Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.09.2019 року у справі №825/369/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2019 року

Київ

справа №825/369/17

адміністративне провадження №К/9901/43664/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року у складі судді Непочатих В. О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Ганни Володимирівни, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24667391 від 23.09.2015 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О. В. про державну реєстрацію іпотеки, яким було зареєстровано зміну іпотекодержателя з ПАТ "УкрСиббанк" на ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія";

- зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповську О. В. внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав, проведеної на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.09.2015 № 24667391;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30673521 від 28.07.2016 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В. про державну реєстрацію іпотеки, яким було зареєстровано право власності на нежиле приміщення магазину непродовольчих товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія";

- зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенову Г. В. внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав, проведеної на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.07.2016 № 30673521.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30673521 від 28.07.2016.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що оскільки судами при вирішенні справи не витребувано копію реєстраційної справи у належного зберігача, вони дійшли до хибних висновків та порушили вимоги ст. 7, 11 КАС України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_1 (іпотекодавець), яка є майновим поручителем ОСОБА_2. (позичальник), укладено з Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) іпотечний договір № 30007Z205 від 18.06.2007, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 680, згідно якого іпотекодавець з метою забезпечення зобов'язань позичальника передав в іпотеку іпотекодержателю нежиле приміщення магазину непродовольчих товарів, загальною площею 40,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

22.09.2015 між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" був укладений договір про відступлення прав вимоги № 1 за договорами іпотеки до договору факторингу № 27 від 21.09.2015, зокрема, на вказане вище нежиле приміщення магазину непродовольчих товарів, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. та зареєстровано в реєстрі за № 5002.

На підставі заяви ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. 23.09.2015 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24667391, яким проведено державну реєстрацію іншого речового права, іпотеки на нежиле приміщення магазину, що розташований АДРЕСА_1 за суб'єктом ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія".

В подальшому, ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В. з заявою від 22.07.2016 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності).

28.07.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30673521, яким проведено державну реєстрацію права власності на нежиле приміщення магазину непродовольчих товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"

Не погоджуючись з наведеними рішеннями приватних нотаріусів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що державна реєстрація за ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" права власності на нежиле приміщення магазину непродовольчих товарів за адресою: м. Чернігів, вул. Льотна, 10, за неподання для цього документів, передбачених ~law18~ та Порядком, проведена державним реєстратором без дотримання положень ~law19~, а тому рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30673521 від 28.07.2016 є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Ураховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), на момент звернення до суду право власності на спірне нежитлове приміщення перейшло до третьої особи у справі, Верховний Суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 28 серпня 2018 року у справі №820/8219/15 (провадження №11-582апп18) та від 11 вересня 2018 року у справі №817/2398/15 (провадження №11-354апп18), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

За нормами частини 3 статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 5 частини 1 стаття 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно зі статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

Відповідно до статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись статтями 345, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 825/369/17 скасувати.

Провадження у справі № 825/369/17 закрити.

Роз'яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук