Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.12.2019 року у справі №520/6051/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2020 року

Київ

справа №520/6051/19

адміністративне провадження №К/9901/33099/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Юрченко В. П., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року (суддя - Бабаєв А. І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року (судді - Чалий І. С., Жигилій С. П., Перцова Т. С. ) у справі № 520/6051/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СП Щасливий фермер" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "СП Щасливий фермер" (далі - Товариство) звернулось до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ДФС), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати протокольно прийняте рішення Комісії Головного управління ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, в частині внесення Товариства до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості; зобов'язати відповідача виключити Товариство з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача безпідставно віднесено до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано протокольно прийняте рішення Комісії Головного управління ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, в частині внесення Товариства до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості; зобов'язано ДФС виключити Товариство з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості; стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого протокольно рішення про внесення позивача до переліку ризикових суб'єктів господарювання за ознакою "наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником", та не надано до суду матеріали, на підставі яких його було віднесено до ризикових платників податків. Позовна вимога про зобов'язання відповідача виключити Товариство з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, на думку судів, є похідною від позовної вимоги про скасування відповідного рішення Комісії ДФС, тому також підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій вказав на те, що оскаржувані судові рішення суперечать практиці Верховного Суду в аналогічних справах, а саме: позовна вимога про скасування рішення про внесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, не підлягає задоволенню як така, що заявлена внаслідок неправильно обраного способу захисту прав позивача, враховуючи, що таке рішення відповідача є проміжним та само по собі не порушує права позивача. З огляду на викладене відповідач просить Верховний Суд скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тобто до 8 лютого 2020 року.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому він, посилаючись на доводи, аналогічні висновкам судів попередніх інстанцій, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що згідно з протоколом Комісії Головного управління ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, розглядалося питання про включення Товариства до переліку ризикових суб'єктів господарювання.

Рішенням Комісії ДФС включено Товариство до переліку платників податків в режимі "Журнал ризикових платників податків" розділу "Робота Комісії регіонального рівня" підсистеми "Аналітична система" ITC "Податковий блок" за критерієм ризиковості платників відповідно пункту 1.6 "наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником".

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Колегія суддів) зазначає, що у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду склалася стала практика застосування норм права до аналогічних правовідносин. Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що використання контролюючим органом податкової інформації, наявної в інформаційних системах ДФС, або внесення інформації в такі бази за результатами її опрацювання у певний спосіб, зокрема, віднесення позивача до платників, які відповідають критеріям ризиковості, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків в порядку передбаченому ПК України та є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань. Безпосередньо рішення Комісії по віднесенню платника податків до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, без прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань, не порушує права та інтереси позивача. Віднесення Комісією контролюючого органу позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості є передумовою зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. В подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, і лише ненадання платником податку відповідних письмових пояснень та запитуваних копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування є підставою для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків, та, вважаючи таке рішення контролюючого органу неправомірним, особа може звернутись до суду за захистом своїх прав. У межах цього спору підставами позову, серед іншого, можуть бути доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу по віднесенню до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості (зокрема, постанови Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 480/4006/18, від 3 березня 2020 року у справі № 240/3665/19, від 5 серпня 2020 року у справі № 520/5692/19).

Колегія суддів доходить висновку, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень було повно встановлено обставини справи, проте, неправильно застосовано норми матеріального права, якими врегульовано порядок здійснення податкового контролю за дотриманням норм податкового законодавства, зокрема, шляхом моніторингу ризиків порушення норм податкового законодавства під час реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із статтею 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При цьому, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене вище, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "СП Щасливий фермер" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, в частині внесення товариства з обмеженою відповідальністю "СП Щасливий фермер" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості; зобов'язання відповідача виключити товариство з обмеженою відповідальністю "СП Щасливий фермер" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, відмовити.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді М. М. Гімон

В. П. Юрченко