом Тимчасової адміністрації №11 від 05.04.2016 та листом від
07.04.2016 №07/18 у випадку, якщо кошти клієнта надійшли на його рахунок
05.04.2016 до 17:30 задоволення його звернення не вбачається можливим, якщо після 17:30 цього ж дня - перерахування коштів на рахунок клієнта в іншому банку може бути здійснено.

Вважаючи, що відповідачем-1 протиправно не виконано платіжне доручення з перерахування грошових коштів, Товариство звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що чинним законодавством на Фонд покладено обов'язок щодо початку процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (тимчасову адміністрацію) не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Водночас, чинне законодавство не містить жодних застережень стосовно початку процедури тимчасової адміністрації в день офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. При цьому, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 року №234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" №463 прийнято 05.04.2016, тобто в день офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Уповноважена особа оскаржила їх в касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У поданому відзиві позивач просить відмовити у задоволенні скарги.

У поданому відзиві Фонд підтримав вимоги касаційної скарги та просить її задовольнити.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 1 та абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 КАС передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 7 КАС).

За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Відтак помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

~law27~ визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. ~law28~ також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

За змістом ~law29~ Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з ~law30~ основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ~law31~, серед яких, зокрема, здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Водночас у розумінні ~law32~ неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України від 7 грудня 2000 року №2121-III "Про банки і банківську діяльність". Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (~law34~).

За змістом ~law35~ Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до ~law36~, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

~law37~ з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку.

Відповідно до ~law38~ Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, повноваження органів управління банку, приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку, здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених ~law39~.

Системний аналіз наведених нормативних приписів дозволяє дійти висновку, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такий правовий статус Фонду, визначений ~law40~, дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС.

Водночас, Суд звертає увагу на те, що визначений ~law41~ правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, - не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

Відповідно до ~law42~ з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.

За приписами ~law43~ вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

За змістом ~law44~ обтяження, щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації не поширюється на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац 2 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 1 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній на час розгляду справи Судом, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (Господарський процесуальний кодекс України).

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням Банком договірних зобов'язань за договором банківського рахунку, а саме невиконанням розпорядження клієнта Банку про перерахування суми коштів з його рахунку. За змістом позовної заяви звернення Товариства до суду з цим позовом обумовлено необхідністю захисту передбаченого цивільним законодавством права на безперешкодне розпорядження його грошовими коштами, зарахованими на рахунок Товариства у Банку. Отже, спір стосується права на грошові кошти, тобто цивільного права.

Оскільки Товариство оскаржує діяння уповноваженої особи Фонду, вчинене ним не як суб'єктом владних повноважень, а як органом управління Банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 826/17974/17.

За таких обставин Суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає жодних правовідносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

За правилами частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених частини 1 статті 354 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

За частиною 3 статті 354 КАС України (в редакції Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон N 460-IX)) у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Наведені положення в контексті ухваленого рішення у цій справі зумовлюють право позивача на подання відповідної заяви до Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду, за результатами розгляду якої справа має бути скерована до відповідного суду першої інстанції, який, в свою чергою за положеннями частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону N 460-IX, перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року - скасувати.

Провадження у адміністративній справі №826/12590/16 - закрити.

Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Галант Пол Електра", що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду, а також право протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови на звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду